Дивовижний осередок української культури
На одній із старовинних вулиць в самому центрі Талліна розташувалася Українська греко-католицька церква Матері Божої Троєручиці. Колись у цій будівлі XIII століття була лютеранська каплиця, в часи СРСР – склад КДБ. На прохання української громади влада незалежної Естонії віддала це приміщення під церкву. Відчинивши старовинні важкі двері, ви потрапите в чарівне царство середньовіччя. У внутрішньому дворі ростуть три високі дерева, які серед суцільного каміння простягають свої гілки до сонця. В їхньому затінку невеличка капличка і вимощена з каміння сцена. Поруч з нею маленький фонтан, біля якого завжди сидить пташка. Цей майдан улюблене місце членів Українського земляцтва в Естонії. Вони не тільки люблять тут проводити вечори і свята, а й часто зустрічають гостей. Серед них, на жаль, мало державних посадовців з України, а ось президент парламентської асамблеї Ради Європи Рассел або міністр оборони Великобританії знайшли час відвідати цей витвір архітектурного мистецтва. Церква стала справжнім центром української культури. Описати це диво ажко, його треба побачити. Щоб на такій невеличкій площі розмістити: церкву, залу для зустрічей, бібліотеку, музей українського сакрального мистецтва – потрібно мати неабиякий талант. Усе це зміг зробити художник, а тепер ще й староста церкви Анатолій Лютюк. Він зумів поєднати середньовічну старовину Талліна з українською культурою. Усі меблі зроблені його руками, а дерев’яні деталі для споруди шукав самотужки. Вони повинні були бути також старовинними. Тому, наприклад, балки перекриття налічують 200 років. Від Департаменту охорони старовини Анатолій Лютюк отримав нагороду за кращий втілений в життя проект. Йому прекрасно вдалося зробити мале приміщення багатофункціональним. Ця дитячого віку Українська греко-католицька церква вже має свою трагічну історію. Кілька років тому вона пережила страшну пожежу. Але, на щастя, зараз відродилася, як кажуть, воскресла. Крім цього поруч з нею будуються жіночий монастир і школа українського мистецтва. Освячував церкву нинішній кардинал УГКЦ Любомир Гузар. Церква має дивовижний іконостас, створений львівським художником Петром Гуменюком. Це також своєрідний витвір мистецтва. За його основу майстер узяв старовинну ікону. У підвалі церкви розмістився музей, який відкривав колишній прем’єр-міністр Естонії Март Лаар. Там можна побачити найрізноманітніші писанки, одна з яких, наприклад, зроблена зі страусового яйця. Шлях до підвалу досить незвичайний. Майстер Лютюк зробив так, що частина підлоги в церкві зникає і з’являються сходи, якими й можна спуститися вниз. На другому поверсі – бібліотека української літератури та зала для зустрічей, де стоїть старовинний рояль, що зараз реставрується (таких у місті всього два). Править у церкві о. Павло (Якимець) – чернець Василіанського ордену з міста Вільнюса. Протягом 10 років він щомісяця, а також на свята приїжджає з Литви читати проповіді. Цього року в Українській греко-католицькій церкві відбулася зустріч української громади Естонії з представницями Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), які проводили в Талліні європейську конференцію. Гостей приймали Союз українок Естонії (голова Лілія Чикальська) та Українське земляцтво в Естонії (очолює Віра Коник). З промовами виступили учасниці визвольної боротьби УПА Ірина Козак-Бистра та Ярослава Філь. Вітали українців Естонії голова СФУЖО Оксана Соколик, голови Української всесвітньої координаційної ради Михайло Горинь та Національної ради жінок України Ірина Голубєва. А також слово привітання від Папського нунція виголосив єпископ Філіп Джордано. Він зокрема сказав: “Цей дім – то диво Боже! Ця церква горіла, але її реставрували. Тепер вона є великою надією для українців Естонії. Я захоплений їх працелюбністю і міцною вірою”. Справді, всі, хто вперше бачить цей осередок української культури в Талліні, можуть підтвердити слова о. Філіпа – це диво Боже.
http://free.ngo.pl/nslowo/z_diaspory/dyvovyznyj_oseredok.htm
