Довкола чернігівського костелу – зачароване коло?

ЧЕРНІГІВ – Десятий рік римо-католицькій громаді Чернігова ніяк не вдається ані повернути собі будівлю старовинного костелу, націоналізованого радянським режимом у 30-ті роки минулого століття, ані звести новий храм. Про це з Чернігова для РІСУ повідомляє Любов Потапенко.
На місці колишнього католицького прикостельного цвинтаря вже кілька десятиліть стоїть обкомівський триповерховий будинок, у якому ще недавно мешкали керівники міста і області. Саме в перетині інтересів віруючих і владних мужів католики вбачають причину, через яку їм не повертають їхню святиню. Проблему не вирішили ні суди, ні стара влада, ні візит в Україну Папи Римського. Історія питання З давніх часів у Чернігові проживали римо-католики, в основному етнічні поляки. Їх було не так уже й багато, але громада спромоглася збудувати солідний, як для 19-го століття, костел, будинок для священика і мала ще досить землі навколо цих споруд. На цій землі, тепер уже в центрі міста, було облаштовано католицьке кладовище. У часи войовничого атеїзму костел і дім священика експропріювали комуністи і перетворили на всенародну власність, священик закінчив своє життя в Сибіру, могили предків зрівняли з землею, щоб не заважали будувати “новий світ”. У 70-ті роки минулого століття перший секретар обкому компартії Леонід Палажченко ініціював зведення комфортабельного будинку для обласної владної еліти саме на території цвинтаря. Свідки цих подій розповідають, як будівники комунізму екскаваторами і бульдозерами плюндрували могили. Викопані рештки відвозили просто на міське сміттєзвалище, а цінні речі та культові предмети кудись забирали. Зведене на людських кістках і обнесене високим муром помешкання чернігівці згодом назвали “дворянським гніздом”. Рік тому в цих апартаментах ще мешкав голова обласної ради. Нині він має нову посаду –посол України в одній із середньоазіатських держав. Новопризначений голова живе в іншому помешканні, тому у католиків черговий раз з’явилася надія на позитивне вирішення питання. Президентський Указ – це ще не указ У перший рік незалежності нашої держави Президент видав Указ “Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна”. Трохи згодом з‘явилося Розпорядження Президента “Про повернення… культового майна”. Було вказано і термін його виконання – 1 грудня 1997 року. Люди повірили у щирість намірів влади. І дійсно, 1994 року католицька громада одержала у володіння напівзруйнований будиночок священика. У самому ж костелі зберігалася частина обласного архіву. Натхненні першим успіхом віруючі відремонтували вражену грибком плебанію, облаштували житло для місіонера-священика, тимчасовим костелом став тісний напівпідвал старого будинку. На всіх рівнях влади велися активні переговори про повернення культової споруди. У стилі “старих добрих часів” ішли відписки: “нікуди подіти архів”, “звертайтеся в Київ – як збудує Кабмін новий архів, віддамо вам костел”. Були пропозиції просити кошти у Папи Римського на будівництво нового храму. У процесі листування виникла необхідність доведення, що споруда справді належить католикам. Підтвердження очевидного факту, що не викликав сумніву під час передачі дому священика, довелося шукати в архівах. В обласному, ясна річ, таких не знайшлося, зате в архівах Петербурга – повно. Є навіть схема, з якої видно, що дорога до “дворянського гнізда” проходить через цвинтар. Якраз у цьому моменті вбачають католики причину неможливості виконання Указу Президента. Адже якщо віддати костел, то доведеться закрити ворота і проїзд, що веде до престижного обкомівського будинку. Чекали віруючі виконання Розпорядження Президента до кінця визначеного терміну – 1 грудня 1997 року. Зрозуміли активісти релігійної громади, що без суду примусити держслужбовців виконувати президентські Укази неможливо. Суд врешті скаргу розглянув і виніс вердикт, що скарга неправильна. Суд порекомендував написати нову скаргу – на бездіяльність влади. Призначений у 1999 році голова облдержадміністрації увесь цей час заспокоює цікавих журналістів, у тому числі й польських, що справа під контролем і рекомендує облраді винести католицьке питання на чергову сесію, заслухати членів спеціальної комісії і прийняти рішення. Однак облрада вперто не поспішала виносити це питання на сесію, рішення, відповідно, досі немає. Отже, оскаржувати нічого, крім бездіяльності. А колегія обласного суду не визнає за облрадою фактів бездіяльності. Загальна кількість судових засідань з цього приводу – чотири, у тому числі два засідання колегії обласного суду. Результат від них дорівнює нулю. Про те, що є тепер Два роки тому з головою облдержадміністрації зустрічався консул Республіки Польща. Переговори тривали довго і скінчилися на оптимістичній ноті – парафіянам було запропоновано у міськвиконкомі земельну ділянку в центрі міста для будівництва нового церковного комплексу – костелу, дзвіниці, будинку священика, парафіяльного дому. Хоча запропонована ділянка була значно меншою за ту, якою володіла громада у старі дореволюційні часи, католики на пропозицію погодилися і зняли питання про передачу їм старої культової споруди. Було замовлено і оплачено проект майбутніх будівель (на фото). Здавалося, всі непорозуміння позаду – проект готовий, пора вести мову про належне в таких випадках оформлення земельної ділянки. Пора думати про будівництво і готуватися до знаменної історичної події – візиту в Україну Папи Римського. Однак, одна справа --земля на плані міста, і зовсім інша – реальна. На місці з‘ясувалося, що для втілення зробленого проекту не вистачає місця. На заваді став металевий паркан, що обгородив двір з клумбами обласного казначейства. Представники казначейства мають акт на право володіння цією земельною ділянкою. Документ, за словами католиків, викликає сумнів, оскільки рік тому, коли їм давали місце для проекту забудови, жодних перешкод не існувало. Тоді ж було обговорено художні та естетичні характеристики майбутніх католицьких споруд. За словами голови чернігівської римо-католицької громади Тетяни Макарової, якщо на місцевості землі дійсно менше, ніж позначено на плані міста, то чому через це повинні страждати парафіяни. Чи тепер їм треба наново замовляти проект і будувати споруди ще менші, ніж було заплановано, чи знову не відомо скільки чекати нової земельної ділянки? А хто відшкодує збитки за перший, не здійснений проект? Привід для судового позову більш ніж очевидний. А якщо дійсно вийшла помилка, то хіба не можуть представники влади просити адміністрацію казначейства піти, як виняток,на поступку? Представники облдержадміністрації начебто демонструють розуміння проблеми, але вирішити її не поспішають. Голова спеціальної комісії при облраді, що займається цим питанням, наразі взагалі не бачить ніякої проблеми. Він каже, що все владналося – дали землю, то нехай собі будують. Адвокат Ніна Горіла вважає, що протягом багатьох років у різні способи відбувається ущемлення прав віруючих. Отже, схоже, на черзі новий позов до суду. Більше того – якщо на цей раз рішення буде незадовільне, вона звернеться до Європейського суду з прав людини. Тетяна Макарова вбачає у цьому зволіканні приховану політику держави стосовно віруючих “неугодних” конфесій. Адже у тому ж Чернігові без проблем споруджуються храми Московського Патріархату, порушуючи при цьому архітектурні традиції древнього (1300 років) міста. Ніхто не чинить перешкоди цьому. А римо-католикам не віддають своє, законне, та ще й гальмують нав‘язане будівництво. Настоятель чернігівської римо-католицької церкви Зішестя Святого Духа о. Генріх Камінський констатує: “болісно й важко на душі від такої ситуації”. Зневіряються і страждають від приниження люди, падає в очах чернігівців авторитет місцевої влади через те, що вона не поспішає відновити історичну справедливість. Чернігівські ж римо-католики і цього року святкували Воскресіння Господнє на вулиці, бо не поміщаються усі у підвалі. P. S. Остання сесія міської ради минулого скликання, що відбулася наприкінці березня, спробувала все-таки “поставити крапку” у цій справі – відмовила громаді навіть у тій спірній землі, яку начебто раніше дала, і у відповідності до якої вже давно виготовлено проект. Обурилися таким поворотом подій не лише чернігівські католики, а й активна інтелігенція міста. Було подано нову скаргу до суду, однак, за інформацією компетентних людей, заяву забрано, бо новообрані міський голова і міська рада начебто демонструють щире бажання найближчим часом вирішити цю болючу проблему позитивно.