Напевно багато хто чув таку маніпулятивно-оманливу фразу, що “спорт поза політикою”. Очевидно, що спорт, навпаки, був, є та буде місцем для великих політичних ігор по всьому світу. Що ж тоді щодо зв'язку спорту та іншої, для декого табуйованої, теми – релігії, то і тут є свої історії та традиції...
До XIX століття, поки великі змагання, а саме футбол, ще не набув такої популярності, Церква засуджували його. Зокрема пуританські проповідники в Англії XVI-XVII століть карали людей, котрі грали у цю гру поблизу власної церкви, вважаючи цей вид спорту жорстоким.
У другій половині XIX століття ставлення церков у Британії змінилося у рамках неофіційного руху, який отримав назву “М'язове християнство”. Він зародився також у США, Африці та Азії, а його метою був фізичний розвиток парафіян, який доповнював духовний компонент. Після запуску програми на базі церков, зокрема, були засновані деякі з перших футбольних клубів у Англії: наприклад, у 1878 році при методистській церкві Святого Домінго з'явився “Евертон” з Ліверпуля, у 1880 році “Сент-Маркс” (зараз “Манчестер Сіті”), який утворили члени англіканської церкви Святого Марка, а також “Астон Вілла” (1874 р) й “Саутгемптон” (1885 р).
Також можна згадати й про зв'язки деяких Пап Римських з футболом: нинішній Лев XIV вболіває за римську “Рому”, Папа Франциск підтримував у грі рідну Аргентину й місцевий “Сан-Лоренцо”, Бенедикт XVI був фаном мюнхенської “Баварії” й відзначав футбол у розвитку моральних якостей, а Іван Павло ІІ – взагалі у юності займався цим видом спорту у Польщі, виступаючи на позиції воротаря. Водночас на честь одного гравця створили свою релігію – у 1998 році була заснована “церква” імені аргентинця Дієго Марадони (Iglesia Maradoniana), яка функціонує і досі. Однак зупинимося на історії “спекотного” протистояння шотландського футболу, яке тісно пов'язано із релігією – “Селтік” проти “Рейнджерс”.
Почнімо з історичного контексту. Спершу у березні 1872 року в Глазго був заснований “Рейнджерс” братами Мозесом та Пітером Макнілами, а також Пітером Кемпбеллом і Вільямом Макбетом, після чого “Селтік” був створений на 15 років пізніше – у 1887 році у залі церкви Святої Марії католицьким священником Волфридом. На час створення “джерс” не мали певних релігійних вподобань, однак їх підтримували британські шотландці, водночас “кельти” були створені з метою фінансово допомагати ірландському католицькому населенню в Східному Глазго, яке потерпало від бідності, а їх фани вважали себе ірландськими шотландцями. Перший матч дербі, яке отримало назву Old Firm, відбувся у 1888 році й завершився перемогою “Селтіка” – 5:2. У 1912 році стався переломним момент протистояння: президентом “Рейнджерса” став Джон Юр Прімроуз, який посилив протестантську й антикатолицьку ідентичність клубу, котра виникла після заснування суперників.
Саме з 20-их років XX століття дербі Глазго між “Селтіком” та “Рейнджерсом” набрало найбільше обертів й стало одним із найбільш “гарячих” футбольних протистоянь у всьому світі. Зокрема із початку XX століття “джерс” мали неписане правило не підписувати контракти із футболістами та персоналом, які сповідують католицизм. Однак у 1989 році “Рейнджерс” купили шотландського нападника Мо Джонстона, який став першим “великим католицьким” підписанням клубу, після чого старе правило відійшло у минуле. Ба більше: у 1999 році італієць Лоренцо Амурозо став капітаном колективу. Водночас у “Селтіка” не було якоїсь політики проти футболістів-протестантів.
Якщо між самими клубами найбільша ворожнеча була на футбольному полі, то саме стосунки між фанатами були найбільш напруженими, зокрема, через релігійні, а також політичні вподобання. Часто на трибунах під час Old Firm Derby можна було почути образливі релігійні кричалки вболівальників, які адресувалися своїм суперникам. Також фани “Рейнджерс” є лоялістами Великої Британії й виступають проти об'єднання Ірландії, натомість вболівальники “Селтіка” підтримують республіканців й вільну від Королівства Ірландію. Були не рідкістю й бійки між фанами: наприклад, за даними When Saturday Comes у 2012 році, під час дербі, спостерігалося збільшення кількості госпіталізацій до лікарень у дев'ять разів й, щонайменше, вісім людей загинули. Однак в останні роки “спека” протистояння поза полем зменшується: у 2005 році “Селтік” та “Рейнджерс” приєдналися до ініціативи з боротьби з нетерпимістю та упередженнями у спорті. Попри це, деякі інциденти порушення цього проєкту ще зустрічаються.
Наприклад у лютому 2006 року польський воротар “кельтів” Артур Боруц був попереджений поліцією через жести до фанів “Рейнджерс”. Зазначалося, що це могло бути через ритуал перехрещення, однак поліція розцінила його як “поведінку, яка підбурює до безладів”. Вже у 2008-му католик Боруц показав після дербі футболку з написом “Боже благослови Папу” та зображенням Івана Павла II й уникнув покарання попри правила допустимості гасел на одязі гравців. У вересні того ж року польського воротаря знову звинуватили у жестах у бік фантів “джерс”, за що його попередили й зобов'язали виплатити штраф у 500 фунтів.
Щодо саме футбольного компонента, то станом на грудень 2025 року у протистоянні вони зіграли 448 матчів: у “Селтіка” й “Рейнджерс” по 171 перемозі і ще 106 разів була зафіксована нічия. За трофеями перевага у “Селтіка” за рівності чемпіонств Шотландії (по 55 титулів) – 120 проти 118.
Текст підготовано у рамках співпраці РІСУ з Факультетом журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка