Караїмські періодичні видання кін. ХІХ-поч. ХХст.

В Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка «Караїмські періодичні видання поч. ХХст.». Минулого року галицькій караїмській громаді виповнилося 770 років. Сьогодні музей пропонує увазі відвідувачів детально ознайомитися із караїмською періодикою.

В Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка «Караїмські періодичні видання поч. ХХст.». Минулого року галицькій караїмській громаді виповнилося 770 років. Сьогодні музей пропонує увазі відвідувачів детально ознайомитися із караїмською періодикою.

Не секрет, що галицькі караїми багато років зберігали надбання своїх пращурів, трепетно берегли матеріальну і духовну культуру. В результаті, багато речей із власних архівних колекцій було передано на добровільних засадах Яніною Єшвович (15.09.1930 – 24.10.2003), Адою Зарахович (1.07.1921 – 19.03.2013) та ін. до Музею.

Сьогодні колекція караїмського фонду Заповідника налічує близько 3000 експонатів. Серед них і періодичні видання. Вони досі актуальні і цікаві: на їх сторінках висвітлюється історія караїмської громади Галича, Луцька, Кукизова.

В експозиції виставки представлено наступні видання: «Давул» (1860-ті роки, Одеса), «Караимская жизнь» (1911-1912, Москва), «Караимское слово» (1913, Вільнюс), «Сабах» (1914, Луцьк), «Известия караимского духовного правления» (1917, Євпаторія), «Myśl Karaimska» (1924-1939, Вільнюс, Вроцлав), «Karaj Awazy» (1931, Луцьк), «Awazymyz» (1979, Вроцлав) та інші.

Караїмська консервативна спільнота значний час віддавала перевагу рукописним стародавнім письменам та усній творчості, а не друкованим творам. Тільки окремі відомі релігійні тексти та полемічні статті видавалися в друкарнях і поширювалися серед громади. У ХІХ ст. караїми-новатори і просвітителі намагалися започаткувати караїмську періодику в різних місцях поселення громад. Початок розвитку караїмського друкарства в Україні поклав рукописний журнал «Давул», який виходив друком в Одесі у 1860-ті, пізніше 1864-1872рр. і редагувався караїмською молоддю. Дослідники вважають, що редактором перших номерів часопису був І.І. Казас.

Першим друкованим періодичним караїмським видання поч. ХХ ст. став московський російськомовний щомісячник «Караимская жизнь». Він з 1911р. представляв росіянам маловідому їм караїмську громаду та її культуру. Відразу після московського видання почало виходити «Караимское слово» у Вільнюсі, суспільно-історичний літературний та науковий часопис «Сабах».

Журнал «Караимская жизнь» – перший російськомовний щомісячник про життя караїмської громади у Москві, який почали друкувати у 1911 році. Головним редактором часопису був Садук Раєцький, видавець В.І.Сінані. Журнал висвітлював дослідження минулого і сучасне життя караїмського суспільства у всіх його проявах. Головна увага в ньому приділялася Криму як історичній батьківщині і місцю проживання найчисленнішої з караїмських громад. Постійні кореспонденти часопису «Караимская жизнь» з Євпаторії, Сімферополя, Феодосії, Севастополя, Бахчисараю, Карасубазара, Керчі, Мелітополя, Бердянська, Ялти, Одеси, Києва, Харкова, Миколаєва, Херсона, Єкатеринослава, Вільно, Луцька, Паневежица, Тракаю, Галича та ін. повідомляли про стан справ у цих громадах. Також на сторінках журналу повідомлялося про караїмські громади в Єрусалимі, Єгипті, Туреччині. Часопис містив матеріали громадського, економічного, релігійного і культурного характеру. Були представлені й белетристичні твори з історії караїмів, зразки народної творчості, гумористичні фейлетони, вірші.

Кожен номер публікував бібліографічні відомості і портрети відомих караїмських громадських діячів, представників науки, мистецтва, просвіти, добродійності. Були й статті, що містили обговорення насущних проблем, відповіді на запитання юридичного характеру.

Часопис «Караимское слово» – громадський та історико-літературний журнал, що видавався у Вільнюсі (Литва) з липня 1913року по червень 1914року. Виходив російською мовою в друкарні братів Яловцер. Головним редактором був О.І.Пілецький, видавцем – А.І.Шпаковський. Перші номери щомісячника присвячувались пробудженню і розвитку національної самосвідомості караїмів. Вийшло друком 12 номерів журналу. Перша світова війна призвела до закриття цього видання.

Суспільно-історичний, літературний і науковий часопис «Сабах» заснував у 1914 році письменник Сергій Рудковський у Луцьку. Він ставив перед собою мету духовного об’єднання західних і південних караїмів. Висвітлював вибори нового гахама (верховного священнослужителя), відновлення Джуфт-Кале (Крим) та ін. «Сабах» пропонував читачеві аналітичні статті про історичний розвиток і сучасний громадський стан караїмів, белетристику, хроніку караїмського життя.

Журнал остаточно припинив своє існування через евакуацію більшої частини луцьких караїмів у Крим та східні області Російської імперії після початку Першої світової війни.

«Известия караимского духовного правления» – друковане періодичне видання Таврійського і Одеського Караїмського духовного правління». Виходило два рази на місяць з 1917 по 1919 роки. Його головним редактором був Катик Арон Ілліч. Журнал представляв офіційну позицію Духовного правління караїмів. Його засновники виробили конкретну структуру подання матеріалів, якої намагалися дотримуватись у всіх випусках. Так, в офіційному розділі публікувалися призначення, затвердження на посадах, оголошення та накази караїмського Духовного Правління. У неофіційному розділі подавалися статті про історію караїмського народу, його культуру , традиції, твори караїмських просвітителів та некрологи. Довідковий розділ містив фінансові звіти караїмських громад та довідкові матеріали. У бібліографічному розділі постійно оновлювалася інформація про публікації караїмською мовою. У розділі «Хроніка» друкувалися повідомлення від кореспондентів журналу з різних куточків Криму, що стосувалися життя караїмів.

В експозиції виставки представлено і відомий караїмський часопис «Myśl Karaimska». Цей журнал виходив польською мовою у Вільнюсі з 1924- по 1939 рр. (10 номерів) та у Вроцлаві у 1946 по 1947рр. (два номери). Це видання призначалося для дослідників караїмської мови та історії. Ініціатором його був видатний орієнталіст, професор Ананьяш Зайончковський. Співпрацівниками журналу були вчені-тюркологи, історики: С.Шапшал, Т.Ковальський (які свого часу побували у Галичі), Й.Вежинський, М.Мореловський., Т.Леві-Бабович та ін. Журнал відзначався досить високим науковим рівнем.

Основною метою часопису було збереження караїмської мови та літератури. До редакційної колегії входили: газан Шемайя Фіркович (Тракаї); Тадеуш Ковальський; адвокат, доктор Захар Новахович (Галич); секретар суду Зарах Зарахович (Галич); Ананьяш Роєцький (Вільнюс) – редактор журналу; Захар Шпаковський (Луцьк); Ананьяш Зайончковський (Вільно). Публікувалися статті про караїмську історію, етнографію, антропологію, філологію. На сторінках часопису проводили огляд видань і бібліографію караїмознавчих досліджень. Друкувалася хроніка важливих подій караїмського громадського життя. У 1948р. журнал «Myśl Karaimska» був реорганізований у часопис "Przeglad orientalistyczny" («Орієнталістичний огляд»). По цьому довгий час не було постійно діючого караїмського періодичного видання.

В 1931р. за панування Польщі, у Луцьку був започаткований журнал «Karaj Awazy». Ініціатором видання був Олександр Мордкович – поет, письменник, діяч культури. За професією нотаріус, за покликанням – патріот караїмського народу. Це періодичне видання виходило караїмською мовою. Журнал знайомив читачів з життям луцької, галицької, кримської, литовської, єгипетської караїмських спільнот. Містив історичні статті; оповідання, вірші, нариси про біблійних пророків, героїв, історичних діячів. На його сторінках друкувалися поетичні твори відомого галицького караїмського митця Захарія Абрагамовича. До 1938р. друком вийшло 12 номерів журналу.

Увазі відвідувачів представлено й відомий у караїмських колах часопис «Awazymyz». Це журнал історично-суспільно-культурної караїмської спільноти Польщі. Видається у Вроцлаві організацією «Związek Karaimów Polskich». Історія часопису сягає 1979, коли група польської караїмської молоді заклала журнал «Coś», редагований Марком Фірковичем у Варшаві. У 1989 його назва була змінена на «Awazymyz», а функцію редактора обійняла Анна Сулімович (працівник факультету орієнталістики Варшавського університету, корені якої походять із Галича). Того часу видано лише один презентаційний номер журналу. Після десятирічної перерви в 1999 випуск перейняв Спілка польських караїмів, редакцію перенесли до Вроцлава. У роках 1999-2003 журнал вийшов у електронній версії, доступній для представників караїмської спільноти в Польщі і Литві. В 2004 р. був зареєстрований в Національному Осередку ISSN Національної Бібліотеки і від цього часу з'являється друком в повному кольорі. В 2014 році у Вроцлаві відзначено 25-літній ювілей існування журналу.

Початково журнал «Awazymyz» з'являвся як нерегулярник (1989-2003 роки), потім піврічник (2004-2005), а від 2006 р. як щоквартальний журнал. На шпальтах журналу порушуються теми історії, культури, мови та сучасне життя караїмів у Польщі. Розміщується й інформація, що стосується караїмських спільнот у Росії, Литві, Україні, в тому числі й Галича. Матеріали друкуються польською, караїмською, російською мовами. У 2008-2009 роках вийшли з друку два повні номери російською мовою під заголовком «Наш голос» . Від 1999 головним редактором журналу є Маріола Абкович.

Виставка «Караїмські періодичні видання кін. ХІХ – поч. ХХ ст.» презентує архівні матеріали з фондової колекції Музею караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич», знайомить відвідувачів з історією караїмських громад кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Колектив Музею завдячує галицьким караїмам за те, що зберегли архівні матеріали своїх пращурів (в даному випадку караїмські часописи) і передали їх на подальше дослідження та експонування. Сьогодні відвідувачі Музею мають унікальну можливість ознайомитися з культурою караїмів – народу, що жив і творив на теренах Галича впродовж 770-ти років.

Надія Васильчук, Роман Рарик, Тетяна Тимків