Костел Святої Діви Марії на вулиці Соборній - одна із найстаріших будівель у Вінниці, в якій розміщено капуцинський храм із монастирем. Його побудували у 18-му столітті на кошти старости Вінниці, полковника Людвіка Калиновського.
Тодішній мер у 1744 році звернувся до польської кустоді капуцинів з офіційним листом, в якому попросив заснувати монастир. А у 1745 році відбулося урочисте закладення наріжного каменя майбутнього храму та монастиря, а також освячення хреста. Першими священиками тоді стали отець Францішек Султовський (1702-1754), монах Філіп Сьвєнціцький (1722-1755) та настоятель о. Езехель Йохім (1718-1772).
«Отже, з трьох запропонованих нам місць, ми вибрали місце за валами, біля дороги, що веде до Летичева, достатньо зручне для монастиря, костелу і клаузури», - йдеться в листі о. Станіслава Дузюка, уповноваженого до вибору місця на монастир у Вінниці.
У 1761 році через рік після завершення будівництва храму, луцький єпископ Антоній Еразм Волович урочисто освятив капуцинський храм та монастир.
7 квітня 1793 року генерал-поручник російських військ прочитав у храмі капуцинів перед землянами воєводства маніфест цариці Катерини ІІ, за яким Вінниця почала належати до Подільської губернії. У 1803 році вінницьку католицьку парафію перенесено з капуцинського храму до домініканського, а капуцинів з 1808 року відправляють служити в Одесу.
У лютому 1888 року російський імператор Олександр ІІІ ліквідує вінницький капуцинський монастир.
«Витай, дню смутку і гіркоти! Дня 11 лютого 1888 року серце надорожчої матінки, роксоланської провінції ордену Братів Менших святого нашого отця Франциска капуцинів прошив меч болі. Адже безжальний вирок царя в останніх роках і днях приніс горе і печаль в околиці вінницького монастиря», - записав о. Казимір Новіцький, останній провінційний вікарій роксоланської провінції капуцинів.
У 1932 році радянська влада офіційно передала храм під авіаклуб, а через рік зруйнувала мури, які оточували храм.
«Перед входом до храму була така площа, яка була огороджена. На фотографіях видно, що це досить великий кусок цього муру. Мур мав 2 метри заввишки. Досить серйозна споруда. Коли його розбирали, були протести, маємо цілу серію документів на цю тему. Що був великий спротив. І його розібрали для того, щоб уможливити кращий проїзд сьогоднішньою вулицею Соборною. Але це відкрило вхід до храму і грабіжники скористалися цим. І тому в 33 році є справа про пограбування храму. Місцеві жителі чинили спротив, аж так, що це могло перерости в якесь повстання, тому влада діяла обережно і на повну авіа клуб запрацював аж у 1936 році», - настоятель парафії Матері Божої Ангельської отець Костянтин Морозов OFM.
На місці вівтаря у храмі були портрети вождів, Маркса, Леніна, а під стелею висіли моделі літаків. По авіамоделям вчили армію. Церковні речі та меблі понищили, проте будівлю храму залишили в первісному вигляді.
Влітку 1941 року, коли до Вінниці прийшли німці, храм знову діяв на потреби релігійної громади міста. У ньому діяли та відправляли богослужіння угорські і словацькі священики.
«Це була коаліція з Германією. Ми так говоримо – німці. Але тут були і італійці, і словаки, і угорці, це була світова війна. Не було просто війни Німеччини проти Радянського Союзу. Це була світова війна. Відбувалася на різних фронтах. І японці воювали, і угорці, румуни воювали. І тут були і румуни, і угорці, і словаки. Проти коаліції Радянського Союзу з Америкою, Англією та Францією. В храмі були Служби Божі, хрещення, вінчання. Аж до кінця війни можна сказати, що були при вінницькому храмі», - розповідає о. Костянтин Морозов.
Після закінчення війни громада Вінниці звернулася до церковної влади та попросила священика. Настоятелем став отець Марцелій Високінський.
«Деякі наші парафіяни навіть пам’ятають отця Марцелія, тому що була одна пані, яка готувала йому їсти. Друга в хазяйстві допомагала. І ще чоловік казав, що пам’ятає ці часи, коли був маленьким хлопцем, туди заходив до нього. Високінського пам’ятають деякі наші парафіяни дуже добре», - каже священик.
Радянська влада знову відібрала храм у громади через два роки після смерті настоятеля. Проте у 1961-му році приміщення віддали товариству «Знання». Ця організація зробила лекторій і центр атеїзму. Будівля була перероблена ззовні та зсередини до такого вигляду, щоб нічим не була схожа на храм.
«Ззовні була поміняна структура. Був зроблений плоский дах. І так, що практично це було приміщення, яке вже не нагадувало храм – були збиті вежі, був перероблений гострокутний дах, який є сьогодні. З нього зроблений квадратний. Дах збили і поклали просто перемичку. Яка зробила з нього квадратний дах. І всередині було поділено на два поверхи. Там, де є монарший хор, і де монахи молилися, зробили туалети. І також сама сцена була, де виступали всі ці лектори – там де наш пресвітерій – де є Святая Святих. Сьогодні знаходиться. Там якраз була сцена і там проголошувалися лекції атеїзму», - говорить нинішній настоятель.
У стінах відібраного монастиря готували лекторів атеїзму з усієї області. Крім того, туди на лекції приходили зі шкіл, скликали студентів університетів, інститутів тодішніх, з підприємств. Працював графік атеїзації суспільства. Деякі сучасні вінничани розповідали, що пам’ятають, як приходили і слухали повчання в лекторії.
У 1989 році католики домоглись повернення храму.
«Пізніше було розпорядження Кабінету Міністрів Радянського Союзу, щоби передати один з храмів. Бо просили віддати чи домініканський, чи єзуїтський, чи капуцинський. Це три храми з католицькою історією, які тут були. І в 90-му році прийшло рішення Обласної Ради Вінниччини для міської ради, щоб передати капуцинський храм. І відразу в 90-тих роках 7 липня, після того, як швидко розбили перегородку між поверхам та вдалося привернути хоч трошки церковної форми, відбулася одразу реконцекрація храму – тобто нове освячення. Щоб можна було в цьому приміщенні відправляти Служби Божі», - розповідає отець Костянтин Морозов.
У 1992-му році храм передали під опіку капуцинам.
Сучасний вигляд головного вівтаря
1919 рік
Будівля монастиря на початку ХХ століття
Лекторій в 1970 - 1980-х роках
В будівлях колишнього монастиря зараз живуть люди 2009 рік
2016 рік
Вигляд костелу із Соборної, червень 2016 рік