Село Великі Сорочинці, що на Полтавщині, стало загальновідомим завдяки земляку Миколі Гоголю, який прославив його у своїй повісті. Проте ще раніше це село серед інших в першу чергу вирізняв його величний храм, освячений на честь Преображення Господнього.
Витончений зовнішній ансамбль сорочинської церкви доповнює її внутрішнє оздоблення. Головною окрасою храму є розкішний п’ятиярусний іконостас.
Унікальність сорочинського іконостаса ставить цей храм в один ряд із найціннішими пам’ятками національного культурного надбання. Сьогодні в Україні лише Великі Сорочинці можуть похвалитися тим, що мають іконостас XVIII століття, усі ікони якого збереглися.
У середині минулого століття частину сорочинських ікон було відреставровано. Але ті, що не потрапили до їх числа, через певний час можуть повністю втратити свої зображення. Тому сьогодні це дивовижне творіння наших предків чекає на меценатів, які б допомогли врятували його від неминучої гибелі.
Окрім іконостаса з часів побудови храму тут залишився родинний герб Данила Апостола, розроблений самим гетьманом. Основою для цього герба послужила медаль “За труди і Вітчизну”, яку славний козак отримав за перемоги у боях зі шведами та кримськими татарами.
У часи, коли поставав Спасо-Преображенський храм, церкви часто будували не лише як місце для відправлення богослужінь, але й як міцні укріплення, у яких можна було сховатися від ворога. Тому і цей храм має півтораметрові стіни та довгі підземні коридори, які в разі небезпеки могли вивести з храму через річку Псел за кілька кілометрів.
Мрія будівничого Преображенського храму здійснилася – він став родовою усипальницею Данила Апостола. Також тут було поховано його дружину та членів родини. “Моя церква – моя усипальниця”, – ці слова гетьмана, які він сказав перед своєю кончиною, виявилися пророчими.
Зі Спасо-Преображенським храмом пов’язано також ім’я ще одного нашого земляка – Миколи Гоголя. У сорочинському храмі майбутній світовий класик прийняв таїнство Хрещення. Мати письменника Марія Іванівна Гоголь-Яновська, боячись ускладнення пологів, приїхала з рідного села Яновщини у Великі Сорочинці до свого знайомого лікаря Миколи Трохимовського. Таким чином, геніальний письменник і драматург став навіки пов’язаний з цією місцевістю. Сьогодні на місці будиночка, де народився Гоголь, знаходиться його музей.
У сьогоднішні Великі Сорочинці хочеться приїжджати якомога частіше, щоб вдосталь намилуватися його краєвидами, по можливості побувати на ярмарку і обов’язково відвідати місцеву святиню – Спасо-Преображенський храм, видатну пам’ятку архітектури, свідка нашого славного минулого. Сорочинська земля і до сьогодні зуміла зберегти ту привабливість і неповторність, за яку її так шанували і любили наші предки і завдяки якій саме полтавський край здавна вважається душею України.
Сергій БАРШАЙ. – «Православіє в Україні», 22 вересня 2005 року