Конференція Українських Православних єпископів поза межами України оприлюднила звернення з нагоди річниці Голодомору
Послання з нагоди вшанування 80-ї Річниці Геноциду-Голодомору в Україні 1932-1933 рр. скероване вірним Українськoї Православнoї Церкви поза межами України в Північній та Південній Америці, Європі, Австралії та Новій Зеландії. У ньому владики піддали різкій критиці сталінський план нищення голодом української нації та закликали вірних до молитви за жертв Голодомору-Геноциду.
«Голодомор був частиною геніального плану, щоб знищити розум (інтелігенцію), душу (Церкву та її духовенство) та дух (сільське господарство та села, що уособлювали в собі національність, культуру та традиції) Української нації. Ми згадуємо тих, хто на протязі довгого періоду часу були забуті.... Наші спочилі брати і сестри НЕ загинули даремно. Про них сьогодні згадують по цілій Україні, не зважаючи на спроби деяких політичних осіб запобігти цьому. Хоча придушена, але все ж таки збереглась, під кровоточивою поверхнею совісті, в Українського народу пам’ять про жертв та Голодомор. Україна, не зважаючи на 74 роки безбожного режиму, зберегла свою ідентичність, яка пізніше привела до незалежності цілої нації – незалежності здобутої без пролиття крові», – йдеться у посланні українських православних єпископів поза межами України..
Дорогі брати і сестри,
СЛАВА ГОСПОДУ ТА СПАСИТЕЛЮ НАШОМУ ІСУСУ ХРИСТУ! СЛАВА НАВІКИ!
В черговий раз, ми наближаємося до щорічного вшанування пам’яті жетрв одного з найжахливіших, якщо не найжахливішого в історії людства, акту Геноциду. З ціллю зпланований та скоєний в 1932-1933 рр. штучний та геноцидний голод в Україні був геніальним планом Йосипа Сталіна та втілений в дію тими, хто присвятив своє життя йому, присягаючись виконати будь-який наказ, незважаючи на наслідки: 7-10 міліонів Українських чоловіків, жінок та дітей, що загинули від голоду, а також тисячі, а то й міліони українців та інших людей, що насмілилися протистояти “плану” дня – на протязі цілої Сталінської ери. Голодомор був частиною геніального плану, щоб знищити розум (інтелігенцію), душу (Церкву та її духовенство) та дух (сільське господарство та села, що уособлювали в собі національність, культуру та традиції) Української нації.
Ми згадуємо тих, хто на протязі довгого періоду часу були забуті – багато з них були родичами, сусідами, колегами по роботі та друзями численних людей, які дожили до сьогоднішнього дня. Не зважаючи на факт, що уряд тогочасного Радянського Союзу та дехто з інших націй світу навмисно старалися – в деяких випадках і до сьогодні стараються – викорінити пам’ять цієї жахливої трагедії з історичних архівів – але ми ще раз обіцяємо, що ми НІКОЛИ не забудемо. Ми ніколи НЕ дозволимо, щоб їхнє мучеництво пропало безслідно. Ми БУДЕМО продовжувати нагадувати світовим лідерам те, що вони не мають необмеженої та незаперечної влади нищити людські життя. Ми БУДЕМО нагадувати людству про святість життя та Богом-дані права кожної людини. Згадаймо слова Едмунда Бурка: “Ті, що не знають (або ігнорують – Ґеорґі Сантаяна) історію є приреченими повторювати її.”
Наші спочилі брати і сестри НЕ загинули даремно. Про них сьогодні згадують по цілій Україні, не зважаючи на спроби деяких політичних осіб запобігти цьому. Хоча придушена, але все ж таки збереглась, під кровоточивою поверхнею совісті, в Українського народу пам’ять про жертв та Голодомор. Україна, не зважаючи на 74 роки безбожного режиму, зберегла свою ідентичність, яка пізніше привела до незалежності цілої нації – незалежності здобутої без пролиття крові. Страхіття Голодомору та інші жахливі умови життя на протязі усього 20-го століття глибоко закарбувалися у свідомості нації.
Само-ідентичність, що є основою для нації, розбудовує Україну сьогодні та завтра, роблячи її однією з нальбільш важливих, продуктивних та свободо-люблячих націй світу.
Ми сьогодні з молитвою звертаємося до Бога – до Помічника знедолених, Надію безнадійних, Спасителя для тих, хто на морі в бурі, Пристановище подорожуючих, та Цілителя хворих. Ми стоїмо перед Ним у покорі та благаємо Його зіслати Свої вічні благословення на нас, і щоб Він подав вічний спокій тим, кого ми сьогодні згадуємо там, де сяє Світло Лиця Його. Нехай їхні душі перебувають у вічному спокої і їхня пам’ять буде вічною у Царстві Божому.
Як Ваші духовні отці, ми закликаємо Вас до особистої молитви та дії, які допоможуть нам пам’ятати про наших померлих братів і сестер. Для того, щоб відчути і усвідомити через що люди пережили, постарайтеся принаймі один день прожити без їжі. Тоді ви будемо мати кращу уяву про те, через що люди проходили протягом місяців, з кожним днем страждаючи все більше і більше, і так аж то останнього зітхання. Під час цих святкових днів, напередодні Різдва Господа нашого Ісуса Христа, у час Різдвяного Посту (Пилипівки) відкладіть певну суму грошей та зробіть різдвяний подарунок віддавши ці кошти на заснування національних пам’ятників, або до ваших місцевих притулків для бездомних, де люди не можуть мати усіх тих достатків, які ви маєте кожного дня. Якщо наша згадка про тих, хто загинув у Голодоморі не проявиться в бажанні зробити щось в їхнє ім’я, тоді воно означає те, що ми є байдужими до того, що сталося.
Як завжди, ми молимось за Вас, ми молимось за нашу Українську націю, яка ще і досі іде важкою стежиною до правдивої демократії. Ми просимо ваших молитов за нас також. Нехай Благодать Господа Нашого Ісуса Христа, Любов Бога Отця та Причастя Святого Духа буде з усіма Вами.
+ЮРІЙ, Митрополит
Української Православної Церкви Канади
+АНТОНІЙ, Митрополит
Української Православної Церкви США
Місцеблюститель Української Православної Церкви в Діаспорі
+Іоан, Архиєпископ
Української Православної Церкви в Діаспорі
+ЄРЕМІЯ, Архиєпископ
Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки
+ІЛАРІОН, Єпископ
Української Православної Церкви Канади
+АНДРІЙ, Єпископ
Української Православної Церкви Канади
+ДАНИЇЛ, Єпископ
Української Православної Церкви США
