З «Хроніками Любарта» поділився справжніми раритетними світлинами церков волинянин Володимир Хмелик
Відомо, що в родинних альбомах часто можна розшукати справжні раритетні світлини, які стосуються історії Волині.
Сьогодні маємо приємність поділитись знахідкою, яка раніше була невідома. З «Хроніками Любарта» поділився справжніми раритетами волинянин Володимир Хмелик. Він працює директором школи та вчителем історії в ЗОШ І-ІІІ ступеня села Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області.
Колаж Олександра Котиса
На фото наші читачі можуть побачити місцеву святиню – церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Кадри датуються 1930-ми роками. Світлини, на яких зображена церква зовні та її інтер’єр, належали церковному старості села Бузаки Петру Деркачу. Судячи із підписів, ці фото старості подарував раніше місцевий священик Георгій Мазаренко.
Досить цікавим є світлина, на якій можемо розгледіти прихожан храму в селі Бузаки, що сидять на фоні церкви. Це фото розмістив у себе на сторінці Григорій Понеділок. І воно, судячи із підпису на звороті, теж належало церковному старості. Фото датується 1934 роком. Воно є прощальним для священика Георгія Мазаренко. Адже після того священик покинув село Бузаки. На світлині із самого храма також можемо впізнати цього священика.
Варто сказати, що в Волинському державному архіві сьогодні зберігаються метричні книги, які велись в храмі в селі Бузаки. В них є багато інформації про місцевих мешканців, дані про те, хто коли народився, одружився та помер.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці, село Бузаки
Прихожани та священик біля храму в селі Бузаки
Служба в храмі в с. Бузаки
Інтер’єр в храмі, село Бузаки
Відомо, що в архіві є книги починаючи із 1805 до 1826 р., потім перерва і з 1890 року і до 1933. Ці метричні книги стосуються двох храмів, які існували в селі. Так, на початку ХІХ ст. в селі існувала стара дерев’яна церква також Різдва Пресвятої Богородиці і пізніше на її місці з’явилась нова.
Завдяки метричним книгам вдалось з’ясувати, що до храму в селі Бузаки на службу також приходили прихожани із сусідніх сіл, таких, як: Адамівка, Бірки, Видричі, Козел, Мостище, Підріччя, Станіславівка, Теклине. Натомість відомо, що місцеві мешканці ходили до храмів у такі села, як Раків Ліс та Велимче.
Вкінці ХІХ століття в селі Бузаки було 80 будинків та проживало 607 мешканців. Також в ХІХ столітті в Бузаках було помістя, в якому мешкав поміщик Петрушевський. Відомо, що в 1840-х роках він також володів переправою через річку Турію в селі Бузаки. В наступних публікаціях розповімо про це більше.
"Хроніки Любарта", 30 березня 2020