«Христос воскрес!?» - квітнева «Кана» про ключове в християнстві

Якось один католицький єпископ вийшов виголошувати пасхальну проповідь. Він сказав: «Христос воскрес!.. Але ви все одно в це не вірите…» І мовчки сів на своє місце. Це, напевно, чи не найкоротша великодня проповідь. І питанню воскресіння Ісуса Христа присвячена основна тема квітневого числа журналу «Кана».

«Колись апостол Петро сказав одну проповідь, і навернулися 3000 людей, а зараз ми говоримо 3000 проповідей, і не навертаємо ні одну людину», — говорить в інтерв’ю завідувач кафедри біблійних наук УКУ, отець-доктор Юрій Щурко. Він каже, що проблема в тому, що сьогоднішні проповіді часто є моралізаторством, а не про те, що Бог зробив у цьому світі, воскресивши Ісуса, і що цей світ УЖЕ є місцем панування Бога.

Думки, висловлені о. Юрієм, підтверджує низка наступних матеріалів «Кани». Насамперед, інтерв’ю із сім’єю Романа та Мар’яни Браголів, які, завагітнівши другою дитиною, на УЗД дізналися, що маля має вади не сумісні з життям. Лікарі наполегливо радили «перервати» вагітність, адже дитина все одно не житиме. Та подружжя виносило дитинку дев’ять місяців, огортаючи її максимальною батьківською увагою, сприймаючи її як маленьку Людину. І хоч Лукасика (так вони назвали свого ще ненародженого сина) поховали майже відразу після народження, дев’ять місяців батьки провели разом із ним. Цей період дуже змінив і зміцнив їх.

Блоги богослова Юрія Остапчука та письменниці Надійки Гербіш теж несуть глибоку радість Воскресіння Ісуса Христа. Це свідчення батька, який шукає відповідей для трирічної донечки про смерть і вічне життя, а також свідчення дорослої жінки, яка вірить в остаточну перемогу світла над темрявою, яку ВЖЕ приніс Христос, який помер і насправді воскрес.

«Спокійно про дитячий суїцид» на штальтах «Кани» розповідає психіатр Михайло Костюк. Він пропонує конструктивний погляд на проблему і шляхи запобігання їй: «Якщо в сім’ї є любов до життя і любов до життя цієї дитини, і вона відчуває цю любов, розуміння, то це буде доброю профілактикою самогубств».

Більшість з тих, хто бував у Львові, міг побачити у центрі міста такого собі вусатого пана в елегантному вбранні ХІХ століття. Це знаний на всю Україну екскурсовод Петро Радковець. Цікавезний чоловік – про що свідчить ближче знайомство з ним у спеціальному інтерв’ю для квітневого числа журналу.

У своїй постійній рубриці про настільні ігри письменниця Дзвінка Матіяш розповідає про гру, яка могла б бути першим кроком для виховання юних письменників. З категорії «про дивовижне» є матеріал про виготовлення прикрас родиною Козіїв та про подорож Андрія Делісандру, директора паломницького центру «Рафаїл», до Індії.

Загалом, життя кожного з нас є своєрідним свідченням діяння живого Бога, тож можна писати про це на сторінку журналу «Кана» у Фейсбуці. До слова, цей номер «Кани» є ювілейним, 50-тим випуском. 50 людей сімей запросило «Кану» до своїх домівок, і читачі змогли «зблизька» роздивитися їхні радощі і проблеми. 50 людей розповіло про своє життя у рубриці «Людина». Було 50 розповідей про «Життя Церкви» і  50 подорожей у різні куточки світу. І все це з однією метою – допомогти християнам інтегрувати цінності своєї віри у повсякденне життя.

А актуальне та архівні номери журналу можна замовляти через сайт видавництва «Свічадо».