Владика Сергій сподівається, що хоча б особиста зустріч з губернатором Донецької області зможе розрядити ситуацію. «У мене ще залишилося сподівання на те, що я зможу переконати нашого губернатора Анатолія Михайловича Близнюка втрутитися у цю ситуацію і не допустити беззаконня. Але поки що організувати таку зустріч не вдається».
«Я маю інформацію про те, що на найближчий сесії сільської ради має бути прийняте рішення про передачу Вознесенського храму громаді Московського Патріархату – незважаючи на те, що храм був відновлений силами громади Київського Патріархату, що вся наша єпархія допомагала, щоби привести його у належний вигляд – каже владика Сергій. – П’ятнадцять років ані Кам’янка, ані храм у ній Московський Патріархат не цікавили. Бо храм був у напівзруйнованому стані, у віддаленому селі. Тому тут навіть «паперової» парафії МП не було зареєстровано. Але тепер вони зацікавилися – і замість того, щоби створити щось своє, вони хочуть відібрати те, що зроблене нашими зусиллями».
«Я виріс і все своє життя провів на Донбасі, я – місцевий, а тому прекрасно розумію, що без вказівок згори у нас такі речі не робляться».
Однак владика Сергій сподівається, що хоча б особиста зустріч з губернатором Донецької області зможе розрядити ситуацію. «У мене ще залишилося сподівання на те, що я зможу переконати нашого губернатора Анатолія Михайловича Близнюка втрутитися у цю ситуацію і не допустити беззаконня. Але поки що організувати таку зустріч не вдається».
У разі ж, якщо влада й надалі буде глухою, владика Сергій говорить, що йому нічого не залишиться, як спалити себе. «Я знаю, що це недобре – але якщо закон не виконується, якщо влада, яка поставлена охороняти правду, сама діє проти правди, якщо ніяким іншим чином не можна захистити свої права – то мені залишається лише вийти на площу, облити себе бензином і спалити. Бо скільки ж можна з нас знущатися?! Я був поставлений архієреєм для того, щоби за свою паству віддати навіть життя – і я готовий це зробити, якщо ніяким іншим чином не можна зупинити той шалений тиск, який ми тут відчуваємо».