Iнтерв'ю з Геннадієм Костенком

"Тільки спільно ми можемо будувати нашу незалежну державу"

Iнтерв'ю з начальником відділу у справах релігії Донецької обласної державної адміністрації Геннадієм Костенком

- Як виглядає релігійна карта Донеччини?

- Дуже різноманітно, тому що історично так склалося, що у нас на Донеччині мешкає понад 120 націй і народностей. Це, звичайно, відбилося і на релігійній палітрі, оскільки кожен народ вносить щось своє в релігійну діяльність. Зараз у нас діє з правом юридичної особи 1145 релігійних організацій 45-ти конфесійних напрямів. Найбільший вплив має православ'я, оскільки історично Донбас був і залишається православним. Більшу частину релігійних громад складають православні двох юрисдикцій: Української Православної Церкви Московського Патріархату та Української Православної Церкви Київського Патріархату, останніх значно менше, десь біля 60-ти громад. Стосунки між цими обома Церквами і досі залишаються напруженими.

Держадміністрація на чолі з губернатором Віктором Януковичем прикладає максимум зусиль, щоб в нас був релігійний мир і злагода. Проводяться зустрічі з керівниками релігійних організацій та спільні святкові урочисті заходи.

Є в нас і мусульманські громади. Так склалося вже історично, коли освоювався Донбас, сюди приїхали татари з Поволжя. Вони тут працювали на шахтах, на заводах ще до Вітчизняної війни. Другий потік мусульман припав на післявоєнний час. Наші стосунки з представниками мусульманської віри досить хороші. Скажу так, що під час освячення першої мечеті - духовного центру мусульман, в урочистостях брав участь і православний священик. Раніше, коли мусульмани не мали свого культового приміщення, вони приходили в православні храми. Їм створювалися умови для того, щоб вони могли провести свій обряд. Маємо хороші стосунки з головою Духовного центру мусульман в Україні - Рашидом Брагіним.

Присутні на Донбасі й юдейські громади.

Серед протестантських течій перше місце за чисельністю займають Євангельські християни-баптисти. Є громади Християн віри євангельської, свідків Єгови, церкви Повного Євангелія.

В регіоні робиться все для того, щоб всі релігійні організації мали рівні права і можливості для розвитку. 60% населення Донецької області належить до тієї чи іншої релігійної конфесії. Свята показали, що люди йдуть до храму. Можливо, вони не приходять туди щодня, але на великі свята у храмах є багатолюдно. Відроджується духовність. Якщо 1992 року на Донеччині діяло понад 200 релігійних громад, то зараз, я вже казав, їх понад 1000. Зростання відбувається не тільки чисельне, але й "якісне".

- Недавно був прийнятий Указ Президента і розпорядження Уряду про передачу релігійним громадам культових будівель. Наскільки ця проблема існує на Донбасі, в Донецькій області, зокрема, і чи ведеться суперечка навколо того чи іншого храму? Як виглядає ситуація в цілому?

- Суперечки немає. Ми це питання розв'язали раніше. Зараз у нас воно так гостро не стоїть, як в деяких регіонах України, але є такі болючі точки, де дійсно є культові споруди, які належали раніше Церкві, але зараз їй не віддаються. Це, перш за все, Свято-Успенський Святогорський чоловічий монастир в місті Святогорськ (Слов'яногірськ) Донецької області, котрий в цьому році буде справляти 10-річчя відновлення. Перші згадки про нього датуються 1460 роком. Склалось так, що 1922 р. монастир відібрали і віддали у власність профспілок. Залишилася профспілкова здравниця "Святогорець", власником якої є Рада профспілок Донецька. Отож, проблема тут залишається відкритою. На думку губернатора, Святогорський монастир повинен стати лаврою. Зараз облдержадміністрація робить все для того щоб, все-таки те, що було незаконно забрано, повернути у власність монастиря. Потрібно, щоб історична справедливість взяла гору.

- А чи є якісь проблеми з тими храмами, які були колись діючими, а зараз стали, скажімо, будівлями закладів культури. Можливо, ці будівлі в надто занедбаному стані та громади їх не готові прийняти. Чи є така проблема?

- Є і така проблема. Є будівлі культових споруд, на які ніхто не претендує. Є у нас проблема з культовими будівлями у місті Слов'янську. Йдеться про юдейську синагогу. Зараз будівля перебуває у власності комунального підприємства. Приміщення віддадуть юдейській спільноті після ремонту. Ще невирішене питання з мечеттю в Макіївці, де зараз є дитячий садок. Немає в повному обсязі документів, які підтверджують те, що там справді була колись мечеть. Та й дітей не виженеш. На станції Лужки в м. Донецьку був клуб залізничників у колишньому церковному приміщенні. Це питання вирішене. Зараз тут функціонує церква. Постало питання про повернення будинку настоятеля, де зараз знаходиться амбулаторія. Залишилися лише деякі юридичні формальності для передачі цієї споруди Церкві.

- Напевно, крім проблем майнових, існують ще проблеми міжконфесійних конфліктів. Час від часу в різних регіонах України виникають конфлікти. Яка ситуація в Донецькій області? Наскільки є загроза конфліктів?

- Загроза завжди існує де б то не було: чи на Донеччині, чи на Львівщині, чи на Київщині. Ми не можемо сказати, що загрози немає. Але ще раз кажу, що робиться все, щоб таких конфліктів не було. Є деякі суперечки, але все робимо, щоб конфліктів не було. Причина яка? Причина одна - кожна конфесія вважає себе єдино правильною. Іде боротьба за паству, за кількість вірних.

- Як стоїть питання забезпечення конфесій храмами і як зараз іде будова нових храмів? Чи насамперед звертаються за допомогою до держави чи йде будова власними коштами? Як вирішують конфесії і церкви свої храмові питання?

- У нас церкви та релігійні організації забезпечені культовими спорудами на 70%. Храми у нас будуються дуже інтенсивно. Зараз точної цифри не назву, але в Донецькій області десь близько 65-ти нових культових споруд і в стадії будівництва - 50. Вони будуються на кошти віруючих і спонсорів. Ми, маю на увазі держава, не виділили ні однієї копійки на будівництво культових споруд, бо це заборонено законодавством. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" чітко все регламентує - держава не фінансує діяльність релігійних організацій будь-якого віросповідання. Тому в нас на Донеччині ні однієї копійки державних коштів не використовували на будівництво храмів.

- А катедральний собор, що будується в центрі Донецька, також за рахунок Церкви?

- Також за рахунок Церкви, за рахунок спонсорів. У всі часи церкви будувались за рахунок меценатів. У нас є такі меценати. Я б міг назвати їхні імена, про них всі знають і Церква знає, що вони роблять дуже гарну справу. Донецька область - єдиний обласний центр України, котрий не має свого катедрального собору. У нас був катедральний собор, але десь у 1936-37 році його підірвали і на тому місці побудували кінотеатр, як це було звично у ті часи. Зараз треба віддати данину історії, данину людям. Прийшов час збирати каміння. Ми їх розкидували, а тепер прийшов час збирати, бо духовність потрібна людям, без духовності людина пуста.

- Яку роль відіграють релігійні конфесії в соціальному і культурному житті Донецьку?

- Практично усі наші релігійні конфесії відіграють дуже важливу роль у цій справі, займаючись благодійництвом та милосердям. Самі бачите, що в нас зараз дуже багато бідних людей. Для них відкривають їдальні, надається гуманітарна допомога. Також допомога розповсюджується серед будинків-інтернатів, шкіл, лікарень. В цій сфері релігійними громадами проводиться дуже важливий об'єм роботи. На засіданні комісії з гуманітарних питань облдержадміністрації наголошувалося, що 80 % всієї гуманітарної допомоги в Донецькій області надходить через релігійні організації. Додам ще, що головний рабин Донбасу Пінхас Вишецький нещодавно був нагороджений відзнакою Президента за благодійність і за гуманітарну допомогу. Це свідчить про те, що Уряд і Президент розуміє, що Церква займає дуже важливу роль. Голова Духовного центру мусульман України Рашид Брагін також був нагороджений державним орденом. Подібну нагороду отримав і митрополит Іларіон (УПЦ). Усі ці нагороди - за милосердя, доброчинність, які проводяться релігійними громадами.

- Зараз існує така проблема, як впровадження релігійної освіти в школі, тобто курсу релігійного виховання, християнської етики. Донбас дійсно регіон поліконфесійний. Наскільки це питання вирішується в поліконфесійному плані?

- Це дуже складне питання, адже в одному класі навчаються діти, які належать до різних конфесій. Я вважаю, що не можна нав'язувати іншим ту чи іншу релігію. Звичайно, духовний предмет повинен бути, але радше має мова йти про історію релігії. Потрібно про всі релігії розповідати, а не нав'язувати якусь одну. Для цього є недільні школи.

- Чи відбуваються якісь наради між різними конфесіями щодо присутності Церкви в школі?

- Так. Двічі на рік проводяться разом з Інститутом штучного інтелекту міжнародні конференції "Роль науки, релігії в суспільстві, морального формування особистості". Науковці, релігієзнавці, представники різних конфесій висловлюють свою позицію стосовно відносин держави і Церкви.

- Відбулася інавгурація нового владики і від якогось часу існує Донецько-Харківський екзархат Греко-Католицької Церкви. Відомо, що створено нові екзархати Римо-Католицької Церкви. Чи відбивається це на релігійному житті і міжконфесійній ситуації Донецького краю?

- Звичайно, це матиме вплив, бо в нас не було екзархату. Це - справа Церкви, вона сама вирішує, де їй робити екзархат. Мене цікавить лише одне - щоб у нас не було конфліктних ситуацій, бо ж відома позиція православної сторони щодо новоутвореного католицького екзархату. Я думаю, що будемо прикладати максимум зусиль, щоб вони співіснували і на благо нашої України робили добру справу, тому що це все на благо нашого народу, нашої держави. Тільки спільно ми можемо будувати нашу незалежну державу.

Інтерв'ю взяв Тарас Антошевський
Донецьк, лютий 2002