Інтерв’ю з єпископом Едмундом Ратцем

У центральній частині Одеси, де колись був німецький квартал, дотепер стоїть, хоча і напівзруйнована, але і нині величава кірха Німецької Євангельської Лютеранської Церкви України. Її краса привертає увагу багатьох одеситів і гостей міста. Нині робиться все можливе для її відродження. Церковна громада вже відремонтувала одне з колишніх пасторських приміщень – Церковний дім Святого Павла. Про життя лютеран в Одесі розмова з єпископом Німецької Євангельської Лютеранської Церкви України Едмундом Ратцем.

“Ми хочемо тут працювати спільно з іншими Церквами”

Інтерв’ю з єпископом Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви в Україні Едмундом Ратцем

У центральній частині Одеси, де колись був німецький квартал, дотепер стоїть, хоча і напівзруйнована, але і нині величава кірха Німецької Євангельської Лютеранської Церкви України. Її краса привертає увагу багатьох одеситів і гостей міста. Нині робиться все можливе для її відродження. Церковна громада вже відремонтувала одне з колишніх пасторських приміщень – Церковний дім Святого Павла. Про життя лютеран в Одесі розмова з єпископом Німецької Євангельської Лютеранської Церкви України Едмундом Ратцем.

 

– Прошу Вас розповісти про історію одеської громади Німецької Євангельської Лютеранської Церкви України.

 

– Німецька Лютеранська Церква в Одесі існує вже 200 років. Перший німецький євангелічний пастор був запрошений до Одеси герцогом Ришельє у 1803 році і у вересні місяці розпочав роботу. Тоді ж до Одеси було викликано духовного представника Римо-Католицької Церкви.

Завданням пастиря була турбота про німецьких колоністів та переселенців, створення церковної громади. Одеська громада стала тоді центральною і для багатьох німців, які жили неподалік міста. Вже через 20 років громада відбудувала кірху, яка досі збереглася і є окрасою центральної частини Одеси. Тоді ж було збудовано дім, готель для гостей, будинок для сиріт, німецьку школу, житлові будинки. Перед початком Першої світової війни, у 1914 році, тут нараховувалося близько 10 тисяч членів громади. Це були переважно купці, але були і люди, які працювали в університеті. У часи правління комуністів життя громади зупинилося.

– Очевидно за часів комуністичного режиму було закрито і кірху?

– Кірху зачинили у тридцяті роки минулого століття. Хрест на ній було зірвано, знищено вибухівкою. Батько Святослава Ріхтера (пам’ятна дошка якому є на будинку нашого нинішнього церковного центру) – Теофіл працював у цій церкві. Його стратила тодішня влада, а Святослав Ріхтер потім перебрався до Москви і став відомим на цілий світ.

З початком “Перебудови” громади знову відроджуються. Люди об’єдналися в організацію “Відродження”, завдяки якій виникли нові громади. Потім держава повернула нам ці два будинки, які були у надзвичайно поганому стані, але ми навели тут лад і тепер можемо працювати. Маємо канцелярію, приміщення для праці громад, для молитви.

Наша Одеська громада нині нараховує майже 400 членів. Для порівняння, в Україні нараховується понад 40 громад Німецької Євангельської Лютеранської Церкви. До речі, і сьогодні ще живе в Одесі багато людей, які пам’ятають, яким було життя наших громад та церков до комуністичних заборон.

– Як вдалося храму вистояти, незважаючи на те, що закрито його було ще у 30-х роках?

Я можу лише розповісти про те, що я чув. У тридцяті роки в Одесі було підірвано православний собор. Я чув, що німецьку кірху так само мали намір підірвати, але її будова була надзвичайно гарною і тут був чудовий орган. Я чув, що люди, які прийшли підірвати кірху, зустрілися з опором студентів. Саме ці молоді люди зробили все можливе для того, щоб зберегти храм від знищення.

Пізніше була румуно-німецька окупація Одеси. 1941–1944 рр. кірха знову була відкрита для молитви. Але, коли Червона армія повернулася – її закрили, використовували як спортивний зал, планували перебудувати під Будинок культури. 1978 року кірху підпалювали декілька разів і внутрішня її частина повністю знищена.

 

– Чи є плани відродити кірху і чи є люди, готові на пожертви для реалізації цієї мети? Чимало одеситів вважає, що без цієї величної споруди Німецької кірхи Одеса не буде такою, якою вона була. Це її візитна картка.

 

– Цілком згоден. Ми зацікавлені у відновленні нашого храму. Такої ж думки мер та інші відомі діячі міста, але проблема полягає в тому, що вона є у надзвичайно поганому стані. Ми запросили фахівців, які оцінили стан церкви. Вони сказали, що вона знищена на 80 відсотків.

Ми питаємо наших друзів у Німеччині та інших країнах, але чи допоможуть вони нам? Є такі люди, які кажуть: “Хто її довів до такого стану, той і має її відновлювати. Про це має подумати держава чи представники тієї держави, яка довела кірху в Одесі до такого стану”.

Ми говорили про це меру Одеси. Він сказав, що буде намагатися допомогти настільки, наскільки це буде можливо. У міста Одеси немає коштів на відновлення німецької кірхи. Ми нині шукаємо реальне вирішення цієї проблеми. Може ми відновимо не цілу церкву, тому що вона дуже велика і була побудована для громади, яка нараховувала 10 тисяч осіб. Ми будемо раді підтримці, яку зможуть нам надати для відновлювальних робіт. Для Одеси і для нас кірха є дуже важливою.

– У Вашому нинішньому центрі є бібліотека, християнські курси і так далі. Що може знайти людина, яка шукає Бога і яка прийде до вас?

– Тут у нас є пастори, які раді зустрічі з такою людиною. Ми бачимо, що люди цікавляться нашою діяльністю. Вони можуть прийти до нас і ми матимемо з ними розмову.

– Німецька Євангельська Лютеранська Церква України в Одесі увійшла до складу Духовної Ради християнських конфесій. Ви були серед засновників Ради.

 

В чому, на Вашу думку, важливість цієї Ради?

 

– Мушу наголосити, що така діяльність є для нас цілком нормальною і звичною. Ми, як і Римо-Католицька Церква, є світовою Церквою. Лютеранські церкви є у Німеччині, у США та багатьох інших країнах світу. У країнах, де є лютерани, ми працюємо з іншими Церквами. До Одеси я працював у Німеччині, і у кожному місті у нас була Рада, в якій ми працювали спільно з римо-католиками, православними, баптистами та іншими конфесіями.

Коли до нас надійшла пропозиція заснувати таку Духовну Раду в Одесі я сказав: “Чому б ні?” Ми всі християни, у нас одна Біблія і один Ісус Христос. Всі християни мають жити у дружбі. У нас є багато спільного, що нас єднає.

– В Одесі добре знають про те, що Німецька Лютеранська Церква України, спільно з іншими християнськими конфесіями, працює і для моряків, допомагає у їхніх потребах. Які Ваші плани у цьому напрямку?

– У Лютеранської Церкви є давні традиції праці з моряками. Я кілька років працював із моряками у Великобританії і був пастором для моряків. Церква каже нам, що маємо турбуватися і про працівників моря. Ми хочемо тут працювати спільно з іншими Церквами і зацікавлені у такій співпраці.

 

Розмовляв Ігор СТОЛЯРОВ,
21 березня 2003 року, м. Одеса