Церква Святого Пантелеймона в селі Шевченкове Галицького району – одна з пам’яток національного значення. Її збудував князь Роман Мстиславович ще 1194 року. Недавно там відновили археологічні дослідження храму, і вже є нові відкриття.
«Репортер» розпитав про це археолога, архітектора Юрія Лукомського, який керує дослідженнями.
– Пане Юрію, чому саме зараз відновили дослідження?
– У церкві розпочали роботи з водовідведення. Там спостерігається деформація наріжних стін, «поїхали» донизу наріжні боки – через замокання фундаменту й через те, що свого часу покрали труби. Тому вирішили дослідити і стан фундаменту.
– Знайшли щось цікаве?
– Ми зіткнулися з тим, що контури фундаменту і контури наземних стін не збігаються. Бо, скільки б цю церкву не досліджували, але ніхто ще не нарисував докладного контуру фундаменту. Всюди у публікаціях церква фігурує як споруда на рівні наземних стін. А тепер виявилося, що церква Пантелеймона має зовнішні виступи під пілястрами (прямокутні виступи на стіні – Авт.). Ці виступи не відповідають самим наземним пілястрам. Тобто, на стадії накладання фундаментів будівничі або замовник мали інший план споруди, а планувальне рішення змінилося в час між будівництвом фундаментів і будівництвом наземних стін. Це могло відбутися внаслідок зміни замовлення чи зміни політичної ситуації… Це вже матеріал для подальших роздумів.
Крім того, з’ясувалося, що західна стіна церкви нависає над контуром фундаменту – знову є неспівпадіння підземної та наземної частин. І це ми ще не завершили дослідження, сподіваюся, що ми їх зробимо у найближчі два тижні.
Також визначили, що храм побудували на похилій площині, а не на пагорбі. У ті часи там був перепад землі й з вищої частини пагорба землю насипали в нижчу, щоб був горизонтальний майданчик для будівництва.
– Є інформація про невідомі поховання…
– Так, біля північної стіни знайшли поховання двох дітей. Я не антрополог, але можу сказати, що їм десь 6-8 років. Вони поховані послідовно. Очевидно, біля них є ще третє поховання, але ми не могли продовжувати через терміни, тому залишили це для майбутніх дослідників.
Можливо, при південно-західному куті було місце на цвинтарі, де ховали лише дітей. Таке буває у середньовічних традиціях. Ми б хотіли, щоб поховання оглянув антрополог і розповів про ці кістки більше.
– Що буде з рештками дітей?
– Ми вже домовилися зі священником і поховаємо рештки на місцевому цвинтарі. Наразі чекаємо кінця досліджень, може, трапляться й інші поховання. Напевно, зробимо для них спільну локацію.
– Чи були ще якісь відкриття?
– Знайшли дивну конструкцію з річкового каменю перед південним бічним порталом. Вона лише показалася, і ми ще не можемо до кінця зрозуміти, що це могло бути.
Конструкція має 30-40 см і не співпадає з віссю південного порталу, а трохи зміщена на схід. Вона співпадає віссю з тими задуманими раніше пілястрами. Це означає, що коли будували фундамент, то міркували зовсім про іншу споруду і саме для неї готували якусь платформу. Потім, коли вони змінили своє рішення, то південний портал вийшов уже не на тому місці. Це моє пояснення, але треба повністю розкопати навколо, щоб підтвердити це.
– Крім вас, скільки ще людей працюють сьогодні над дослідженням храму?
– Ще є три археологи – Ігор Креховецький, Андрій Фіголь, Олег Мельничук – а також кілька різноробочих.
– Що будете досліджувати далі?
– Ми думали, що цього року будемо більше працювати у внутрішній частині. Та, оскільки виникла загроза замокання й деформації пам’ятки, вирішили спочатку дослідити церкву зовні, а внутрішню частину – пізніше.
Найближчим часом хотіли б дослідити західну частину, яка теж не співпадає з контурами наземних стін. А потім, коли в церкві мінятимуть підлогу, можливо, ще спробуємо дослідити щось і у внутрішній частині. Але, чи вдасться цього року, не знаю.
– Доки триватимуть дослідження?
– Ми розпочали в середині вересні й мали закінчити до Покрови, 14 жовтня. Але на тиждень перервалися, бо я мусив поїхати на інші дослідження. Тому, напевно, вони триватимуть до кінця жовтня.
– Чи церква зараз у нормальному стані?
– Щоб підтримувати церкву Пантелеймона у доброму стані, треба багато коштів. Треба займатися і оточенням, бо, наприклад, дзвіниця, яка теж є пам’яткою архітектури, дуже сильно сиплеться від атмосферних явищ, перепадів температури, замерзання. Вона потребує ремонту і правильних реставраційних рішень. Бо досі реставрація була не зовсім успішною: дзвіницю оточує цементна відмостка з плиткою, яка погано впливає на саму дзвіницю: цемент тягне вологу на стіни, вони починають сипатися.
Благоустрій, який зробили до 1100-ліття Галича у 1998 році, дуже помпезний, великі площі вкладені сучасною міською плиткою. Але ця плитка навколо церкви не відображає її історичної суті.
Взагалі, пам’ятки національного значення не можуть бути покинуті, як була покинута церква Пантелеймона вже десь 20 років. Вона потребує постійного догляду, а ми аж тепер починаємо звертати на це увагу.