Догналіти відкрили другий фронт. Проти себе
Релігійна група Іллі Догнала цього літа наче з ланцюга зірвалася. Бо інакше їхні дії охарактеризувати важко. Якщо раніше догналіти в основному воювали з УГКЦ, то віднедавна свою увагу вони переключили на ЗМІ. Агресивність адептів Догнала до журналістів і дикість їхніх методів просто вражає. За останні двадцять років на Львівщині жодна релігійна група ще так не конфліктувала з представниками мас-медіа.
Релігійна група Іллі Догнала цього літа наче з ланцюга зірвалася. Бо інакше їхні дії охарактеризувати важко. Якщо раніше догналіти в основному воювали з УГКЦ, то віднедавна свою увагу вони переключили на ЗМІ. Агресивність адептів Догнала до журналістів і дикість їхніх методів просто вражає. За останні двадцять років на Львівщині жодна релігійна група ще так не конфліктувала з представниками мас-медіа.
З молитвами і прокльонами
Журналісти львівської газети «Експрес, які написали кілька різких матеріалів про діяльність групи Іллі Догнала, вже починають потрохи звикати до візитів псевдо- священнослужителів та їхніх вірних послідовників. Лише у червні вони тричі навідувалися в редакцію газети з’ясовувати стосунки. Один із останніх візитів на власні очі міг спостерігати журналіст РІСУ. Видовище не дуже приємне, жалюгідне.
Близько четвертої години 27 червня біля воріт редакції у вигляді підкови вишикувалися десь з 30 жінок, одягнених у одяг монахинь. Позаду ще кілька десятків людей у світському. Хтось тримав плакати. На початку «монахині» посередині поставили коробку для сміття з написом «Експрес», і поки не з’явилися їхні провідники та основні дійові особи пікету, заспівали: «Україно, слухай, Ісус є твій Бог. З мертвих він воскрес». Коли через хвилин 15 прийшли чоловіки у священичому облаченні, спів змовк. Один з новоприбулих тримав у руках хрест.
«Наша молитовна боротьба з брехнею газети продовжується, — пояснив присутнім мету заходу чоловік із хрестом - догналітський "єпископ" Маркіян Гітюк. — Ми хочемо запротестувати проти брехні і заявити, що ми є правовірні греко-католики».
Помолившись якийсь час, «правовірні» демонстративно спалили кілька сторінок «Експресу» та настрашили журналістів, що горітимуть ті в пеклі, якщо не перестануть про них писати «неправду».
«Газета поширює пекельний вогонь, який походить з церкви Юра. Покайтеся!», — закликав чоловік у одязі священика працівників газети, яких, що цікаво, на час пікетування у редакції не було.
На відміну від попередніх візитів, догналіти-пікетувальники цього разу вели себе доволі сумирно. Близько шостої години вони згорнули свою акцію і не стали хуліганити як тиждень тому – вдиратися до приміщення редакції. Проте, навіть якби вони й спробували вчинити щось протиправне, їм цього б не вдалося. Кілька правоохоронців стояли збоку і уважно спостерігали за пікетувальниками.
Зрештою, тепер й у інший, мирний день до редакції львівського «Експресу» потрапити не так просто. На коридорі стоїть боєць «Титану» і перевіряє кожного, хто туди входить. Скільки часу редакція перебуватиме в такому режимі, ніхто не знає. Якби журналісти «покаялися», як їх до цього закликають догналіти, то «облогу» б зняли. Але відступати і тим паче вибачатися перед «сектантами» колектив газети не збирається.
«Ми будемо і далі писати про догналітів, — веде мову Ольга Єжижанська, авторка матеріалу, який викликав хвилю обурення у екскумунікованих «підгорецьких отців». – Поки до нас приходять батьки і скаржаться, що їхні діти потрапили до секти, доти ми будемо писати. А таких батьків є сотні. Усі вони після виходу перших публікацій в «Експресі» стали до нас телефонувати та їхати».
Журналістка каже, що колектив газети не стоїть на боці Церкви чи якоїсь політичної сили.
«Ми відстоюємо інтереси простих людей, наших читачів. Я сама мама і тому зроблю усе можливе, аби дітей, яких обдурили сектанти, повернути батькам», — наголосила вона.
Від суду Божого до суду земного
Слід зауважити, що догналіти не завжди діють такими брутальними методами проти представників ЗМІ. Автор цих рядків торік, працюючи у тижневику «Новий Погляд», теж мав і має клопоти з ними. В одному з матеріалів так звану «Українську правовірну греко-католицьку церкву», як догналіти себе йменують, назвав «сектою». Догналітам це не сподобалася. Редакцію вони, щоправда, не штурмували, не тероризували телефонними дзвінками, а просто подали до суду. Як то кажуть, і на тому спасибі. Перше судове слухання у Галицькому суді Львова мало відбутися 24 травня. Але через ряд причин його перенесли на 10 серпня.
«Це, звісно, дуже приємно, що догналіти уважно читають нашу газету, — каже Роман Онишкевич, головний редактор «Нового погляду». –Але слово «секта» не ми придумали. Якщо зайти на сайт Львівської архиєпархії УГКЦ, то там чорним по білому написано — Антонін (т. зв. Ілля) Догнал – є головним провідником і лідером секти, «беззаперечним вчителем» і гуру, «царем» і «богом» секти, свого «дітища». Які питання? Звернемося також до науковців за роз’ясненями. Будемо судитися».
Клопоти із релігійним угрупуванням Догнала мала і львівська газета «Ратуша».
Одними з перших із мас-медіа про діяльність догналітів в Україні почала писати РІСУ. З журналістами цього видання сектанти поступили «по-християнськи» — екскумунікували. Тепер колектив РІСУ жартує, що потрапив в один ряд із такими ж екскумунікованими: Папою Бенедиктом 16, Патріархом Любомиром (Гузаром), правозахисником Мирославом Мариновичем та сотнями інших поважних людей…
Не вельми втішилися догналіти, як їхню діяльність висвітлював ведучий політичного спецпроекту «Люстрація» телеканалу ЗІК Павло Бук. Свої думки з приводу його передачі вони виклали у листі до журналіста. Невдоволені залишилися «підгорецькі отці» й роботою Анни Козюти, керівника проекту «ПРАВОкація» на телеканалі ЗІК. Журналістка каже, що під час інтерв’ю, монахині кожен їхній крок та дію фіксували на відеокамеру.
«Це доволі дивний момент як на релігійну організацію. Нам здалося, що вони нас провокують. Ми були свідомі, якщо дамо привід, вони будуть судитися і цим себе популяризуватимуть», — каже вона.
Анна Козюта вважає, що про догнлатів треба якомога менше інформувати, бо будь-яке згадування тільки сприятиме їхній популяризації.
З таким твердження, щоправда, не зовсім погоджується Тарас Антошевський, директор РІСУ.
«Свого часу, як тільки стало відомо, чим власне займаються догналіти, ми почали про них писати, навіть з ними особисто переписувалися, включно після того, як вони нас «екскомунікували», — каже він. – В той же час в самій УГКЦ вважали непотрібним про них згадувати, щоби не робити їм «піару». Але насправді все це сприяло тому, що рух догналітів без перешкод поширювався серед вірних УГКЦ і також інших, сусідніх Церков. Люди не знали, що це за одні, і вірили догналітам. Навіть тепер, коли провід УГКЦ видав низку звернень із роз’ясненнями про цю релігійну групу, коли видруковано різні брошури з поясненнями суті догналістського вчення, все ж і надалі далеко не всі священнослужителі вважають за потрібне інформувати про небезпеку догналітів. Я би за таке притягував до відповідальності як за професійну халатність».
Яке у Іллі Догнала майбутнє?
І тим не менше, в’язавшись у безперспективні баталії із львівськими та, очевидно, що із ЗМІ інших регіонів, догналіти поставили себе у вкрай незручне становище. Адже журналісти не лише підсилять голос УГКЦ, яка чого гріха таїти, не так вже й ефективно воює з псевдо-священиками, а й внесуть свою посильну лепту в боротьбу з розвінчуванням цієї авторитарної і соціально небезпечної групи. Вони не вестимуть із опонентами дискусій історичного, канонічного-догматичного характеру. А лупитимуть їх їхніми ж методами, звертаючи увагу людей на плоди діяльності сектантів. І наслідки цієї кампанії релігійні екстремісти дуже швидко відчують на власній шкірі. Якщо вони в цьому сумніваються, то нехай уважно простежать за долею доктора Пі, починаючи від перших публікацій в «Експресі» і до останніх.
«Те, що догналітти розпочали війну із ЗМІ, з їхнього боку є дуже нелогічно і немудро, — каже о. Орест Вільчинський, керівник проекту «Католицький оглядач», який кілька років вже вивчає цей рух. – Раніше вони не робили таких дурниць. Можливо, для людей, які колись ними опікувались, догналіти стали нецікаві. Бо якесь інше пояснення важко знайти».
На думку експерта, деструктивний рух колишніх монахів можна було вже давно зупинити і уникнути багатьох неприємностей. В тому числі й пікетувань газети. Але у цьому насамперед повинна бути зацікавлена українська держава.
«Майбутнє Іллі Догнала та його адептів залежить від того, як на їхню діяльність відреагує держава, суспільство. Ми знаємо, що Церква у суспільстві користується пошаною. Але суспільство, на жаль, звертається до Церкви лише тоді, коли йому вигідно», — каже він.
Рух Догнала, за словами о. Вільчинського, сьогодні становить загрозу не лише для УГКЦ. Вже минув той етап, коли ядро догналівського руху становили виключно греко-католики. Серед їхніх адептів тепер чимало православних і римо-католиків, вони тісно співпрацюють з деякими протестантами на хвилі «боротьби з ювенальною юстицією і пропагандою гомосексуалізму». Зрештою, до тенет догналітів можен попасти кожен — сусід, родич, син, донька, брат чи сестра. Навіть, якщо раніше він чи вона не проявляли великого зацікавлення релігією. І чим більше про них буде об’єктивної інформації, тим жертв їх зомбування стане менше.
Фото і відео РІСУ з пікету догналітами редакції газети "Експрес" (Львів, 27 червня 2012)
Юрій ОЛЕНЕЦЬ
