Чи можуть два тижні змінити життя дитини, на яку п’ятий або вже й дванадцятий рік впливає війна? Якими мають бути ці два тижні, щоб залишити настільки світлий слід, аби стати орієнтиром на наступні роки і щоденним пожитком для душі?
Двотижневий табір «Все буде Україна!» від Фонду «Право і Демократія» пропонує спосіб, як цього досягти. Програма поєднує різні види реабілітації дітей війни у поєднанні з природою Бескидів та еколого-краєзнавчою програмою. Розпочавши підготовку до п’ятого року таборування, організатори акцентують на важливості духовного аспекту для таких дітей. Про це детальніше далі…
Улітку 2022 року Фонд організував перший реабілітаційний табір для дітей, які постраждали від війни. Було застосовано комплексний підхід: фізична, спортивна, психологічна, соціально-педагогічна реабілітації, медична допомога і цікава екскурсійна програма. У 2022-25 роках загалом провели 11 реабілітаційних таборів, в яких взяли участь 260 дітей з 18 областей України.
— Процес підготовки до табору є багатоетапним та базується на індивідуальному підході, — зазначає Вікторія Авраменко, менеджерка напряму із захисту дітей Фонду. — Ми безпосередньо співпрацюємо з органами місцевого самоврядування деокупованих та прифронтових територій для верифікації запитів. Наступним етапом є глибоке анкетування батьків, що включає понад 30 параметрів: від оцінки психоемоційного фону до фізичного стану дитини. Такий детальний скринінг дозволяє нам розробляти персоналізований реабілітаційний план для кожного учасника.
Учасники табору – діти віком 9-15 років, які зазнали психологічної та фізичної травми, потребують психологічної стабілізації, соціальної інтеграції, фізичної реабілітації. Найперше це діти зі статусом ВПО, з деокупованих територій чи прифронтових районів, чиї батьки є учасниками бойових дій, перебувають у полоні, загинули або зникли безвісти. Особливий акцент робиться на дітей, які мають легкі або помірні порушення опорно-рухового апарату, травми та офтальмологічні проблеми.
— Психологічний стан кожного учасника нашої програми потребує фахової корекції. Особливу увагу ми приділяємо інклюзивному компоненту, адже велика кількість дітей є з особливими освітніми потребами або інвалідністю, – розповідає Вікторія Авраменко. — Окрім ментального здоров’я, гостро постає питання соматичних порушень: через специфіку життя в умовах війни (тривале перебування у сховищах та онлайн-навчання) у дітей масово фіксуються розлади зору, саме тому огляд та консультування професійним дитячим лікарем-офтальмологом є невід'ємною складовою нашої реабілітаційної програми.
Команда табору – це педагоги, психологи, реабілітологи, тренер з фізичної реабілітації, лікар-офтальмолог і педіатр. Більше того, у перший день зміни з дітьми працює мобільна бригада медиків, яка проводить огляди, ЕКГ та лабораторні дослідження.
— Діти з деокупованих і прифронтових територій часто не мають доступу до якісного медичного огляду. Тому ми інтегрували в програму етап первинної діагностики, — пояснює Вікторія Авраменко. — Такий підхід компенсує відсутність належної медичної інфраструктури за місцем проживання дітей і гарантує безпеку реабілітаційного процесу.
Тренер Лідія Леськів веде з дітьми заняття з коригуючої гімнастики та аква-аеробіки. Табори відбуваються на реабілітаційно-спортивній базі в Карпатах, де є чудовий басейн, необхідне спорядження та зали для тренувань.
Лідія зазначає, що в перші дні у дітей болять м’язи. Вони відвикли від фізичних навантажень, мало рухаються, бо роками навчаються онлайн і перестали відвідувати спортивні секції та гуртки у зв’язку з війною. Тому фізична реабілітація на таборі — це шлях до ментального здоров'я. За словами тренерки, корекція постави та робота з тілом дають дітям відчуття впевненості та легкості. Внутрішні фізіологічні зміни стають фундаментом для покращення настрою та формування позитивного світогляду.
— Коли після кількох тренувань вони дивляться на себе в дзеркало, то бачать у собі зміни, — каже Лідія Леськів. – І розповідають мені про це. У них вирівнюється спина. Вони відчувають, що положення тіла змінюється, ходити стає легше. Це впливає і на настрій. До кінця табору діти починають усміхатися і позитивно дивитися на різні речі.
Психолог табору Наталія Чухлєб наголошує, що в кожної дитини – свої потреби і можливості. Великий відсоток дітей мають проблеми зі сном, високий рівень тривоги.
— Кожна дитина переживає стан війни по-своєму, — зазначає психолог. – А це ще й діти зі складних категорій. Із втратами або з невизначеною втратою, які й самі були поранені. Це робота дуже специфічна і тонка.
Фахівець наголошує, що часом навіть дорослі погано справляються з проживанням війни, коли рідна особа перебуває у війську чи зникла безвісти. Їм не вистачає ресурсу підтримувати дітей на достатньому рівні. Вони й самі потребують психологічної допомоги.
— Натомість у таборі діти мають можливість бути зі стабільними дорослими, поруч із якими можна показати і свою темну сторону, бути вразливими, — каже психолог. – Тут у них є можливість відчути себе значимими, цінними, почутими, прийнятими такими, як вони є. У багатьох із них немає цього досвіду.
Син і дочка Ольги Нищий побували в таборі «Все буде Україна» минулого року. Вони переселенці, з початком війни виїхали з Севастополя до Києва, в час повномасштабної переїхали на захід України. Донька у пані Ольги бойова, відкрита, їй було комфортно і навіть відчувала себе лідеркою. Син – сором’язливий, закритий, до нього потрібен особливий підхід. Але поступово влився в колектив. Прекрасна територія в Карпатах, басейн, спортивні заняття, робота з психологом, прогулянки в горах – усе сподобалося і пішло на користь. За словами мами, відбулося «перезавантаження свідомості».
— Мені подобається, що важливу роль відводять національно-патріотичному вихованню, – каже Ольга Нищий. – Дітей возили на екскурсії, знайомили з українськими традиціями. Більшість дітей були зі східної частини України, вони багато чого дізналися про нашу культуру й історію.
Після закінчення табору підтримка дітей продовжується. Ще протягом місяця триває постреабілітаційний супровід онлайн: це групові та індивідуальні консультації. Батьки отримують рекомендації від фахівців щодо дітей. Діти спілкуються в чаті з виховниками та між собою. І впродовж двох тижнів онлайн займаються з Лідією функціональним тренуванням.
— Ми не просто проводимо табір — ми хочемо забезпечити безперервний цикл відновлення, який не закінчується з від’їздом дитини, — наголошує Вікторія Авраменко. — Онлайн-супровід та функціональні тренування протягом наступних тижнів дозволяють закріпити отримані результати. Наша статистика говорить сама за себе: понад 80% дітей мають об’єктивні покращення як у фізичному стані (дихальна та серцево-судинна системи), так і в психологічному (зменшення тривожності та соціальної ізоляції). Головний здобуток — це самозарадна дитина, яка вміє ідентифікувати свій стан та знає, як надати собі першу психологічну допомогу.
За тривалий час проведення табору його команда дійшла висновку, що духовна підтримка дітей, уражених травмою війни, потрібна не менше, ніж психологічна та фізична реабілітація.
— Психологічна допомога працює з симптомами травм, фізична – відновлює тіло, а духовна складова працює з рівнем сенсу, надії та внутрішньої опори, – переконана Вікторія Авраменко. – Духовна складова давала б діткам внутрішню опору, зменшувала б рівень безнадії, сприяла відновленню довіри і також підтримувала би процес прийняття втрати, з якими стикаються наші діти.
Психолог може відповісти на дуже багато запитів. Утім часто діти, які втратили батьків, відчувають самотність. Тому, готуючись до наступних таборів, організатори вирішили залучити до них душпастирів, які мають досвід роботи з такими дітьми.
— В час, коли вони в таборі, у спільноті, їм добре. Але коли вони повертаються додому, то знову можуть відчувати самотність, — каже отець Олег Малиновський, працівник Центру військового капеланства УГКЦ, який також опікується дітьми Захисників України при Гарнізонному храмі свв. Петра і Павла у Львові. – Священник нагадує дитині, що вона ніколи не є самотньою, що біля неї завжди є Бог. Тому, власне, духовна опіка важливою.
Чи можливо за два тижні налагодити такий контакт і зацікавлення спілкуватися з Богом?
— Насправді, контакт з Богом можна налагодити і за одну хвилину, — пояснює священнослужитель. – Деколи достатньо просто поглянути на Розп'яття, побачити ті руки Господні, такі широкі, які хочуть нас обійняти. І можемо зрозуміти, що Бог близько нас. А деколи треба трошки більше часу. Але священник на таборі, як і капелан, не має обов'язку, щоб кожна дитина стала ревним християнином. Він лише має своїм прикладом, своєю присутністю показати, що Бог може діяти в житті людини. І, власне, з того дитина може навчитися.
Отець Олег наголошує, що священник може дати таке єднання з Богом не лише на словах, але й через святе таїнство Євхаристії. Також зазначає, що дітям важливо в час темноти дати можливість залишатися дітьми. Принести їм радість, любов. Дуже важливо не примушувати їх до чогось. Потрібно щиро відповідати на їхні непрості запитання.
Священнослужитель має власний досвід роботи з дітьми — насамперед з сімей, де є військові, ветерани війни, або й з дітьми-сиротами, якими опікуються у Центрі військового капеланства УГКЦ у Львові. Багато у чому їх робота перегукується з тим, що відбувається на таборах «Все буде Україна!»
— Ми багато з дітьми подорожуємо, робимо майстер-класи, табори, — розповідає отець Олег Малиновський. – Дехто з дітей сьогодні на жаль, має більше травматичного досвіду, ніж ми у своєму дорослому віці, і деколи вони не знають, куди його подіти. І не завжди готові ним поділитися. Тому ми просто мусимо бути поруч з ними, готові допомогти, нічого взамін не вимагаючи. Так само мусимо нагадати, що поруч з ними, разом з нами, завжди є Бог. Навіть тоді, коли вони поїдуть з табору до себе додому, Бог залишиться з ними.
* * *
Зараз триває підготовка до наступних таборів від Фонду «Право і Демократія». Насамперед важливо знайти меценатів-спонсорів, які підтримають цю справу. Бо бажаючих і потребуючих реабілітації дітей не бракує. І їх кількість зростає, оскільки ця війна триває і діти є її особливими жертвами, а тому вони потребують різноманітної підтримки, допомоги і відновлення. У той же час організатори знайомляться з досвідом інших центрів, які працюють з такими дітьми та шукають партнерів у таборуванні.
Контакт для зацікавлених: camp.1810.camp@gmail.com
Публікація виходить на засадах інформаційної підтримки проєкту таборів «Все буде Україна!»