Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р.

7 лютого 1918 року під прикриттям артилерійського вогню російські більшовики вдерлися до Києва. Внаслідок обстрілу, вандалізму і пограбувань культурному надбанню України було завдано значної шкоди і втрат. Мистецтвознавець Федір Ернст, який залишив нам єдиний по свіжих слідах і змістовний опис завданих російською навалою збитків, тоді ще не підозрював, що в історії, то була лише репетиція майбутніх подій.

"Революція і війна відняли у нас стільки скарбів світового мистецтва, що найвідчайдушніші крики про загибель пам'яток минувшини нікого не дивують і не турбують. Для загибелі прекрасних старих садиб вже ніби встановився певний шаблон.

Але те, що довелося пережити за минулі пів року пам'яткам київської минувшини - далеко виходить за межі подібного шаблону. Маю на увазі січневий обстріл міста, що завдав незлічених ушкоджень архітектурним пам'яткам Києва; загибель коштовних художніх колекцій М. І. Терещенка, В. Г. Кричевського і М. С. Грушевського; зникнення безлічі приватних художніх предметів, розграбованих чи вкрадених під час одномісячного халіфату більшовиків; страшний вибух на Звіринці, що знищив цілу частину міста; грандіозна пожежа на Подолі, що знищила кілька великих, густо населенних кварталів тощо.

Найбільша шкода була завдана місту, звісно, історичними вуличними боями і облогою Києва 17-26 січня за старим стилем.

Обліком ушкоджень зайнялося спершу київське Товариство охорони пам'яток минувшини і мистецтва, що відрядило для огляду ушкоджень Михайлівського монастиря і лаври комісію з архітекторів, до якої також були залучені члени Товариства вивчення мистецтв. Потім спеціальна урядова комісія, створена при "Центральному комітеті охорони пам'яток старовини і мистецтва на Україні", організувала систематичний обхід всіх районів Києва для всебічного обстеження ушкоджень.

Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р. - фото 66438

Внаслідок цих робіт з'ясувалося, що найбільш постраждалими дільницями міста виявилися Печерськ і Старий Київ з межуючим з останнім районом Педагогічного музею. Значно менше постраждав Поділ, околиці міста практично лишилися цілими. Встановити точну кількість артилерійських влучань в пам'ятки старовинної архітектури виявилося неможливим, але їхня загальна кількість, очевидно, визначається в межах 200-250.

Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р. - фото 66434

На Печерську найбільше постраждали будівлі безпосередньо відкриті для прицілу більшовицьких батарей, що стояли за Дніпром. І тут руйнування направду величезні. Досить сказати, що, наприклад, у Військовий Микільський собор (побудований за кошти Мазепи майстром Старцевим), влучило 35 снарядів, що спотворили його південний і східний фасади, бані і дах. Всередині розбилася об підлогу велика середня люстра, постраждав верх старовинного іконостасу, вибиті цілком усі стекла. Перед собором страшні ушкодження завдані також колоні (збудованій 1750 року) - сюди влучило 28 снарядів, що зрили дзвіницю з тих саме сторін, що й собор.

Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р. - фото 66435

Лавра також піддалася потужному обстрілу. Тут в давню Велику церкву влучило 8 снарядів, водночас один залетів у вівтарне вікно, встряг у бічному пілоні, біля царських врат, і так і не вибухнув. Значні конструктивні ушкодження завдані прекрасній лаврській дзвіниці, зведеній Іоганом Шеделем в 1731-1745 роках. Постраждали будівлі типографії, проскурні, кілька церков - серед них і коштовний у мистецькому значенні Спас на Берестові. - Але особливо сумне видовище справляє цікавенна мазепинська "Палатна вежа", що стоїть над самим укосом до Дніпра. Тут більшовицька артилерія била прямо по видимій цілі. Вся земля довкола всіяна купами битої цегли.

Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р. - фото 66436

З приватних будинків Печерська як не згадати про чарівний ампірний будиночок №40 на Московській вулиці, де снарядом розбило одну з колон живописного шестиколонного портика.

Багато також ушкоджень завдано заможним особнякам Липок, де постраждали царський палац, єпархіяльне училище (середина XVIII ст., арх. Шедель), будиночок пастора (1812 рік), кірха, ампірні будинки Сулімовського притулку та ін.

Художні багатства Києва, які постраждали у 1918 р. - фото 66437

Старий Київ спіткала не менш сумна доля. Особливо інтенсивний вогонь вівся по Михайлівському монастирю. В одну лише Михайлівську Золотоверху церкву (ХІІ століття) влучило 7 снарядів. Наважчий удар завдано склепінням церкви, де снаряд розбив одну з центральних підпружних арок, що несуть велику баню. Маса давньої кладки обвалилася до долу і засипала всю середню частину храму. На щастя, своєчасно вжитими заходами вдалося запобігти справжній катастрофі. Зовні в одному з давніх вівтарів зяє глибока воронка; розбито живописний бароковий контрфорс, зачеплено баню.

Мимоволі здригаєшся, коли дивишся на слід від снаряда, що вдарив у давній вівтар Святої Софії. Але ж вдар він на 2-3 аршини правіше, і, можливо, обвалилася б Непорушна стіна, загинули б коштовні мозаїки - краса і гордість світового мистецтва, що пережила суздальців, Батия, литовців, кримських татар, уніатів.

Сильні ушкодження помітні і в розташованій на південь від собору колишній трапезній Софійського монастиря (будівлі початку XVIII століття), і дещо більш ранній прекрасній дзвіниці, на південному фасаді якої, з його багатою бароковою орнаментацією, зяють великі воронки від снарядів.

Снаряди вибухали і на давніх стінах Золотих воріт (4-5 влучань), і на растрелівській Андріївській церкві (3 влучання), і ампірному Старому Костелі (9), і стасівській Десятинній церкві.

В окремий район слід також виділити місцевість, що межує з будівлею Педагогічного музею, де розміщувалася Центральна Рада. Весь цей район був під потужним вогнем, до того ж останні снаряди влучили у верхній поверх будівлі Ради вже тоді, коли до неї входили більшовики. Однак сама будівля постраждала відносно мало. Зате в сусідню будівлю 1 гімназії (архіт. А. В. Беретті) влучило 14 снарядів, спотворивших середній ризаліт головного фасаду і бічне крило по Терещенківській вулиці, водночас одним із снарядів убито і поранено 10 хворих, які тут лежали.

Постраждала і стара будівля Міністерської гімназії, і Військовий окружний суд, пансіон гр. Левашової і прекрасна будівля Університету (також побуд. А. В. Беретті).

У Володимирському соборі, що нараховує 8 влучань, трохи попсуто вибухнувшим снарядом "Різдро Христове" Нестерова, в правому вівтарі на хорах.

Від страшного струсу від вибухів у всьому районі особливо постраждали вікна - в одному університеті вибито близько 700 віконних стекол.

Порівняно з Печерськом, Липками, Старим Києвом - зовсім трохи постраждав Поділ. Цілі настільки характерні у своїй старовинній красі Братський і Флорівський монастирі. Постраждали лише колишній домініканський костел, нині церква Святих Петра і Павла (поч. XVII ст.), Ільїнська церква (кінця XVII століття), у вівтарі якої зяє, глибиною в аршин, воронка від снаряда; церква Царя Костянтина (кінець XVII століття), ампірний Добрий Миколай (архіт. А. І. Меленський) і деякі інші.

З околиць Києва в районі обстрілу опинився колишній Кирилівський монастир. На щастя, однак, його коштовні будівлі -- церква, дзвіниця, ворота - всі заціліли.

Перераховані ушкодження архітектурних пам'яток Києва, за наявности коштів і ретельного нагляду компетентних у справі реставрації осіб, можна відновити відносно легко. Зате інша група пам'яток мистецтва, до якої ми звернемося, внаслідок того ж обстрілу загинула цілком і загибель ця, звісно, ніколи і нічим не буде заміщена.

25 січня, коли більшовики вже входили до Києва, їх батареї скерували свій вогонь на дім проф. Грушевського на Паньківській вулиці. Кілька пострілів запальними снарядами - і весь багатоповерховий будинок перетворився на палаюче багаття. Таким чином загинули, крім усього майна мешканців, дві великих мистецьких збірки - М. С. Грушевського і В. Г. Кричевського.

Обидві збірки перебували в тісному генетичному зв'язку між собою, з любов'ю збиралися десятками років і містили в собі, переважно, пам'ятки української минувшини. Обов'язок людей, які добре знали обидві збірки, присвятити їм спеціальні статті - інакше для нащадків не залишиться нічого, крім їхніх назв. Я ж постараюся хоча б у кількох словах їх схарактеризувати.

Колекція В. Г. Кричевського збиралася ним впродовж більше ніж 30 років. І квартира, і простора майстерня художника, звідки відкривався чарівний вигляд на пів Києва, були переповнені картинами, старовинними килимами, склом, керамікою тощо. Особливо чудовою була збірка килимів - кількістю 80 штук, переважно українських XVIII століття. Тут були направду вражаючі екземпляри, особливо один гобелен початку XVIII століття з пейзажем, цілим рядом фігур, хатів, звірів тощо. Були "панські" килими епохи Єлизавети, епохи Людовіка XVI, декілька десятків особливо рідкісних - з синім і золотавим фоном. Були також килими турецькі, середньоазійські, персидські - деякі XVI-XVII століть.

Так само тут розміщувалася одна з найкращих колекцій різнокольорового українського скла - близько 100 номерів, між якими особливо виділялися крупні - жбани, глечики, посуд у формі ведмедів, баранів, голубів, штофи, вазонки, чарки, миски тощо. Сюди ж відносяться близько 500 фрагментів скла, починаючи з великокняжої доби.

Особливо багато уваги і любові присвятив власник колекції збиранню кераміки - української, східної і західноєвропейської - близько 500 штук. Окреме багатство становили вироби відомої Опішні, де В. Г. Кричевський вчився у гончарів їхній техніці і сам зробив близько десяти предметів. Тут були дуже цікаві, старовиннонародні форми і орнаменти мисок, кахель, глечиків, чашок. Рідкісна збірка старовинних іграшок у вигляді "панів", "паней", вершників, левів і інших звірів. Персидські кахлі, сучасна німецька народна кераміка, китайська порцеляна і сервіз фабрики Миклашевського доповнювали цей відділ.

Далі зупиняли увагу глядача посуд і колекція срібних чарок (близько 50 штук); різьба по дереву - церковна XVIII століття і народна - пряничні дошки, різні дощечки перед образами ("божниці"), дошки для набійки; шиття - також церковне, починаючи з XVII століття, сріблом, золотом і шовком , - і народне - рушники, обруси XVIII-XIX століть тощо; меблі - катеринівських, олександрівських і миколаївських часів. Особливу коштовність становили мідні дошки, гравійовані відомим Григорієм Левицьким, потім зразки старої київської і розфарбованої японської гравюри. Чудовими були також старовинні українські портрети - зокрема портрет гетьмана Полуботка і п'ять жіночих портретів з особливо цікавими головними уборами.

Нарешті, величезну втрату становлять власні роботи власника колекції - близько 50 великих і близько 100 менших за розмірами картин. Серед них особливо цінна була серія акварелей з виглядами зниклого нині старого Бахчисараю і ханського палацу до його перебудови. Серед полтавських робіт - детальна замальовка відомого будинку Галагана в Лебединцях Прилуцького повіту Полтавської губернії - будинку, що незворотньо загинув кілька місяців тому.

Близькою за духом була також збірка проф. Грушевського. Тут ми знаходимо ще більш багату колекцію місцевих і персидських килимів - 123 штуки. Невелику, але цінну збірку богемського, венеційського і українського скла - пляшок, ведмедів, діжечок, штофів, бокалів, чарок тощо; вироби з кістки, багато місцевого старовинного срібла - часто датованого і з підписами майстрів - церковного і світського, зокрема дароносиці, напрестольні хрести, чаші, лампади, вінці, кубки, близько трьох десятків чарок; велика кількість мідного і олов'яного посуду; чимало народного і церковного шитва - зокрема цілі ризи з батуринської мазепинської церкви. Старовинні меблі, дошки для набійки і пряників, рідкісна різьба по дереву галицьких майстрів. Близько 100 номерів російської, саксонської і української порцеляни - зпоміж останньої межигірська з виглядами Києва і Межигір'я і прекрасний сервіз Миклашевського.

Декілька цікавенних портретів - серед них гетьмана Розумовського і один, що атрибутувався Мазепі; роботи В. Г. Кричевського і ін.; 2-3 десятки книг київського і чернігівського друку XVII-XVIII століть, цікава приватна переписка того ж часу, акти старого київського магістрату тощо.

Слід зауважити, що з обох безцінних колекцій не видано і не сфотографовано взагалі нічого - що було замальовано або знято - загинуло разом з оригіналами.

У ті пам'ятні січневі дні, коли більшовики заволоділи Києвом, загинула більша частина і колекції картин М. І. Терещенка, що розміщувалася в будинку його покійного батька І. М. Терещенка на Бібіковському бульварі.

Хто не відвідав Терещенківського дому в дні володарювання в Києві совєтської влади, той, звісно, не може собі скласти найменше уявлення про здійснений тут погром. Особливо важке враження справляли залишки надзвичайних полотен першорядних художників, що були роздерті на шматки і безглуздо посічені ударами шабель. Ряд картин були просто вирізані з рам за допомогою ножа чи шаблі - як була вирізана шкіра на сидіннях стільців і крісел.

Вкраденими виявилися 40 картин різних майстрів російської школи, 188 етюдів і ескізів Верещагіна, одна гравюра Крамського, 3 бронзові статуї і 44 художніх альбоми. Серед картин особливо звертають на себе увагу Врубелівська "Одаліска", дві картини Репіна ("Монахиня", "Петрушка"), три - Маковського, і далі імена Бодаревського ("Водосвяття"), Ріццоні, Шадріна, Свідомського, Волкова, Святославського (8 полотен), Верещагіна ("Кремль", "Індійський палац"), Кузнецова, Мурашка ("Спокуса Антонія"). Серед художніх альбомів цікаві папки з гравюрами, коштовні видання Равинського (серед них "рисунки Рембранта"), гравюри і офорти Шишкіна, видання "Древностей Россійскаго Государства" тощо. Нарешті, серед розбитого і пошматованого 1 мраморний бюст, 4 етюди Верещагіна і 24 картини. Серед останніх портрет Катерини ІІ - Лампі (батька), декілька речей Васнецова ("Богоматір", "Варяги"), Шишкіна, Сурікова ("На баштані"), Полінова ("Христос на Гасінаретському озері"), Кузнецова "Козак" Соколова і "Натурниця" Врубеля. Те, що вдалося врятувати від погрому, зберігається тепер частково в Академії Мистецтв на Підвальній, частково в Міському Музеї. Є надія, що власникам вдасться повернути якісь з поцуплених речей."

Переклад мій за виданням : Федоръ Эрнстъ. Художественныя сокровища Кіева, пострадавшія въ 1918 году. - Кіевъ: Издательство "Гуро", 1918.

Світлини Відділу охорони пам'яток минувшини і мистецтва при Головному управлінні мистецтв і національної культури з того самого видання.

Володимир Федотов

Джерело: Фейсбук