Хіротонія нового владики УГКЦ підтверджує, що ця Церва "росте і розвивається на всю ширину і довжину нашої Батьківщини"
Єпископська хіротонія єромонаха Венедикта (Алексійчука) відбулася 5 вересня в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові.
Напередодні, 4 вересня, відбувся Чин архиєрейського найменування. Наступного дня під час Літургії у присутності Патріарха Любомира (Гузара), членів Синоду єпископів УГКЦ, духовенства та вірних Архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк) здійснив Чин архиєрейської хіротонії. На урочистості були присутні представники місцевої та обласної влади.
В урочистій промові після чину хіротонії Глава УГКЦ акцентував увагу на історичній вагомості цієї події. Патріарх Любомир пригадав тих, хто представляв «провід нашої Церкви минулого століття» і звернув увагу на присутніх владик, які прийняли свою хіротонію, свої єпископські свячення саме в цьому архикатедральному соборі й які вже сьогодні служать у різних частинах України й поза її межами: «Ми виходимо із минулого і дивимося у майбутнє. Сьогоднішня подія є для нас причиною великої радості. Наша Церква живе. Вона перейшла такий тяжкий шлях з минулих століть, але вона живе. Милостивий Господь не дозволив, щоб ця Церква не перестала існувати. І доказом цього є те, що ми стали ще ближчими до Бога, що маємо нового духовного провідника, який з волі Божої дає вести оцей наш народ до Бога».
Наприкінці проповіді єрарх звернув увагу на те, що всі провідники Церкви, про яких він згадував – за походженням галичани. А як відомо, новий владика родом із Рівненської області, Костопільського району. Предстоятель УГКЦ зізнався, що «присутність владики Венедикта у гроні наших владик – це пригадка для нас усіх, що наша Церква справді росте і розвивається на всю ширину і довжину нашої Батьківщини. Це ще одна додаткова причина, чому нам радіти: що та Церква росте, що та Церква знаходить себе щораз краще по цілій нашій благословенній землі».
У промові новопоставлений єпископ Венедикт згадав усіх, хто формував його як людину, монаха, ігумена, а тепер і єпископа. Він відзначив: "З почуттям відповідальності стою сьогодні перед моїм українським народом, Церквою і Синодом єпископів, рішенням якого я є покликаний до архиєрейського служіння. Я свідомий того, що такі святителі як Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Золотоустий та багато інших боялись гідності і відповідальності єпископського служіння і намагались ухилитись від нього. Що ж казати мені молодому, котрий не має достатнього досвіду, йти на таке служіння. Коли б я пішов тепер за своїми людськими бажаннями і планами, то просив би, щоб мене оминула ця чаша. Возлюблені владики, ваша довіра ставить переді мною велику відповідальність. Прошу про вашу підтримку і молитву, щоб я ставав гідним того великого служіння, яке ви мені доручаєте!" Своїм кредом новий владика вибрав слова Ісуса Христа: «Я не прийшов, щоб мені служили, але щоб послужити іншим». Основним принципом святительського життя новопоставлений владика обрав девіз: «Возлюбімо один одного» (1 Йо. 4, 7). Тому у своєму першому зверненні архиєрей пояснив вірянам: «Бог є незмінний від початку світу. Він є любов, тому й любов завжди є стала і незмінна. Саме тому вона мала б бути критерієм нашої поведінки. Критерієм оцінки будь чого».
Нагадаємо, що 3 серпня 2010 року Канцелярія Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви повідомила про те, що єромонах Венедикт (у світі – Валерій Алексійчук), монах Святоуспенської Унівської Лаври Студійського уставу, згідно з вибором Синоду єпископів УГКЦ, призначений єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Цей вибір потвердив Папа Бенедикт XVI, надаючи новому владиці титулярний престол Джерманічана.
