«Реалізація ідеї призупинена, але не скасована», - прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП Костянтин Марченко.
Облаштування тематичного хостелу у стилі в’язниці НКВС у Луцьку неабияк сколихнуло громадськість. Насамперед тому, що об’єкт заплановано створити у колишній радянській тюрмі, де утримували політичних в’язнів і в червні 1941-го року усіх знищили: за різними даними, від 2-х до 4-х тисяч осіб. По-друге, що реалізує цей сумнівний з етичної точки зору бізнес-проект Волинська єпархія УПЦ КП, яка отримала приміщення в користування розпорядженням голови Волинської ОДА. По-третє, виникли сумніви, чи дотримано законності у реконструкції приміщення? Адже це – пам’ятка архітектури національного значення «Монастир бригідок» XVII століття.
Роботи з облаштування хостелу у колишній катівні НКВС у Луцьку зупинені. Як повідомив прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП Костянтин Марченко, через значний суспільний резонанс та негативне ставлення громадськості до проекту. В єпархії очікують пропозицій або ж альтернативних ідей від активістів. Реалізацію гучного проекту РІСУ уже висвітлювала.
«Саме значний суспільний резонанс, критика та брак коштів на сьогодні змусили призупинити реалізацію ідеї історичного хостелу (а він планується тематичним, в традиціях тюрми НКВС), — каже волинський речник УПЦ КП. — Ми завжди на стороні людей і намагаємося до них прислухатися. На сьогоднішній день сказати, що ми повністю відмовилися від цієї ідеї, буде не до кінця правдою. Ми призупинили роботу, щоб вивчити думку тих людей, які проти. Ми хочемо зрозуміти: проти – це добре, натомість, яку альтернативу вони пропонують? Ми чекали і чекаємо якихось продуктивних пропозицій. Минуло два місяці, ніхто з чимось конкретним, з якимось конструктивом до нас не звернувся. Складається враження, що всіх влаштовує, що приміщення і далі руйнується, хай воно далі стоїть в такому занедбаному стані і всім від того буде добре. Якщо ми так ще трішечки на це подивимося, якщо така і далі буде пасивність з боку активістів, в першу чергу, то ми будемо діяти згідно з чинним законодавством. З Міністерством культури є погодження всі, де конкретно прописано, що ми там маємо робити і в який спосіб ми маємо берегти це приміщення».
Без бізнес-складової не обійтися, — вважає Костянтин Марченко. Гроші необхідно заробляти, адже приміщення у 4 тисячі квадратних метрів необхідно опалювати, освітлювати та ремонтувати. Нагадує: в процесі робіт відкрилися фрагменти старовинних фресок. «Держава зараз не має фінансових ресурсів, щоб організувати повноцінну експедицію та їх збереження. Профінансувати в повному обсязі всі потреби, зробити це максимально професійно, так, як би належало – єпархія також не спроможна виділити для цього достатньо коштів». Саме туристичний об’єкт, на його думку, – можливість залучити інвестиції та привернути увагу туристів.
В єпархії кажуть, що погодження з Міністерством культури на проведення реставраційних робіт є, проте їх ніхто не бачив. Один із критиків ідеї хостелу, депутат Луцької міської ради Павло Данильчук підкреслює: вже років десять громадські активісти пропонують зробити в приміщенні музей визвольних змагань та політичних репресій за кошти Луцького міського та Волинського обласного бюджетів, залучити меценатів. Однак, наголошує він, налагодити комунікацію з єпархією не вдалось. На думку депутата, проблема лежить як в юридичній, так і в етичній площинах. «На сьогодні ми не бачимо на підставі чого, юридично, там має здійснюватися реконструкція, ремонт і все інше, тобто не бачили проекту реконструкції і ремонтних робіт. Ми не відкидаємо, що там справді потрібно робити ремонт, бо приміщення старе. Однак є закон щодо охорони і догляду за пам’ятками національного значення і це важлива процедура. Відбуваються роботи: земляні, будівельні. В келіях зробили євроремонт. Це – порушення і злочин. Другий аспект – морально-етичний, тому що хостел передбачається зробити в тих келіях, де сиділи українські в’язні, українські патріоти, яких було знищено. Я не можу зрозуміти, як Церква може пропонувати робити такий бізнесовий проект – це аморально. Якщо ж єпархія має справді благі наміри, чому не хоче показати проектну документацію громадськості?».
У вересні минулого року до кампанії проти хостелу долучилась «Самооборона Волині». Активісти збирали підписи лучан, які виступали проти реалізації ідеї єпархії УПЦ КП. Ініціатор кампанії, громадський діяч Сергій Рижков підкреслює: «Узятися за справу змусила етична сторона питання. Поширювали інформацію через мережу «Фейсбук», лучани активно долучалися підписами. Не було мети зібрати більшу кількість, ми хотіли звернутися до владики Михаїла (митрополита Луцького і Волинського УПЦ КП – авт.), аби він зважив на думку громадськості. Ми передали лист, проте відповіді на нього не отримали. Також лист передали і голові Волинської ОДА Володимирові Гунчику, однак він також, як кажуть, «відписався». Мене обурює, що такі справи робить Церква, адже це бізнес на кістках». Нагадаємо, 13 червня 2017-го року краєзнавці знайшли біля будівлі «розстрільну яму», в якій знайшли останній спочинок 110 жертв радянського режиму.
Ідею призупинили, однак роботи в пам’ятці архітектури національного значення продовжуються – у цьому можна переконатись на власні очі. Чи законні вони? Адже, згідно з чинним законодавством, мають бути погоджені з Міністерством культури. Костянтин Марченко переконує: усі дозволи є, однак документів не показує. Пластикові вікна і двері – дрібнички у порівнянні з тим, що через вологість руйнуються залишки старовинних фресок. Робітники не заштукатурили їх, однак навряд чи таке поводження із реліквією коректне.
Директор Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький каже: що відбувається в стінах «Луцької тюрми» — не знає, адже її передано в користування єпархії розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації. Мовляв, погодження на проведення реставраційних робіт Міністерством культури надано, однак на закононні запити керівництва заповідника єпархія не відповідає і копій документів не надає. Щодо встановлення пластикових вікон і дверей в старовинному приміщенні, відповідає: для збереження пам’ятки це прийнятно, потім все можна замінити на дерев’яне.
Заступник начальника управління культури Волинської ОДА Віталій Стрільчук на звернення власкора РІСУ відповів: усі дані – лише за інформаційним запитом. Тож ми чекаємо офіційної відповіді та можливості з’ясувати, чи справді всі роботи в пам’ятці національного значення погоджені ведуться в законний спосіб. Аналогічний запит надіслано і до Волинської єпархії УПЦ КП.
Створить його Луцьке стрілецьке братство, з яким Волинська єпархія УПЦ КП має багато спільних проектів. У декількох кімнатах братство облаштує музей козацької слави і Луцької тюрми, — повідомив Костянтин Марченко. Профінансує музей саме братство, приміщення буде надано безплатно з умовою, що там зроблять експозицію, яка діятиме на постійній основі.
Мають громадські активісти і ще одну ідею: розташувати у будівлі школу сучасного іконопису.
Таку заяву під час круглого столу, організованого у Луцькій міській раді її депутатом Павлом Данильчуком, зробила представниця Волинської єпархії УПЦ КП, інженер з технагляду за спорудами, що перебувають у користуванні єпархії Надія Мироненко. Вона ж наполягла на тому, що брати до уваги слова прес-секретаря Костянтина Марченка про бізнес-складову, не варто.
Нарешті присутні мали можливість бодай поглянути на пакет документів, згідно з яким єпархія здійснює роботи у приміщенні монастиря бригідок. Звісно, ґрунтовно проаналізувати їх можливості не було.
З її слів, представники історико-культурного заповідника провели комплексне наукове дослідження перед проведенням реставраційних робіт, яке було схвалено в Міністерстві культури. Погодження перед видачею реставраційного завдання отримали у 2015-му році у Волинській облдержадміністрації. На підставі цього документу реставраційне завдання розробив львівський НДІ «Укрзахідпроектреставрація», його погодило Міністерство культури і у липні 2016-го року Головне управління Держархбудінспекції у Волинській області дало дозвіл на виконання будівельних робіт. Генеральним підрядником є ТЗОВ «Житлобуд-2».
«Житлобуд-2 має ліцензію на проведення таких робіт. Таких дозволів у Луцьку видано лише три – на роботи 5-ї категорії складності, — запевнює Надія Мироненко. — Всі зациклені на хостелі. Що ви вбачаєте поганого в тому, що в 10-ти кімнатах буде розміщений хостел і що вам не подобається в туалеті, який зроблений якісно? Вам не подобаються якісні роботи? Він там і був. Давайте поставимо той туалет, який був за совдепії, добре? Ми поставили душову кабіну, бо в мене проектом передбачено. Хостел – не поняття комерційне. Погоджено навіть з міською владою. Приїдуть путівники, комусь треба переночувати – можна буде скористатись кімнатами безплатно».
Петро Троневич, начальник відділу охорони культурної спадщини, представників єпархії підтримав. «Український уряд ліквідував управління реставрації пам’яток при Міністерстві регіонального розвитку і архітектури. Ліквідована програма з реставрації пам’яток, через яку за державний кошт фінансувались роботи на таких об’єктах. Тобто держава повністю відмовилася від фінансування реставраційних робіт. При цьому держава залишила за собою всі повноваження з погодження робіт на пам’ятках і нагляду за ними. Відповідно до державних будівельних норм, останнє оновлення яких було в липні 2017-го року, є замовник і підрядник, які виготовляють документацію, реставраційне завдання зараз погоджує тільки замовник і автор розробки документації. Документація щодо монастиря бригідок, я її бачив, тому що були запити щодо хостелу, бачив реставраційне завдання і воно погоджене з Міністерством культури як розміщення хоcтелу. Один комплект цієї документації, згідно з законодавством, залишається в Міністерстві культури. Інший проект є в замовника, в підрядника, який виконує роботи і в розробника документації – все. На управління культури – на обласне, ні на міське законом не покладається ведення нагляду за цими роботами. Ведення авторського нагляду, згідно з законом і підзаконними актами, покладається на автора проекту. Тому будь-які претензії до представників органів охорони культурної спадщини – безпідставні. Я бував на цьому об’єкті. Облаштований храм – це дуже добре. В частині кімнат проведені ремонтно-реставраційні роботи. Шкоди пам’ятці не було завдано».
Кардинально протилежної думки — реставратор та мистецтвознавець Олена Романюк. Вона каже: те, що відбувається в монастирі бригідок, можна називати ремонтом, але аж ніяк не реставрацією. Обурили її і слова Надії Мироненко щодо намірів покрити знайдені фрески лаком. «Єпархія отримала в користування цю споруду для культових потреб, то чи доцільно говорити про будь-яке перепрофілювання? Адже саме таким чином єпархія використала і приміщення монастиря бернардинів у центрі Луцька – тепер там розміщені ресторани і магазини. Якщо би єпархія справді хотіла займатися реставрацією, то мала би робити це в тих матеріалах, в яких споруда будувалася, якщо вапняковий розчин – то тільки так , а не гіпсокартон. Те, що відбувається — не реставрація, а ремонт із спотворенням первісного вигляду будівлі і її архітектури. Варто було би дослідити документи і відтворювати її в первісному вигляді монастиря, а не тюрми, музичного училища чи хостелу. Ми втрачаємо історичні пам’ятки, втрачаємо можливість розвитку туризму».
Управління культури Волинської ОДА та керівництво Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» вчергове проігнорували обговорення майбутнього пам’ятки національного значення. Саме це факт, на думку юрисконсульта Волинської єпархії УПЦ КП Юлії Спіріної, свідчить про низький рівень зустрічі. Вона покинула засідання дочасно з пропозицією оскаржувати дії єпархії у суді.
Леонід Герасимюк, начальник управління містобудування та архітектури Луцької міської ради наголосив: «Згідно із законом, будь-які роботи, які здійснюються в пам’ятках національного значення, мають здійснюватися відповідно до проекту реставрації, розробленого на основі реставраційного завдання. Тому питання розташування музею чи хостелу в будівлі монастиря бригідок, також мають бути врегульовані. Необхідно точно визначити, що відбувається на цьому об’єкті, адже реставрація – це відповідні вимоги. Пропоную зробити звернення до авторського нагляду і щоб нам дали висновок, чи відповідає виконана на сьогодні робота проекту реставрації».
Наприкінці круглого столу його ініціатор, депутат Павло Данильчук, наголосив: започатковуємо громадську ініціативу щодо майбутнього створення саме в приміщенні Луцької тюрми музею «Луцька Голгофа», присвяченого національно-визвольним змаганням та жертвам окупаційних режимів.
Католицький чернечий орден бригідок з’явився у Луцьку 1624-го року. Литовський канцлер та луцький староста Станіслав Альбрехт Радзивіл подарував сестрам свій палац, в якому вони й оселились. 1845-го року на території монастиря сталася пожежа. Черниці відмовились прийняти допомогу міщан, щоб вгамувати вогонь, натомість він перекинувся на дерев’яні будівлі і знищив чи не півміста. Бригідок з міста «попросили», а в приміщенні розташували в’язницю. Для цих потреб будівля слугувала аж до 1960-го року, коли в ній оселили музичне училище. З 1998-го до 2014-го року приміщення стояло пусткою.
Історія буремна, проте найтрагічніші її сторінки і досі не можуть достеменно дослідити історики та археологи – так майстерно радянська влада приховувала свої криваві діяння. Знищення в’язнів Луцької тюрми у червні 1941-го року, масові поховання в’язнів, з яких поки знайдено тільки одне – історична правда, яку заперечити вже неможливо.
У 2014-му році, розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика, будівлю передано в користування Волинській єпархії УПЦ КП. Нині в колишній обителі сестер-бригідок розташувався Замковий Свято-Архангельський чоловічий монастир. Оскільки приміщення велике, в частині також облаштовано храм, а влітку 2017-го року стало відомо: крило першого поверху історичної пам’ятки пристосовують під хостел.