Комуніст Симоненко заявив, що комуністи-атеїсти публічної атеїстичної роботи не ведуть
Напередодні парламентських виборів лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко заявив, що його партія не займається пропагандою атеїстичних переконань, повідомляє "Релігія в Україні".
Зокрема, коментуючи підтримку окремими священнослужителями представників партії КПУ, політик підкреслив, що в цьому «немає нічого дивного» і «тут не варто робити сенсацію».
Він нагадав, що коли приймалася Конституція України в 1996 р., саме завдяки позиції КПУ було прийнято рішення про те, щоб Церква була відокремлена від держави.
«Ми живемо в багатонаціональній державі, де багато конфесій і де кожна людина сама вибирає свою релігію, не заважаючи її з політичними процесами», - зазначив політик.
При цьому П. Симоненко підкреслив, що КПУ виступає проти «американізації» духовенства в Україні - так званих сект і зборів, що приходять з Америки. Більше того, додав Симоненко, КПУ – єдина політична сила, яка вибачилася перед віруючими за події в 1920-і роки.
«Історія – складна річ, і ми повинні визнавати свої помилки. Від цього нікуди не дітися. Але я так само хочу додати, що сучасна КПУ не веде публічної атеїстичної роботи. Так, в статуті КПУ зазначено, що комуністи є атеїстами. Але це не виключає того, що в наші ряди не може прийти віруюча людина », – підкреслив Симоненко.
Лідер КПУ також додав, що сьогодні партія працює так, що результати діяльності знаходять підтримку і в середовищі Церкви. І те, що окремі священнослужителі підтримують партію, зайвий раз доводить, що робота КПУ правильна і спрямована в інтересах людей.
Історична довідка: За наказом від 30.07.1937р. наркома внутрішніх справ комуніста Єжова за № 00447 церковники були поставлені за ступенем небезпеки радянському суспільству на друге місце, одразу за куркулями. В 1934р були арештовані 6 єпископів, в 1935р - 14, а в 1936р число арештованих архієреїв досягло 20. Тільки в 1937 р були розстріляні 60 єпископів. Жертвами репресій, починаючи з середини 30-х років до кінця сталінського правління, стали від 200 до 300 єпископів. В 1943р планувалося закриття останнього храму та ліквідація останнього священика в СРСР.
З листа завідувача таємним відділом ВЧК Самсонова Дзержинському від 04.12.1920 р: «Комунізм і релігія взаємно виключаються. Зруйнувати релігію не зможе ніякий інший апарат, окрім апарату ВЧК... За останній час в своїх планах по розкладанню церкви ЧК зосереджує всю свою увагу на попівській масі. Тільки через неї, шляхом довгої напруженої кропіткої роботи, ми зможемо зруйнувати і розкласти церкву до кінця...».
23.02.1922р вийшов декрет ВЦИК про примусове вилучення церковних цінностей в допомогу голодуючим. В опублікованому в 1990р таємному листі членам Політбюро Ленін писав: «Саме тепер і тільки тепер, коли в голодних місцевостях їдять людей і на дорогах валяються сотні, якщо не тисячі трупів, ми можемо (і тому повинні) провести вилучення церковних цінностей з самою скаженою і нещадною енергією і не зупиняючись перед знищенням якого завгодно спротиву».
В 1922р тільки по суду було знищено священників - 2691, ченців і черниць — майже 6 тисяч. Декретом "Про свободу совісті" від 23.01.1918р церкві було заборонено видавати газети, журнали, книги, вести релігійну проповідь, володіти рухомими та нерухомим майном. Священикам заборонялося носити церковний одяг і виконувати релігійні обряди поза церквою.
Сталін діяв дуже швидко, щоб знищити також в Україні УГКЦ. Були заарештовані та заслані до таборів праці сотні священиків УГКЦ, ченців, черниць та вірних мирян, дуже часто разом зі своїми дружинами та дітьми. У період між 1946 та 1989 роками Українська Греко-Католицька Церква була найчисельнішою забороненою Церквою в світі. Водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції комуністичній системі в СРСР.
