Created with Sketch.

Корець: минуле і сьогодення

15.09.2008, 12:44

Місто Корець — невеличке та компактне, на перший погляд, здається звичайним провінційним містечком, але вдивіться уважніше в його споруди, прислухайтеся до відгомону століть, яким просякнуті їхні стіни й ви неодмінно відчуєте ту особливу ауру єднання минувшини й сьогодення, що так хвилююче торкається тонких струн небайдужих людських душ.

Валентина РОМАНЮК. - "Ого.ua", 14 вересня 2008 року

Трішки історії



У давнину Корецька порцеляна була кращою за віденську Це сьогодні Корець – маленьке й непримітне містечко, а в минулому воно славилося на увесь світ своїми порцеляновими виробами. Однозначно назвати рік заснування Корця дуже складно. Вперше воно згадується в 1150 році у Київському літописі в зв’язку з походом великого Київського князя Ізяслава під час міжусобної війни з Володимиро-Суздальським князем Юрієм Довгоруким, однак дослідники стверджують, що поселення на цих землях було ще в глибоку давнину, про що свідчать палеолітичні стоянки. У XIV столітті Корець належав впливовому князю Федору Острозькому, який на місці старого городища звелів звести добре укріплений замок, а з XV до XVII століття володарями стали князі Корецькі. Проте, останній представник роду помер, не залишивши нащадків. Ненадовго місто переходить до Ліщинських, потім — до Чарторийських і саме останній представник цієї династії — Йозеф Чарторийський в кінці XVIII ст. ставить його в один ряд з найкращими містечками краю.

— Піднесенню Корця сприяло будівництво першої на території України фарфоро-фаянсової мануфактури. Ця порцеляна, за свідченнями сучасників, нічим не поступалась саксонській і була навіть кращою за віденську, — розповіла директор Корецького районного історичного музею Ніла Брухлій. — Це були перші порцелянові вироби саме українського виробництва, на яких ставили власну заводська марку – напис “Korec”, виконаний від руки золотом. До речі, це була перша торгова марка, яку почали застосовувати в Україні! Вигідна мануфактура приносила господарю великі прибутки, але в кінці 1796 року пожежа знищила підприємство разом з усім його майном. Запросивши в 1804 році на посаду директора фабрики севрського майстра Меро, Чарторийський намагався повернути славу корецької порцеляни. Однак, після смерті князя виробництво занепало і в 1831 році його й зовсім припинили. Нині зразки тогочасного посуду можна зустріти в музеях Москви, Санкт-Петербурга, Львова, Лейпцига, Парижа, Варшави та інших великих міст, — зауважила пані Ніла.
Церква св.Кузьми і Дем’яна зведена на розломі Волинського кристалічного щита, який вийшов на поверхню





Мовчазний свідок епох

Вирушивши в мандрівку до Корця, відразу налаштуйте себе на те, що древнього замку побачити вам не вдасться, бо від нього, на жаль, залишилися тільки руїни. Однак, залишки в минулому могутньої споруди вважаються головною історико-архітектурною пам’яткою Корця й ваблять до себе не лише любителів гострих відчуттів, а й звичайних туристів. Зрештою, залучивши до справи творчу уяву, можна дуже легко спроектувати тогочасну будівлю.





Спочатку замок, побудований князем Федором Острозьким був дерев’яним. Згодом, у першій половині XVI ст., волинський воєвода Богуш Корецький укріпив споруду мурами, а вже у XVIII столітті, за правління князя Чарторийського, його істотно перебудували, завдяки чому замок набув рис палацового комплексу.

Розташувалася фортеця на високому пагорбі й з усіх сторін була оточена глибоким ровом. Через цей рів вів до будови кам’яний чотирьохарковий підйомний міст, що дійшов і до нашого часу. Зараз подібні мости збереглися тільки в Кам’янці – Подільську та в смт.Цумань, Волинської області, — продовжує розмову Ніла Брухлій. – У XIX ст. замковий комплекс постраждав від пожежі, після цього більше не відбудовувався. На початку XX століття тодішній господар замку – пан Бнінський зробив спробу відбудови його, але на це забракло коштів, — зауважила директор Корецького районного історичного музею.

Перлина духовності

Благодатна ікона “Споручниця грішних” Найвідомішою серед сучасників спорудою є величний ансамбль жіночого Свято-Троїцького монастиря. Це – справжня перлина духовності, що приваблює до себе паломників з усього світу. Двері монастиря відчинені для всіх охочих, котрі щиро вірять у всемогутність Творця, або ж прагнуть віднайти душевну рівновагу та відраду в молитві. Ансамбль складається з Троїцької церкви, Теплої (літньої) церкви Іоанна Предтечі, келій і надбрамної дзвіниці.

На початку XVII століття він задумувався як францисканський кляштор, а на початку ХІХ ст. через польське антиросійське повстання будівлю у католиків вилучили й передали православній громаді. Щоб надати колишньому костелу православних рис, в другій половині ХІХ ст. його західний фасад надбудовується дерев’яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом формується обманний четверик з п’ятьма главами, непропорційно дрібними в співвідношенні з об’ємом усього храму, — розповіла Ніла Брухлій. — З 1863 року тут заснували жіночий православний монастир, який має статус ставропігіального.

Святинею корецької землі є благодатна ікона Божої Матері “Споручниця грішних”, яку в XVII столітті передав монастирю Ян-Карл Корецький. За переказами, ця ікона потрапила в Корець з древнього Вавілону завдяки князю Самійлу Корецькому, який воював із султанською Туреччиною. Церква вважає, що саме до цієї ікони молилась Марія Єгипетська, після чого їй прощено всі гріхи та зараховано до лика святих. Старожили стверджують, що в роки німецької окупації фашисти хотіли знищити святиню, однак з дивних причин навіть не змогли її зрушити з місця. П’ять років тому усю область облетіла жахлива звістка: злодії обікрали монастир. З ікони “Споручниці грішних” повідривали золото та коштовні камені, однак викрасти її знову не вдалося. Згодом оздобу святині відновили й до нині ікона прикрашає Свято-Троїцький храм.

Земля, де поховано кохану Пушкіна

Могила Г.О. Андро-Оленіної (1808-1888рр.) Є на території монастиря ще одна місцина, яка приваблює туристів – могила коханої Олександра Пушкіна Анни Оленіної-Андро.

— Їй було 16 років, коли на одному з балів свого батька дівчина познайомилася з Пушкіном. Молодий поет шалено закохався у вродливу графиню, присвячував їй вірші, які потім увійшли до циклу “Оленіана” й просив її руки, але батьки Анни такий шлюб не схвалили. Дівчину віддали заміж за француза з яким вони нажили двоє діток. Після смерті чоловіка Анна оселилася в селi Середня Деражня, що неподалік від Корця. У цей час при монастирі діяв сирітський притулок для дівчаток і заможна пані всіляко опікувалася закладом. У своєму заповіті Анна Оленіна –Андро заповіла всі свої землі монастиреві та попросила поховати її на території обителі. Враховуючи її заслуги перед церквою, священний синод дав такий дозвіл. Анна прожила 88 років, — зазначила Ніла Брухлій.

Час перепочити та пообідати

Якщо ви подорожуєте автівкою, то можете сміливо запасатися продуктами харчування, адже мальовнича природа всіляко сприятиме пікніку. Але ж погодні умови важко передбачити, наприклад, що робити, коли несподівано піде дощ? У будь-яку погоду гостинно відчить свої двері відвідувачам місцевий ресторан “Рікос”. Смачна кухня та затишна атмосфера закладу неодмінно додадуть вам хорошого настрою. Заночувати можна у готелі “Тюльпан”, вартість – 25 гривень.

Як туди доїхати?

З Рівного до Корця маршрутні таксі їздять з автовокзалу через кожні 20–30 хвилин. Відправлення з платформи №16, вартість – 10 гривень. Через годину ви вже будете в Корці. Маршрутки їдуть через центр, що дуже зручно для мандрівників.

Читайте також
Краєзнавство-дайджест "Тут — шалена перспектива". На Франківщині під час розкопок Галицького замку знайшли брилу з хрестами XII століття
15 вересня, 15:40
Краєзнавство-дайджест В Городку розповіли про “польські” цвинтарі Поділля
15 вересня, 15:52
Краєзнавство-дайджест Новатор у сакральному мистецтві: про українського художника Модеста Сосенка
15 вересня, 10:00
Краєзнавство-дайджест На Хмельниччині досліджують українські, польські та єврейські старовинні цвинтарі
15 вересня, 09:05