Чи буде громадянська війна чи "Варфоломіївська ніч" і як побудувати діалог.
В Європі відбуваються дуже цікаві процеси демографічні, соціальні та культурні.
Європейський Союз, заснований християнськими демократами, став продовженням древніх християнських традицій, які були корінням живлення для Європи: від цінностей до законодавства.
Після 1957 року, коли були утворені перші європейські економічні спільноти, і пізніше, коли до Європейського Союзу доєдналися країни Східної Європи, екс-Югославії балтійські країни і бажають стати членами ЄС країни екс-совєтського союзу.
Чому? Тому що висока якість життя, добробут, освіта. Є багато досягнень та успішних інновацій, які були і є реалізовані саме завдяки поєднанню грецької філософії, римського права, християнської релігії. Ця модель є найкращою у світі.
Саме це і породило велику міграцію народів Африки, Азії до Європи.
Додатково, соціологи вже не говорять про міграцію, а про інвазію. А між ними є велика різниця.
|
Поняття |
Визначення |
Ключова характеристика |
|
Міграція |
Переміщення людей з однієї території на іншу з метою проживання, роботи чи безпеки. |
Добровільний або вимушений рух, але без мети підкорення. |
|
Інвазія |
Вторгнення, насильницьке проникнення однієї спільноти, армії чи сили на чужу територію. |
Має агресивний або завойовницький характер. |
Міграція регулюється міжнародним правом та визнана правом людини —шукати кращі умови життя або захист від війни. Інвазія — навпаки, означає порушення суверенітету держави (збройне чи організоване). Це акт агресії, що засуджується міжнародним правом.
В Європі все більше говорять про велику міграцію мусульман з бідних мусульманських країн у екс-християнську та секулярну Європу, але не до багатих мусульманських країн, які часто не бажають їх приймати. І це стає інвазією, бо є відсутність асиміляції.
Все більше мусульман стають громадянами ЄС, але виникає питання: отримавши європейські паспорти, чи вони визнають європейські цінності та Конституцію? І цікаво, наскільки вони співпрацюють з тими, хто пропонує захист релігійних цінностей?
І дивним фактом є те, що більшість практикуючих мусульман голосують за… атеїстів: колишніх комуністів, зелених, популістів, які належать до крайніх лівих і помірковано-лівих партій, тобто ті, які вийшли з ідей карла маркса\енгельса\лєніна, які взагалі то вважать релігії опіумом для народів і нещадно їх знищували. Крім того, дані партії підтримують ЛГБТ, одностатеві шлюби, тобто все, що йде проти цінностей як Корану, так і Біблії. І цей феномен вартує дослідити.
Дослідження “Muslims’ Vote Choice: Exclusion and Group Voting in Europe” показує, що мусульманські громадяни у Західній Європі голосують за ліві партії на значно вищий відсоток, ніж не-мусульмани, наприклад, буддисти.
Коли мусульмани є в якійсь громаді меншиною кількісно, то показують, що вони дискриміновані (відсутність мечеті) або що їхні групові права порушуються, тому лідери закликають голосувати за ліві партії. Бо переважно ліві партії кричать, що вони захищають права меншин. Багато мусульманських іммігрантів або їхніх нащадків мають нижчий рівень доходу, вразливість, нерідко живуть у менш привілейованих районах. Ліві партії зазвичай пропонують політику більш жорсткої соціальної підтримки, добробуту, захисту соціальних прав та рівності. Страх перед стигматизацією, антиісламським дискурсом, дискримінацією — це може спонукати їх обирати партії, які говорять про плюралізм, права меншин, мультикультурність. Додатково, обираючи ліві атеїстичні партії є гарантією того, що вони не будуть мати впливу християн, користуюсь правом індивідуальної свободи. У виборах до Бундестагу (2025) серед мусульман із громадянством Німеччини 77 % підтримали ліві партії. Зокрема, партія Die Linke отримала ~29 %, SPD ~28 %. Інші голосували за ліво-центриські партії та осіб.
Треба відзначити, що мусульмани віддають перевагу лівим, і лише частково, ліберальним партіям, бо є велика різниця між ними.
До ліберальних (центристських або економічно праволіберальних) ставляться стриманіше, але підтримка теж буває — залежно від країни. Причини наступні: ліберальні партії виступають за індивідуальні свободи (що позитивно сприймається), але часто мають економічно праві позиції (менше соціальних дотацій, ринок понад державу), що робить їх менш привабливими для виборців із середнього чи нижчого класу. Ліберальні партії можуть бути світськими і підтримувати політику суворої секуляризації (як у Франції), що для частини мусульман виглядає ворожо. А лівим все одно: від одягу до поведінки.
У Франції En Marche! (Макрон) мала підтримку лише ~15–20% мусульман, тоді як ліві — понад 60–70%. У Британії мусульмани майже не голосують за Liberal Democrats.
А для багатьох мусульман голосування за лівих, які часто атеїстами і екс-комуністами, то будь-ласка: бо вони підтримують соціальну державу, допомогу малозабезпеченим, безкоштовну освіту й медицину, захищають меншин, виступають проти расизму, ксенофобії, ісламофобії. Додатково, підтримують мультикультуралізм, громадянські права, міграційні програми.
У Франції 70–80% мусульман стабільно голосують за Parti Socialiste або La France Insoumise (Ж.-Л. Меланшона). У Німеччині — за SPD, Die Linke або зелених. У Британії — за Labour Party (понад 80% мусульманських голосів). Є також мусульманські активісти, що створюють власні партії або рухи, які поєднують соціальну справедливість і консервативні цінності (напр., DENK у Нідерландах).
На перший погляд здається парадоксальним: як релігійно консервативні мусульмани можуть підтримувати ліві партії, що виступають за ЛГБТ, аборти, секуляризм, автаназію тощо.
Але соціологи пояснюють це досить чітко. Більшість мусульман у Європі голосують не за «цінності» лівих, а проти правих партій, які часто мають прохристиянську та антимусульманську чи антиміграційну риторику. Один лідер мусульман у Європі сказав: нам легше голосувати і вибирати лівих, бо вони не мають принципів, і це є їхній принцип. А ми можемо мати наші принципи. А праві і християнські демократи мають принципи, то ж ними є важче.
Ліві вважаються єдиними, хто реально відкривали двері мусульманам у владу у Європі.
На практиці саме ліві (та зелені) партії:
Тому багато мусульман відчувають лояльність до цих партій, навіть якщо не згодні з усіма пунктами їхніх програм.
|
Причина |
Як це впливає |
|
Захист від дискримінації |
Основний мотив голосування |
|
Соціальна справедливість |
Ліві ближчі до потреб мусульман |
|
Меншина шукає союзників |
Ліві відкритіші, праві – ворожі |
|
Розділення моралі і політики |
Особисті цінності ≠ політичний вибір |
|
Представництво у владі |
Ліві реально дають мусульманам місце у політиці |
У президентських виборах 2022 року у Франції:
Серед мусульманських виборців у Німеччині (2025):
На парламентських виборах 2019 року у Британії:
Мусульмани залишаються релігійно консервативними, але політично — підтримують тих, хто їх не атакує і гарантує рівні можливості, поки вони є меншістю. І тут є сам парадокс для лівих: мусульмани у своїх мусульманських країнах, де вони є більшістю, фізично знищують лівих як чужих, так і своїх, хто б запропонував ідеологію ЛГБТ, одностатеві шлюби і т д.
Є видання та статті досліджень, що частина мусульман вважають, що ліві партії допоможуть знищити християн, бо ліві партії підтримують аборти. Кілька лідерів проголосили, що «ліві партії в Європі — це інструмент руйнування християнства зсередини».
Такі ідеї зустрічаються:
Ці думки були в текстах видань Близького Сходу (на кшталт Al-Resalah, al-Jazeera Arabic opinion section) з’являлися тексти з риторикою: «Європейські ліві хочуть знищити християнські цінності — а це відкриє шлях ісламу». Окремі діячі типу Йусуфа аль-Карадаві (ідеолога "Братів-мусульман") казали ще у 2000-х, що “Європа стане мусульманською не через меч, а через демократію” — маючи на увазі, що світський Захід втратить релігійну основу, моральну ідею, бо узаконить вбивство «первенців», аборти, що сприятиме знищенню християн з боку самих же лівих партій. для них ліві партії — це союзники в боротьбі проти дискримінації меншин, і, свого роду, «зброя проти християн».
Ліві партії мають довшу історію боротьби проти релігії, тобто, проти християнства, що було в століттях 19-20-тих. Але ліві не зуміли переключити свою боротьбу проти мусульман, тому що ліві протягнули багато законів проти християн у формі поваги до всіх релігій, щоб забрати християнську релігію з телебачення, освіти та інших сфер. Для багатьох, якщо ліві борються з християнством і послаблюють його, то вони автоматично допомагають ісламу. Хоча трактування з боку соціалістів та комуністів, що ліві партії не виступають за християнство чи за іслам, вони виступають проти будь-якого релігійного домінування, не “знищують християнство” і не “служать ісламу”, — вони просто борються за світську, соціально рівну модель суспільства. Але результатом лівих є збільшення мечетей у Франції і Німеччині і зменшення церков і капличок. Додатково, у Франції за 4 роки зафіксовано сплюндрування та зневаження більше 3 430 антихристиянських актів і інцидентів, а проти мечетей лише 4 (малювання графіті).
Додатково, немає жодного організованого мусульманського руху в Європі, який би хотів принести демократію у країни, звідки вони емігрували.
Історично:
Християнські демократи, попри свої гуманістичні корені, для них часто виглядають як партії більшості, а не захисники меншин.
Порівняння позицій лівих партій і християнських демократів щодо мусульманських громад у Європі
|
Країна / Партії |
Ліві партії (соціалісти, соціал-демократи, зелені) |
Християнські демократи (центристсько-консервативні) |
|
Франція |
Parti Socialiste, La France Insoumise, EELV (зелені) – виступають за інтеграцію мусульман, право на носіння хіджабу, соціальну допомогу, антидискримінаційні політики. |
Les Républicains, Horizons, Democratic Movement – підтримують світськість (laïcité) у суворій формі, виступають за обмеження носіння релігійних символів у школах і держслужбі. |
|
Німеччина |
SPD, Bündnis 90/Die Grünen, Die Linke – підтримують мультикультуралізм, діалог з ісламськими організаціями, подвійне громадянство. |
CDU/CSU – за інтеграцію, але з акцентом на "німці спершу"; критично ставляться до політичного ісламу, вимагають знання німецької мови та адаптації до “німецьких цінностей”. |
|
Італія |
Partito Democratico, Sinistra Italiana, Verdi – підтримують громадянство для дітей іммігрантів (ius soli), толерантність, діалог між релігіями. |
Forza Italia, Fratelli d’Italia, Lega (частково католицькі або консервативні) – часто асоціюються з риторикою “захисту ідентичності”, безпеки й контролю міграції. |
|
Бельгія |
Parti Socialiste, Ecolo, Vooruit – активно залучають мусульманських кандидатів, підтримують антидискримінаційні закони. |
CD&V, Les Engagés – прихильники міжрелігійного діалогу, але з більшим наголосом на інтеграцію, не на різноманітність. |
|
Нідерланди |
PvdA, GroenLinks, D66 – підтримують участь мусульман у політиці, виступають проти заборони хіджабів. |
CDA – більш стримано ставляться до мультикультуралізму; вимагають "взаємної інтеграції" з обох сторін. |
Загальні тенденції
|
Питання |
Ліві партії |
Християнські демократи |
|
Іммiграцiя |
Ліберальна політика, гуманітарні мотиви |
Контрольована імміграція, пріоритет безпеці |
|
Інтеграція |
Мультикультуралізм (“різноманітність — це сила”) |
Асиміляція (“інтеграція через цінності країни”) |
|
Релігійна свобода |
Підтримують публічне вираження ісламу |
Часто обмежують (особливо у школах, держслужбі) |
|
Соціальна політика |
Висока підтримка бідних і мігрантів |
Орієнтація на роботу, стабільність і традиції |
|
Ставлення до ісламу |
Як до меншини, що потребує підтримки |
Як до громади, що має адаптуватися до християнсько-європейських цінностей |
Мусульмани в Європі частіше голосують за лівих, тому що:
- ліві дають відчуття захисту зберігати свої традиції, бо лівим «какаяразніца»,
- християнські демократи часто асоціюються з національною ідентичністю і традиційними цінностями, що для частини мусульман здається «чужим простором».
Багато мусульман в Європі голосують за лівих, але продовжують вважати, що закони корану є вищими, вони не інтегруються, назважаючи на соціальні програми допомоги, заставляють своїх жінок носити бурки, хіджаби.
Багато мусульман у Європі живуть у світі двох систем цінностей:
Для мусульман приорітетом є "умма" - це релігія і політика об'єднані на законах шаріату, що не передбачає демократії. Для християн, церква - це спільнота благодаті і спасіння.
Мусульмани в Європі часто вважають, що християнська і секулярна культура Європи загрожує їхній ідентичності. Інтеграція може призвести до втрати традицій, мови, морального коду. Іншими словами: «Ми можемо жити серед вас, але не стати вами». Але, з іншого боку, бажають користуватися благами європейської цивілізації, проте не визнають їх як результат досягнень християнської культури та світогляду.
Ліві партії та європейські уряди, прагнучи толерантності, часто бояться ставити чіткі культурні межі. Це створює ситуацію, коли:
Не можна ігнорувати роль ісламських центрів, фінансованих з-за кордону (Катар, Туреччина, Саудівська Аравія). Ліві партії теж часто отримують фінансування з боку мусульманських країн для підтримки мусульман у Європі.
Європа довго вірила в економічну інтеграцію як вирішення — мовляв, якщо людина працює й має освіту, вона прийме західні цінності.
Але релігійно-традиційні громади показують інше:
Причини, чому мусульмани часто не інтегруються повністю:
Багато мусульман вважають мусульманство вищим за християнство. Це можна побачити зі соціології. Європейка, яка одружується з мусульманином, майже завжди стає мусульманкою, як і їхні спільні діти.
У класичному шаріаті термін “кафір” (невірний) означає той, хто відкидає Бога чи релігію ісламу. Тому мусульмани вважають лівих за кафірів, проте союзниками проти інших релігій та політичних партій і можуть розглядати демократичні закони як тимчасовий інструмент для зміцнення своєї громади.
На практиці, соціалізм та комунізм мають багато спільного з феодалізмом: коли феодал, а в даному випадку, держава, має давати, планувати, розподіляти. Але є мало простору для індивідуальної ініціативи і творчості. Більшість сучасних мусульманських країн не мають повної академічної свободи. Дослідники не можуть вільно обговорювати політичні, релігійні чи соціальні теми.
Це робить університети невільними та заручниками чиїхось релігійних трактувань, а не креативними середовищами. Проте є бажання купляти та користуватися ноу-хау з західних країн. На відміну від Гарварду чи Оксфорду, університети в ісламських країнах часто контролюються міністерствами освіти й не мають права самостійно визначати програми чи дослідження. Найкращі арабські та мусульманські вчені часто емігрують до Європи чи США, де мають кращі умови для досліджень. Науці потрібна свобода. Класична ісламська освіта орієнтована на засвоєння знань, а не на творення. Тоді як західна модель базується на сумніві, експерименті. Є право на дискусію, а не лише слухати авторитета. Там, де дозволено ставити під сумнів традиції, народжується Гарвард. Є одиниці осіб, які отримали премію Нобель в галузях наук.
Там, де знання лише відтворюють — університети залишаються школами минулого.
Поступово формуються мусульманські партії в Європі:
Нідерланди
Partij voor Rechtvaardigheid, Daadkracht en Vooruitgang (PRDV) – ісламістська партія, утворена для захисту мусульманських прав.
Співпраця: вони не мають формальних партнерств із великими партіями, але окремі представники працюють на місцевому рівні із PvdA (Соціал-демократична партія) та D66 (ліберальні демократи) для забезпечення соціальних прав.
Бельгія
ISLAM (Parti Islamique) – партія, що висуває кандидатів на муніципальні вибори у Брюсселі та Антверпені.
Партнерства: офіційно не інтегрована у великі партійні коаліції, але часто домовляється із Соціалістичною партією (PS) та Еколо (зелена партія) для участі в місцевих коаліціях.
Франція
Parti des Musulmans de France (PMF) — обмежена політична активність, не має парламентських мандатів.
Співпраця: деякі члени підтримують Соціалістичну партію або La France Insoumise на національному та місцевому рівні.
Німеччина
Die Muslimische Demokratische Union (MDU) – партія, що працює на рівні громад у Берліні та Гамбурзі.
Партнерства: часто співпрацює з SPD та Зеленими, особливо у питаннях соціальної інтеграції, освітніх програм та релігійної толерантності.
Італія
Movimento Islamico Italiano — не парламентська партія, діє як асоціація для представлення мусульманських громад.
Співпраця: окремі кандидати підтримуються Partito Democratico або місцевими коаліціями лівих партій.
У 2024 році низка мусульманських партій з різних європейських країн об'єдналися в коаліцію під назвою Free Palestine Party (FPP). Їхня мета — підвищити обізнаність про наслідки війни в Газі та закликати Європейський Союз до більш рішучих дій щодо Ізраїлю. Коаліція підтримує ідею дводержавного вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту та виступає за діалог з усіма сторонами, включаючи ХАМАС.
Рівень представництва: Більшість цих партій мають представництво на місцевому рівні, зокрема в муніципальних радах.
Ідеологічні орієнтації: Партії варіюються від поміркованих ісламських демократій до більш консервативних чи ісламістських орієнтацій.
Партнерства: Коаліція FPP є основною платформою для співпраці між мусульманськими партіями на європейському рівні.
На жаль, демонстрації щодо вільної Палестини в 2025 році показали силові сутички, бійки з поліцією та руїну релігійних пам’ятників і випадків осквернення християнських храмів.
Потрібно зауважити, що українці у світі роблять демонстрації проти війни з 2014 року, і в жодній державі не було розбито жодного вікна і не зафіксовано жодної сутички чи побиття поліції…бо ми – християни…
Є дуже важливим берегти європейські традиції християнства. На жаль, з офіційних документів Церкви щодо мігрантів останнім часом зникла важливий вислів: наші двері відкриті для Вас, читайте Біблію і ставайте християнами.
Зіновій Свереда