Ідея передати найбільші українські святині одній конфесії є занадто провокаційною для українського суспільства, — експерт
Сьогодні у Верховній Раді розглядається законопроект, що йде під номером 9690. В ньому йдеться про внесення змін до деяких законів України щодо передання об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям. Але як будуть працювати ці поправки і які будуть наслідки, а головне, кому і за якими принципами храми передаватимуть? Обговорити ці питання зібралися люди, які вважають себе причетними до його вирішення, а саме, Інна Богословська та Олександр Бригинець.
Про проблему передачі храмів конфесіям давно точиться розмова, але сьогодні, коли державного фінансування не вистачає навіть на основні потреби, проблема збереження церковних споруд перед суспільством постала дуже гостро.
Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань культури та туризму Інна Богословська впевнена, що законопроект про передачу об'єктів культурної спадщини релігійним організаціям – це лише початок дискусії. Вона наголошує, що українська влада не може більше заплющувати очі на проблеми зі станом пам’яток культури, більшість з яких складають саме церковні споруди. Тобто, необхідно з її точки зору, передати храми під опіку церков.
«Я б сказала, що цей проект, який викликав стільки агресії – це є лише початок розмови. Цей законопроект не є президентським проектом, це не урядовий законопроект і він не є загальнодержавним баченням цієї проблеми. Це проект групи депутатів. Всі знають, що вони є глибоко православними віруючими і Андрій Деркач, і Василь Горбаль, решта авторів постійно їздять по різних святих місцях. Для них, для людей, які є православними, які ходять до Церкви Московського Патріархату, це нормальний шлях з розв’язання проблеми їх Церкви», – зазначила Інна Богословська.
Але, чи всі проблеми вирішить передача майна, чи не зіткнемось ми з іншими негараздами? Без державного контролю церковні споруди можуть бути перепрофільовані чи продані, або використані не за призначенням чи доведені до такого стану, що з пам’ятника історії та культури перетворяться у руїни: «У будинках, що колись належали Церкві, влаштовують готелі, клуби… Чи може Україна піти подібних шляхом? Наприклад, Іспанія, в якої на кожному кроці є пам’ятка, може собі дозволити іти таким шляхом, а Україна, де такі «діаманти» можна на пальцях порахувати, думаю, не може іти таким шляхом. І навіть автори законопроекту 9690 про внесення змін до деяких законів України (щодо передання об'єктів культурної спадщини релігійним організаціям) говорять, що треба віддати релігійним організаціям, але без права відчуження, без права перепрофілювання. Але як це зробити згідно з українським законодавством – це інші питання», – наголосила Інна Богословська.
Також вона зазначила, що передаватися майно буде тільки до історично визначеного власника. Об’єкти, щодо власності яких точаться суперечки, розглядатиме спеціально створена робоча група, і лише після цього їх передадуть власникам. Але, на жаль, склад цієї групи не назвала.
Голова комісії з питань культури та туризму Київради Олександр Бригинець наголосив на тому, що ця пропозиція на сьогодні є проектом однієї сторони і це є занадто провокаційним для українського суспільства.
«Якщо подивитися на події останніх кількох років, то все так і розвивається. Спочатку виголошується проект провокаційний, який викликає певні обурення, а потім після того, як в суспільстві виникає напруження, з’являється компромісний варіант, і тоді всі кажуть, – ось ми домовилися». На жаль, можна говорити про те, що члени партії регіонів Горбаль, Деркач і інші зробили певну провокацію в суспільстві для того, щоб відволікти громадськість від більш гострих і більш нагальних проблем, які сьогодні існують в Україні».
«Кому мають належати церкви? Мені тут все здається зрозумілим. Церкви мусять належати громадам. Людям треба молитися в церквах, а церкви мають належати тим громадам, які їх створювали. Якщо це неможливо довести, то треба думати, як це вирішити. Є рішення про позачергові богослужіння, речі ці прописані, і проблем тут немає. Але існують унікальні об’єкти, треба, щоб їх визначила спеціальна комісія, які не можуть належати жодній конфесії. Тому що це величезні пам’ятки. Взяти хоча б Києво-Печерську Лавру. Об’єкт має надзвичайно високе значення для людини, незалежно від того, атеїст він чи віруючий, чи до якої конфесії він належить. Фактично, історія Києво-Печерської Лаври – це історія нашої країни. Багато хто говорить, що хоче повернути церкви їх власникам, але я хочу нагадати всім, що до революції всі церкви належали державі. В Російській імперії держава і Церква не були розділені. Тому з юридичної точки зору говорити про спадкоємність церкви стосовно того чи іншого об’єкта не можна, оскільки все належало Російській імперії, а спадкоємців її не лишилося», – наголосив Олександр Бригинець.
Також він сказав, що «якщо говорити про юридичну належність Лаври до моменту створення Радянського Союзу, то вона належала Українській Автокефальній Церкві і це загально відомо. Але сьогодні жодна Церква, яка існує і також Українська Автокефальна Церква, яка зареєстрована в Україні, не зареєстрована, як спадкоємиця. Тобто юридична лінія спадкоємництва як київського так і Московського Патріархату перервана. Тому я пропоную виходити сьогодні не з того, кому юридично належать церкви, адже довести це неможливо, а з іншої, більш реальної, проблеми. А сьогодні, на жаль, варто говорити про те, що існує певна проблема в стосунках між культурою і Церквою».
Олександр Бригинець нагадав, що перший звіт законів, що охороняв пам’ятки культури, також стосувався Києва. А саме Києво-Печерської Лаври. В 1842 під час реставрації були найняті не спеціалісти, через що Лаврі та головному іконостасу було завдано значної шкоди. Тому 1842 році цар в певному зводі законів наказав, що всі ці роботи мають проводитися під наглядом спеціальної комісії, до якої будуть входити представники громадськості й експерти.
Що ж до окремих об’єктів, які мають особливе архітектурно-історичне значення і набули статус музеїв-заповідників, то в них, на думку О. Бригинця, взагалі не варто проводити служби. Зокрема це стосується Софії Київської. Тисячолітні вцілілі фрески можуть бути зруйновані натовпом прочан, полум’ям свічок, гучною музикою і голосами, перепадами температурного режиму. Але ніщо не заважає проводити служби на території комплексу, зазначає О.Бригинець.
Також він вважає, що краще не приймати жодних рішень, ніж приймати неправильні. Ця проблема, за його словами, є дуже болючою для всієї України. І одне невірне рішення може призвести до жахливих наслідків. Він порівняв цю ситуацію із лікуванням ракової пухлини, де один невірний рух може коштувати життя людини. На його думку, варто провести масштабні громадські слухання і вже потім приймати рішення.
Данило ФІЛОНЕНКО
