Християнський кібуц по-одеськи: віра + добрі справи = любов до ближнього
У споруджуваному котеджному поселенні, розташованому в селі Маяки Одеської області, дуже важлива подія. Тут закладають фундамент під корівник, який стане початком розвитку сільського господарства кібуца «Добрий самарянин». «І чому ж це настільки важлива подія?», — запитаєте ви. Відповідаємо: все дуже просто. Але все по порядку.
Через бойові події на Сході країни жителі Донецька, Слов'янська, Луганська цілими сім'ями стали виїжджати в інші, більш спокійні регіони України. Одеська область тільки за два місяці, червень і липень 2014 року, прихистила більше 4 тис. вимушених переселенців, з них понад 600 осіб — це люди з інвалідністю та члени їх сімей. І потрібно було терміново вирішувати головну проблему на той момент — де житиме така кількість переселенців? І якщо врахувати, що в той час їх зарплатні, пенсійні картки та рахунки з соціальних виплат були «заморожені» державою, переселенці опинилися у досить скрутному становищі: винайняти квартиру багато хто просто не зміг. Серед інших, на допомогу прийшли співробітники благодійного фонду Міжнародна допомога «Добрий самарянин». Пансіонат фонду почав приймати переселенців — щодня сюди прибували автобуси з пасажирами, які в терміновому порядку вирішили залишити свої будинки і виїхати з небезпечних територій Донбасу, рятуючи свої життя.
«Пансіонат може прийняти всього до 160 чоловік, тулилися у нас до 260-ти, — розповідає президент БФ «Добрий самарянин» Петро Сердиченко. — Їм потрібен був дах хоч на перший час, де можна було поспати, прийняти душ з дороги, поїсти, попрати. А комусь потрібні були медикаменти. Було складно, але світ не без добрих людей — ми впоралися».
Як згадує віце-президент фонду Денис Сердиченко, було літо, люди з собою брали мінімум речей, багато хто приїхав просто в сорочках і шльопанцях — у них тоді ще була надія на швидке повернення додому. Проте минав час, стан справ на їх малій батьківщині погіршився. І коли стало зрозуміло, що наближаються холоди, переселенцям їхати нікуди, а пансіонат зовсім не призначений для того, щоб у ньому зимувати, все спільно, закотивши рукави, стали його утеплювати. Волонтери, небайдужі одесити і різні компанії у цьому всіляко допомагали: хто електроприлади приніс, хто меблі, хто теплі речі, а хто допоміг дах утеплити, щоб зайве тепло не виходило. Так зародилася ідея нового проекту — кібуца, де всі працюють на благо громади.
«Ми вирішили, що котеджне поселення якнайкраще підходить під уклад життя тут. Приклад взяли з кібуців Ізраїлю, де вважається, що діяльність комунального типу веде до рівності у праці та споживанні. Життя не стоїть на місці — тут зіграли вже не одне весілля, народжуються діти, сім'ї розростаються. Тому з'явилася необхідність в будівництві кібуца — щоб люди могли облаштувати своє житло, влаштуватися в нашому місті і заробляти», — ділиться ініціатор котеджної будови Денис Сердиченко.
За його словами, такі котеджні поселення для біженців будуються в Харкові та Дніпропетровську. Звичайно, для початку, керівництву БФ довелося в терміновому порядку вирішити всі юридичні питання і переробити документи, оскільки на території пансіонату вести будівництво вони не мали права. І ось на 5 га землі в Маяках робота закипіла: будівництво кібуца для 150 переселенців йде повним ходом!
«Ми не просто виділили свою орендовану територію землі під житло. Ми дали можливість переселенцям самим заробляти на життя, займаючись сільськогосподарською діяльністю. Спочатку їм було дуже важко, люди перебували у депресії, особливо у перший місяць перебування в чужому місті. Але люди повертатися не хочуть, у них є страх, спогади. Людям потрібно дати можливість працювати, дати зрозуміти, що у них є перспектива», — зазначив Петро Сердиченко.
Тепер же тут життя йде своєю чергою. Переселенці створили громаду, працює будинковий комітет і дитячий сад, розподілені навіть чергування. А ті, хто заробляє гроші, 30% від виручки кладуть в загальну касу кібуци. Будівництво селища йде повним ходом. Тут кожному знайдеться, що робити: хто будує ферму, хто доглядає за тваринами, хто вартує, а хтось стоїть біля плити аби нагодувати всю ораву жителів котеджного містечка.
«Тут всі можуть робити все, у всіх виявляється потенціал, — розповідає переселенець з Донецька Ігор Гоголь. — Всі стали будівельниками, сантехніками, малярами. Якщо потрібно підготувати кімнату для новоприбулих — шпалери поклеїти, підфарбувавши, і люди вже зможуть відчувати себе як вдома, більш затишно. Людям зараз важливо приділяти увагу, вони повинні відчувати, що їх тут чекали, що вони не чужі. І так легше відразу включатися до загальної праці!»
У пансіонаті панує релігійна атмосфера, організована Одеською народної церквою, тут завжди звучить Слово Боже. Від цього не відступили і по приїзду переселенців. Незважаючи на те, що під одним дахом оселилися люди різних конфесій — православні, п'ятидесятники, харизмати, тут щодня проходять богослужіння. А цієї неділі, 5 квітня, група переселенців з 10 чоловік прийняла водне хрещення, що вважається великим святом для кожного, хто щиро покаявся перед Богом і вирішив жити новим життям. На вихідні сюди приїжджають пастирі Одеської народної церкви — відомі вже нам батько і син — Петро Володимирович і Денис Петрович Сердиченко.
Звичайно, є й однакові для всіх правила. Наприклад, за порушення дисципліни загрожує відселення. До речі, 8 порушників вже відселили за скандали. Тут також строго діє «сухий» закон і заборона на дебати на гострі політичні теми.
Переселенці спільно продовжують облаштовувати своє житло, а фонд надає величезну моральну і матеріальну підтримку. У держави не просять, все вирішується за рахунок волонтерів і добрих людей, а таких чимало.
«Потрібно дивитися в майбутнє, а не засновувати допомогу тільки на найближчі дні. Маємо дати зрозуміти переселенцям, що потрібно планувати своє подальше життя, — каже Петро Сердиченко. — Уже зараз в кібуці люди самостійно активно розвивають свій побут, сільське господарство. Наприклад, найближчим часом у планах розвинути виробництво м'ясо-молочної продукції, щоб люди могли заробляти, продаючи яйця, сир, масло, сметану, забезпечуючи себе продуктами».
БФ «Добрий самарянин» виділив гроші на будівництво свиноферми та інкубатора для курчат, які вже почали приносити невеликий прибуток. У планах — побудувати банно-пральний комплекс. А нещодавно подарували жителям кібуца 20 голів елітних корів. І це стало справжнім святом для всіх. А як же — адже корови дають близько 500-600 л молока на день, що дозволить не тільки нагодувати громаду, але й заробляти на молочної продукції. Наступне на порядку денному — будівництво парника для вирощування ранньої зелені і овочів. До слова, поле під посадку кукурудзи та люцерни вже розорано. Висаджено гарбузи, цибулю, моркву, щавель, шпинат, редиску, часник, петрушку. А ще тут не забувають про красу зовнішню — відкритий навіть свій салон краси!
«Головне, щоб люди не думали, що вони забуті і кинуті. Раз трапилося так, що потрібно починати життя з чистого аркуша в іншому місті, — їм потрібно допомагати спільно. Потрібно, щоб вони думали про майбутнє, планували його», — зазначив волонтер БФ «Добрий самарянин» Роман Медяник.
Це — перший проект, і розрахований він на будівництво 50 будиночків в котеджному поселенні. Надалі планується відбудовувати більше. Роботи — непочатий край. Необхідно вести лінії електропередач, робити дороги. Однак силами лише одного фонду, простих одеситів і самих переселенців для реалізації споруди цілого котеджного селища недостатньо. Адже щодня лише на харчування однієї людини йде близько 100 грн, а в місяць на утримання цілого пансіонату йде майже 5 тис. доларів.
«Потрібно одяг, меблі. Продукти, що не швидко псуються — макарони, крупи, печиво. Будматеріали — камінь, цемент, целофан для парника. Трактор з причепом, а це життєво важливо, гроші. Адже тут люди починають життя практично з нуля. Серед поселенців є підприємці, ювеліри, вчителі, перукарі та сантехніки. Вони згуртувалися та тепер зайняті своїм облаштуванням і дивляться в майбутнє з надією, вони вже полюбили Одесу, і готові тут залишитися жити, — зазначив Петро Сердиченко. — А кібуци для переселенців — це поки єдиний ефективний спосіб, щоб вижити у сформованих непростих умовах, люди самі працюють на свої інтереси, застосовують свої здібності».
БФ «Добрий самарянин» запрошує до співпраці партнерів, будівельні компанії, організації, які бажають допомогти, та й просто небайдужих одеситів, хто готовий поділитися будівельними матеріалами, меблями, інструментом, іншими ресурсами.
м. Одеса, 65005, сквер Г. Гамова, 3, а / с 95,
тел.: 063-8688117, 096-1319852, 099-5273640
факс (0482) 335249; [email protected],
Якщо ви бажаєте надати фінансову допомогти:
Благодійний Фонд «Міжнародна допомога «Добрий самарянин»
Код ЕДРПОУ 25883822
АБ «Укргазбанк» МФО 320478 р / р 26001144546
Але обов'язково вказати: Добровільна пожертва без ПДВ
Світлини зі сторінки фонду в мережі Facebook
Анна ВОЛОШИНА
