Християнська молодь Європи продемонструвала прагнення до єдності

У рамках проведення Міжнародного католицького конгресу, що відбувся на минулому тижні в Угорщині, активну участь взяло молодіжне крило конференції.

Для молодих людей віком від 17 до 25 років, які прибули в Ньїредьгазу на конгрес, була підготовлена окрема програма.  Місто Ньїредьгаза знаходиться на північному-сході Угорщини, в регіоні Північна Велика Рівнина. Це сьоме за кількістю населення місто Угорщини (117 597 мешканців). Ньїредьгаза завжди була центром греко-католиків в Угорщині, тому в ній розташована греко-католицька церква та музей, де міститься збірка греко-католицьких ікон і сакральних предметів минулих століть.

Вже від першого дня конференції стало зрозуміло, що її молодших учасників не є аж так багато. Із 12 країн-учасниць Конгресу молодь була представлена лише від Португалії, Австрії, Угорщини, Польщі та України.

Попри участь в конференціях і слуханні доповідачів для молоді зорганізували програму, яка б ознайомила їх ближче з парафіяльним життям, історією та сучасним станом Угорської Греко-Католицької Церкви, що і була організатором цьогорічного конгресу.

Першим знайомством та урочистим відкриттям конференції стала вечірня Літургія в центральному греко-католицькому храмі міста Ньїредьгаза, де молодь вперше почула служіння угорською мовою.

Витоки Угорської Греко-Католицької Церкви пов'язані з ужгородською (1646), а також, пізніше, мармароською (1713) та мукачівською уніями, що об'єднали православних християн на північному заході країни з Римом. З 1771 до 1912 року греко-католики всіх національностей регіону належали до Мукачівської єпархії, переважну їх більшість складали русини. Богослужіння велося старослов'янською мовою. Проте вже 1795 року у приватний спосіб було видано повний переклад Літургії Івана Златоуста угорською мовою, а 1868 року представники 58 греко-католицьких парафій звернулися із закликом схвалити богослужіння угорською і заснувати окрему єпархію для греко-католиків, що говорять угорською.

Наступним місцем відвідин була місцева соціальна установа для неповносправних. Колектив цієї спільноти та діти підготували для юних учасників конгресу святкову програму. Цікаві пісні, покази, читання поезії, частування створили дружню атмосферу між молоддю. Важливим моментом програми був вечір знайомств. Представивши один одного перед групою, погравши у пізнавальні ігри, відповідальний за молодь отець Токач Густав запропонував розглянути і подумати над основною темою конгресу «Парафія – місце надії».

Кожен говорив про досвід своєї країни та його церкви чи спільноти. Враження від висловлювань склало радше негативну картину про парафіяльне життя християн в Європі. Молодь в абсолютній більшості говорила про те, що найперше молоді люди і взагалі християни сьогодні відвідують церкву тільки на такі Свята як Паска чи Різдво. Йшлося про те, що проблема християнської віри є в катастрофічному стані. Проте, саме такий конгрес може стати місцем зустрічей таких молодих християн, які готові спільно ділитися досвідченням своєї віри, пропонувати цікаві шляхи для активізації парафіяльного життя, просто дати надію і показати вихід для сучасної молоді, який є у Христі.

Всі наступні дні молодіжна група конгресу відвідувала осередки греко-католиків у інших містах та селах. Надзвичайно цікавою і унікальною подією стала зустріч і знайомство із циганською громадою греко-католиків в селі Ходас. Це поселення налічує 6 тисяч мешканців, більшість з яких роми. Священик цієї спільноти Егрі Тібор розповів наскільки цінним для ромів є їх парафіяльне життя.

Літургія в цій церкві ведеться їх рідною мовою, центральна ікона, темношкіра Марія і Ісус, а також зображення єдиного канонізованого ромського святого, якого місцева громада дуже шанує. Дивує те, що в цій греко-католицькій церкві літургія ведеться у супроводі музикантів ромів, які виконують національні циганські мотиви на гітарах та інших інструментах. При церкві існують соціальні будівлі для пристарілих ромів, для дітей та матерів. Отець Егрі відкрив проблемні сторони життя ромів в Угорщині, а саме втрата ідентичності ромів, діти яких вже не говорять рідною мовою.

Ще одним місцем, про яке варто згадати, було містечко Хайдудорог. Воно розташоване за 20 кілометрів від Ньїредьгази. В 1912 році Папа Пій Х створив в Хайдудорозі греко-католицьку єпархію, після чого місто стало і продовжує залишатися центром Угорської Греко-Католицької Церкви. Група відвідала греко-католицький учбовий центр Св. Василія, де є дитяча, початкова і середня школи, яким духовно опікується о. Густав.

Молоді був представлений кафедральний собор Введення в храм Пресвятої Богородиці і його історія. Після Літургії молодь запросили на вечерю, щоб спробувати національних угорських страв та представили гурток, який займається традиційною стрільбою з луків. Ці тренери були одягнуті у військові обладунки угорського лицаря часів середньовіччя і вміло демонстрували свої навики. Чим і скористалась молодь і собі спробувавши попасти у яблуко.

Було ще чимало атракцій, запропонованих молодим учасникам конгресу, проте ключовим і завершальним став останній день – паломництво до міста Маріяпоч, де в пишній місцевій греко-католицькій базиліці знаходиться чудотворний образ Богородиці.

Маріяпоч – це найбільш відоме і відвідуване місце поклоніння і паломництва в Угорщині, яке щорічно відвідують 600 – 800 тисяч прочан. Історія цього поселення починається з 1696 року, коли за милість Божу, дану мешканцю цього краю Лацло Сігару, який благополучно вибрався з турецького полону, він вирішує подарувати місцевій дерев’яній церкві ікону Богородиці. Того ж року на одній з Літургій парафіяни зауважили сльози, що текли з очей Марії. В наступні дні сотні християн приїхали подивитися на це чудо, яке тривало два тижні.

Церковна комісія довела правдивість цього явища, і оригінал ікони за наказом Австрійського цісаря перевезли до столиці імперії Відню. Але було зроблено копію, яка повернулася до греко-католицької церкви в Потчі і вже в 1715 році знову сталося чудо, де люди отримували зцілення. Третій і останній раз чудо відбулося в 1905 році.  Кількість паломників все збільшувалася і дерев’яна церква не була придатна для відвідин такої кількості вірних. Тому, в роках між 1731 і 1756 був вибудуваний новий храм Св. Михаїла. Іконостас було створено в 1785-88 роках. У 1948 році Папа Пій ХІІ надав цьому храму ім’я «базиліки великої». Значною подією для греко-католиків Угорщини у вересні 1991 року став приїзд Івана Павла ІІ, який відправив Літургію у візантійському обряді в Маріяпотч.

Сюрпризом для всіх учасників Міжнародного католицького конгресу на урочисте закриття конференції, був підготовлений і виготовлений власноруч молодіжною групою прапор єдності. Його конструювання і дизайн здійснила юна делегатка з України Климентина Димид. На прапорі зображено Євхаристійну єдність між християнською молоддю країн Європи. Насправді, конгрес відбувся в справжньому дусі єдності та любові, що запрошує на подальшу працю і ширення Христового меседжу у світі.

Володимир ОЛЬШАНСЬКИЙ