Глава УГКЦ з перших слів дає зрозуміти, що «Свята Церква вчить, що за народ, за правління, за військо треба молитися завжди».
Глава УГКЦ з перших слів дає зрозуміти, що «Свята Церква вчить, що за народ, за правління, за військо треба молитися завжди». Крім спільної молитви під час Літургії, Глава УГКЦ закликає вірних у згаданому намірі молитися у своїх приватних молитвах, рекомендуючи використовувати «готові зразки, як наприклад Молитву за український народ Митрополита Андрея (Шептицького)».
Документ наголошує на прикметах молитви – літургійної та особистої. Пояснюючи першу прикмету молитви, Патріарох Любомир відзначає, що «дехто думає, що така молитва має бути конкретною, що ми повинні поіменно представляти Богові своїх державних керівників чи розв’язки, які, на нашу думку, сприятимуть загальному добру». Навівши приклад із Святого Письма, Предстоятель УГКЦ резюмує: «Ми не маємо накидати Богові у молитві своїх розв’язок і планів та вимагати, щоб Він виконав те, чого ми хочемо або що вважаємо за потрібне. По-людськи кажучи, Господь Бог не потребує радників. Він добре знає, що для нас є найкращим. Тому, коли молимося чи за особисті потреби, чи тим більше за потреби народу, правління, ми повинні довіритися Богові і просити Його, щоб Він задовольнив наші потреби так, як найкраще Він це знає».
Другою прикметою молитви за народ, яку представляє документ, є виконання Божої волі. «Було б нечесно і негарно – звертаючись до Нього, прохаючи Його, визнаючи, що без Нього не можемо собі дати ради – не слухати Його, робити по-своєму. Якщо ми щиро бажаємо молитися і поручаємо Йому наш народ, нашу державу, наше військо, весь наш правопорядок, то мусимо виконувати Його волю і свідомо оминати все те, що цій волі суперечить», – наголошує Предстоятель УГКЦ.
Третьою прикметою молитви за народ, на думку Патріарха Любомира, є праця. «Бог міг би все сам зробити, бо ж створив світ і природу без нас, однак бажає, щоб ми співпрацювали з Ним, – така Його свята воля. Це для нас велика честь і водночас велика відповідальність: ми маємо вкласти свою лепту в осягнення загального блага. Тому, коли молимося, не припиняймо працювати, бо без нашої праці також нічого не буде, нічого само не станеться. Якщо ми щиро молимося, то повинні і щиро старатися працювати, робити те, що в нашим силах, щоб спільними силами будувати, підносити і зміцнювати. Молитва і праця доповнюють одна одну», – відзначив Глава УГКЦ.