І

’Ібадa (’ibadah) – «поклоніння».

Ібадити (ibadhiyyah) – один із напрямів харіджитського (див.) ісламу. Проживають, зокрема, в Омані.

Ібліс (Iblis) – кор. ім’я шайтана (див.).

’Ід аль-Адхa {тюрк. курбан-байрам} (’id al-Adha) – «свято жертвопринесення», яке знаменує завершення хадджу (див.). Відбувається на десятий день місяця зуль-хіджа.

’Ід аль-Фітр {тюрк. ураза-байрам} (’id al-Fitr) – «свято розговіння». Знаменує собою завершення посту (див. савм) у місяць рамадан.

Іджтігaд (ijtihad) – «усердя», індивідуальне судження знавця ісламського права, доведене на основі загальних принципів релігійного закону.

Імaм (imam) – «той, хто знаходиться попереду». 1) Предстоятель спільної молитви; 2) Один із нащадків роду Пророка, який володів непогрішимістю та вродженим знанням (у шиїзмі); 3) Провідник, лідер.

Імaн (iiman) – «віра». «Стовпами віри» (аркан аль-іман) є шість елементів: віра в Бога, віра в ангелів, у посланців, у дані Богом писання, у День Воскресіння та у передвизначення.

Ісмa’їліти (isma’iliyah) – один із езотеричних напрямів шиїтського ісламу. Назва походить під групи прибічників нащадка Пророка, Ісма’їла бін Джа’фара (8 ст.). Проживають у Сирії, Лівані та країнах Заходу.

Аль-Ісра’ уа ль-Мірадж (al-Isra’ wa l-Miraj) – «нічна подоріж і вознесіння» Пророка Мухаммада. Лайлат аль-Ісра’ – «ніч подорожі», свято на честь цієї події, яке відзначається 27 числа місяця раджаб.

Іхрaм (ihram) – особливий стан чистоти під час вступу паломників до Забороненої Мечеті (див. масджід), а також білий одяг для цього.

Іхсaн (ihsan) – «доброчинність», «благість». Якнайкраще ставлення до ближнього, а також неухильне виконання приписів релігійного закону.

’Ішa’ (’isha’) – «ніч», «пізній вечір». Вечірня обрядова молитва (див. салят).