"Великі та дивні діла твої, Господи", – слова з Одкровення Івана Богослова про уславлення Бога на кінець світу, як не можна краще пасують до того, що відбувалося на Хрещатику у неділю. Від Майдану до ЦУМу він був ущерть заповнений святково одягненими людьми.
"Великі та дивні діла твої, Господи", – слова з Одкровення Івана Богослова про уславлення Бога на кінець світу, як не можна краще пасують до того, що відбувалося на Хрещатику у неділю. Від Майдану до ЦУМу він був ущерть заповнений святково одягненими людьми.
Несподівано прийшло так багато, що навіть закрили метро Хрещатик. Хтось нарахував до півмільйона, хтось – 150 тисяч. Одне було зрозуміло, востаннє таку кількість українців центральна вулиця столиці бачила під час Євромайдану три роки тому.
Але в 2014-ому нас вивела спільна проблема, а в 2017-ому – спільна надія.
Вчора на Хрещатику вперше в історії України святкували День Подяки. Це свято у протестантських українських церквах відзначалося з давніх давен, але кожна церква обирала свій день. Відрізнялися навіть його назви: День подяки або Жатва. В цей день Богові дякують за врожай, а в ширшому філософському розумінні за всі плоди життя, які він дає.
Святкування відбулося в рамках року, коли ми відзначаємо 500-річчя Реформації церкви – протестантизму. Тому на Хрещатик прийшли віруючі не якоїсь одної, а буквально всіх протестантських конфесій, які є в Україні: англікани, адвенстити сьомого дня, баптисти-євангелісти, лютерани, методисти, меноніти, пресвітеріани, п'ятидесятники, харизмати. Розмістив в алфавітному порядку, але боюсь, що когось забув, тож не ображайтесь, брати і сестри.
Чи не половина учасників Дня Подяки не належали до жодної з церков. Було багато киян, чимало приїхало з територій, що межують з зоною бойових дій.
Стомлений читач запитає себе, нащо читати цей блог, адже тут нема "зради". Мабуть так подумали й українські телеканали, тому жоден з них трансляції з Хрещатика, де (подумаєш) зібралося чи не сто тисяч людей не провів.
Плюси показали, але тільки виступ Ніка Вуйчича. Якщо йому перекладуть сюжет, він буде чимало вражений, коли дізнається, що стотисячна громада, за словами Плюсів, зібралася на його виступ щоб протестувати задля створення умов для інвалідів.
Я це пишу, бо переконаний – українці-православні і українці-протестанти, як і католики та атеїсти мають рівні права. І якщо телеканали ведуть прямі трансляції богослужінь в православних храмах на Різдво, Великдень і Трійцю, то чому б не показати перший всеукраїнський День Подяки?
Тим більше, що трансляція йшла на 26 країн шістьма мовами. День Подяки у Києві взагалі може започаткувати традицію його спільного святкування у Європі.
Це тим більше вражає, що марш ЛГБТ, в якому брали участь кілька сотень людей, показували всі. українські телеканали. Навіть сьогодні вранці Українська правда не дала жодного фото з Дня Подяки, зате повідомила, що прем'єр Сербії взяла участь у гей-параді.
А невдовзі усі без винятку журналісти підуть на політичні акції віруючих у чергового політичного "месію", а хтось навіть проведе пряму трансляцію.
Я не порівнюю, бо розумію, що "зрада" подразнює мільйони людей, а надія – тільки обраних. Але так хочеться, щоб справжніх обраних ставало якомога більше і бачили ми їх не у Верховній Раді.
До слова, учора під час Дня Подяки жодного політика на Хрещатику не було – тільки віруючі.
Великі та дивні діла Твої Господи, Боже Вседержитель...