Коли росія почала нову хвилю військової агресії проти України 24 лютого, путін мав підтримку (за даними соцдосліджень) серед абсолютної більшості росіян. Коли СБУ почала виставляти записи спілкування окупантів зі своїми родичами, то здавалося, що вони вбивство українців сприймають як елемент шопінг-туру, а не як моральне зло. І коли весь світ довідався про звірства громадян росії і росіян в Україні, вони знову запустили пропагандивний темник "мижебратья". Напевно нині Каїн був би шокований ставленням цих "братьєв".
Історики можуть годинами розповідати про спільне або зовсім навпаки між росіянами та українцями - свого часу це непонано почав робити Микола Костомаров. Але вже й нині ми бачимо грандіозну різницю між цими двома народами і їх ставленням один до одного. За останні роки за фразою "мижебратья" йшло відверте оправдання агресії росіян проти українців. Це один з чільних темників кремля, який ми тут розуміємо як ніж у спину, а на заході його дехто продовжує сприймати як заклик до миру. Не розуміють очевидної і неприхованої інформаційної маніпуляції і відвертої брехні пропагандистів з кремля.
І коли я побачив, що ця фраза звучить у повідомленні про цьогорічну Хресну дорогу у Колізеї, то відчув саме цей удар у спину. І відразу виникло небажання дивитися на цей захід з елементами кремлівської братовбивчої пропаганди. Бо це вже не спомин про Страсті Христові, це не миротворчість, це посипання сіллю нових ран на тілі християн в Україні.
Також я подумав, що у цьогорічній Хресні дорозі бракує ще багатьох тем і їх складових. Скажімо, матерів дітей, вбитих у Маріуполі, та, наприклад, жінки російського солдата-варвара, якому вона наказала привезти електрочайник або міксер з розбитих ним будинків. Або матері згвалтованої і вбитої дівчини та матері того, хто її гвалтував.
Зрештою, можемо не зупинятися на українській тематиці. Чому не поставити парою того, кому вибили око на акції проти абортів, і "лікаря", який робить ці аборти по кілька на день. Або преддставника якихось неонацистів і нащадка жертви Освенціма. Вони також по-суті брати і сестри, можливо навіть з одної країни.
Я не хочу продовжувати пропонувати теми, натомість хочу поширити думки своїх колег і знайомих з цього приводу, з якими я солідаризуюся.
Від себе лише додам, що до ікони, яка зараз поширюється в соцмережах, варто домалювати ще якогось ватиканського чиновника-москвофіла, який допомагає кремлівському кірілу дерти шкіру з Христа.
Отець Микола Мишовський. 13 стояння Хресної Дороги і поламана гойдалка
Олена Кулигіна: Хресна дорога. У велику п'ятницю "Під час ХІІІ стації, присвяченої роздумам про смерть Ісуса на хресті, хрест триматимуть сім’ї українки та росіянки, що разом працюють у госпісі в Італії".
Вчора ця новина шокувала нас всіх. Цьому немає ні здорового пояснення, ні тим більше виправдання.
Все, що можуть зробити українські католики, це звернутися до своїх єпископів з проханням захистити нас (вже). І ми чекаємо на їхнє слово до нас, українців, і слово до тих геніїв дипломатії та комунікації (насправді ні), які таке придумали.
Що буду робити я? якщо ЦЕ таки станеться (а після гучних анонсів та інтерв’ю героїнь дуже мало надії, що щось зміниться), то вперше за багато років я не буду у страсну п’ятницю дивитися трансляцію Хресної дороги з Папою. Буду лише молитися разом зі спільнотою українських католиків, зранених цією війною, катуваннями, вбивствами, гвалтуваннями, які нам приніс рускій мір. Спільнотою, що об’єднує волонтерів, біженців, військових, священників капеланів, і яка моляться разом за перемогу України над слугами сатани, що прийшли з росії нас вбивати.
Ірині і Альбіні, які за сценарієм мають імітувати одвічні мир, дружбу і жвачку, я би сказала лише одне: «никогда! ми не будем. братьями».
Росіянка Альбіна от каже: «Це дві братські країни, і я вірю, що в найближчому майбутньому дружба і любов між цими двома народами будуть продемонстровані ще не раз. Я вірю, що найближчим часом, як і ми з Іриною, Росія та Україна теж навчиться жити в мирі, підтримувати один одного. Жити однією сім’єю. Світу потрібні не війни, а мир».
Ірина, медсестра родом з України, що живе 20 років в Італії обрана голосом України. «Ми сподіваємося, що мир може повернутися і, перш за все, мир між нашими народами. Цей конфлікт не хотів народ. Ми брати. Ми два близьких народи, у яких багато спільного. Те, що ми бачимо, — це величезне насильство. У нас багато спільного: сім’я, дружба. Багато відносин, які об’єднують наші народи. Ця війна руйнує те, що наші народи побудували. Я не думаю, що ця війна зруйнує всі стосунки. Між нами занадто міцні узи».
І якщо Ірина виїхала 20 років тому з України в Італію, вона не знає, що таке Україна і має жодного морального права представляти Україну зараз і від нашого імені триматися за руки з росіянами. Українець — це не просто паспорт чи формальне місце народження. Це ДНК людей, які б’ються за свободу, проливають свою кров за свободу і сьогодні кожного дня помирають в боротьбі зі злом, ім’я якому — росія.
Страсний тиждень — це час, коли ми переживаємо разом з Христом зраду і смерть. Ніколи не думала, що після «осанна!» — «розіпни» стане такими буквальними для нас, як цього року. Ну що ж, ми йдемо на Голгофу, щоби там померти. Але потім ми воскреснемо.
Юрій Підлісний:
Хресна Дорога в цьогорічній інтерпретації Ватикану.
Ватикан знову залишається в полоні ілюзій Realpolitik i Ostpolitik.
Це таке собі наївне переконання, що можна порозумітися з москвою про якісь ілюзорні ширші спільні блага.
За задумом Ватикану, під час ст. ХІІІ мають нести Хрест Українка і росіянка, як символ примирення і порозуміння.
Проте, єдиний символізм, якого досягне Ватикан - це ставлення на один і той самий рівень Христа і первосвященника Каяфи, Христа і Пилата, Христа і римських легіонерів, які бичують Ісуса, Каїна і Авеля, мученика Стефана і Савла.
Останній символізм особливо буде промовистим.
Святе Письмо не ставить на один рівень Стефана і Савла.
Спершу Савло прозріває, кається і навертається до Бога, лише тоді в Писанні зявляється однакове ставлення до Стефана і учасника його закатування Павла, колишнього Савла.
Не можна ставити ката і жертву в один рівень, доки кат щиро не розкаявся і попросив пробачення.
Бо тоді Авель однаково винен, як і Каїн? Стефан однаково винен, як і ті, хто його каменують?
Пропозиція Ватикану - це жертвування Істиною задля ілюзій Ост-політік.
Христос нам каже, що він Дорога, Істина і Життя.
Кат відбирає в нас життя, Ватикан зрікається Істини, то яку нам Дорогу пропонують автори цьогорічної Хресної дороги?
Мар'яна Карапінка:
Я б хотіла подивитися в очі тих, кому в голову прийшла ця геніальна ідея...
"Під час ХІІІ стації, присвяченої у цій версії роздумам про смерть Ісуса на хресті, хрест триматимуть сім’ї українки та росіянки, що разом працюють у госпісі".
... А потім, щоб цей миротворець подивився в очі мамам, сестрам, дружинам, чоловікам і батькам жертв, яких жорстоко закатовано в Бучі, Мотижині, Гостомелі та інших містечках і селах. Хай вони не відвертають погляду від трупа чоловіка у вигрібній ямі і стареньких у домі престарілих, які померли від голоду і холоду... Хай уважно передивляться фото, відвідають кілька похоронів, можуть навіть приїхати.... або нехай краще уявлять, що це найдорожчі для них люди, що загинули від рук вбивць. А тоді я повірю, що вони розуміють, про що йдеться... А зараз це просто цинізм і лицемірство.
П.С. Може через свою давню остполітичну короткозорість у Ватикані дійсно хотіли мирити всіх у дусі кота Леопольда, але вийшло у них як не раз до того: примирити не примирять, але відмиватися тепер самі будуть змушені довго.
Як зауважив ще один автор із соціальних мереж: