Інститут екуменічних студій УКУ презентував aналітичне дослідження про Україну після Томосу

17 червня 2020 року відбулася онлайн презентація аналітичного дослідження Інституту екуменічних студій УКУ під назвою «Україна після Томосу: контекст подій, виклики та екуменічні перспективи».

Через надання автокефалії Православній Церкві України, у конфесійному полі України відбулися істотні зміни, які несуть з собою потенційні виклики та перспективи, що відкриваються у царині міжконфесійних стосунків. Звідси, як наголошують в Інституті екуменічних студій, виникла необхідність проаналізувати нову ситуацію, особливо через призму екуменічних стосунків.

За словами Тараса Курильця, дослідження складається з трьох частин. У першій проаналізовано конфесійне тло України до і після Томосу у світлі соціологічних даних.

Далі розглянуто відносини між українськими конфесіями у зв'язку з новими обставинами та зроблена спроба дати відповіді на питання, як конфесійні зміни в Україні відіб'ються на міжнародному рівні.

Третя частина присвячена перспективам, що їх відкриває нова конфесійна ситуація.
Модератором он-лайн заходу був релігієзнавець Дмитро Горєвой, керівник проектів Інституту релігії та суспільства УКУ. Презентували дослідження наукові співробітники ІЕС Тарас Курилець та о. д-р Роман Фігас. В обговоренні взяли участь Андрій Смирнов, доцент НУ "Острозька академія", о. д-р Ігор Шабан,Голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин, та о. Георгій Коваленко, Ректор Відкритого Православного університету Святої Софії-Премудрості. До дискусії та обговорення долучилися фахівці та зацікавлені релігійною ситуацією в Україні.

О. Роман Фігас говорив про те, що автори дослідження намагалися висвітлити не лише проблеми, що виникають у переформатуванні релігійного ландшафту у контексті надання Томосу, але й намагалися вказати на нові можливості, які відкриваються для українських християн.

За його словами, в Україні склалася цікава релігійна ситуація, де жодна із конфесій не може претендувати на абсолютну більшість, диктуючи таким чином іншим деномінаціям свої умови. Різноманітність є свого роду даром, яким конфесії ще повинні навчитися користуватися, бо вона змушує бути відкритим на діалог та йти на зустріч одна одній.

Сьогодні українські християни мають унікальні шанси, яких ще не мали десятиліття раніше. Якщо Церкви зуміють зробити правильні висновки, перейти від суперництва до творення спільних проєктів та завдань, Україна може стати лабораторією екуменізму, де будуть відкриватися нові можливості для досягнення так бажаної християнської єдності.

Тарас Курилець під час презентації підкреслив головні висновки дослідження:
Скоріш за все, різких змін на конфесійному полі України у ближчій перспективі не буде, тому потрібно звикнути, що в Україні будуть присутні дві великі канонічні православні Церкви з різною юрисдикційною приналежністю - ПЦУ та УПЦ МП - які будуть змушені знайти певний modus vivendi.

Ця обставина може стати джерелом міжконфесійних конфліктів, ворожнечі. Проте, якщо не забракне доброї волі двох українських Церков, тоді з часом ця ситуація зможе, навпаки, стати джерелом порозуміння, примирення та співпраці.

У результаті перипетій, пов'язаних з отриманням Томосу, майже половина з тих, хто визнав себе православними, складають групу «просто православних», тобто тих, хто декларує себе православними за віросповіданням, проте без чіткої конфесійної приналежності. Наявність такої групи підказує поле для майбутньої праці Церков.

Секуляризація в Україні прогресує, особливо серед молоді, про що свідчить статистика останніх років, і потрібно бути готовим до того, що вплив Церкви в суспільстві буде зменшуватися. Тому українські Церкви повинні активно долучатися до вирішення нагальних суспільних проблем, налагодити капеланське служіння серед студентства, катехизацію. Інакше їх чекає неминуча маргіналізація.

У відносинах між ПЦУ та УГКЦ настала певна пауза, що пов'язано перш за все з інтенсивним процесом внутрішньої розбудови церковних структур ПЦУ. Однак в екуменічному відношенні це багатонадійне поле, тому згадані Церкви не повинні втратити цей шанс, особливо в сфері спільного служіння суспільству – у «діалозі любові».

В Інституті екуменічних студій УКУ підвели підсумок дослідження: оскільки процеси в міжнародному церковному середовищі певною мірою залежні від процесів політичних, визнання ПЦУ як з боку світового православ'я, так і з боку світової християнської спільноти залежатиме від становлення держави Україна на міжнародній арені.