Проект "Золота галицька провінція" журналу "Локальна історія"
Його неможливо оминути, неможливо не застигнути зачарованим перед величчю цього храму. Та й оминути його важко - дорога з Бережан до Бучача оперізує його важкі мури. Костел Пресвятої Трійці у Підгайцях притягує погляд дивовижною гармонією й вражає румовищем...
Храми, схожі на людей - хтось народжений під щасливою зіркою, а інший завше потерпає від недолі. Так сталось, що давньому костелу в невеличких Підгайцях випала важка й сумна доля.
Храм збудували у 1634 році за кошт власниці поселення Софії Гольської на руїнах попереднього, зруйнованого турками. Майстри були господаровитими і використали каміння попередника. І для такої думки є підстави - про це свідчить пам’ятна таблиця над сходами, що ведуть до захристії.
Особливість святині - дивовижно гармонійне поєднання стилів: вежа будувалась ґотичною, портали ренесансні, а дах був зведений в неоґотичному стилі. В оздобленні переважали барочні елементи.
У храмі поховані фундаторка Софія Гольська-Замєховська та великий гетьман коронний, власник Підгайців Станіслав Ревера Потоцький. Саме його іменем нащадки назвали Станіславів (нині Івано-Франківськ).
У храмі Пресвятої Трійці у 1667-му році відбулась історична подія. У його стінах гетьман Петро Дорошенко та Ян Собеський підписали вікопомну «Підгаєцьку угоду». Дорошенко з османами напали на Підгайці. Гетьман мав амбітну мету - під своєю булавою об’єднати Правобережну та Лівобережну України. І шанси були, бо його військо було втричі більшим за супротивника. Коли ж польська армія ослабнула, кошовий Іван Сірко напав на Північний Крим. Відтак, перелякані яничари змусили гетьмана, який уже майже розбив польське військо, підписати договір, згідно з яким війська запорожців присягали на вірність Речі Посполитій і відмовились від інших протекцій. Натомість козаки та яничари отримували амністію та захист земель запорозьких козаків.
Під час частих воєн, нападів, пожеж парафіяльний костел не раз горів, руйнувався і перебудовувався, в нього потрапляли блискавки. Особливо значних руйнувань місту і храму завдали Світові війни.
У радянські часи храм розграбували і звично перетворили на склад, а частину кам’яних плит використали для будівництва адміністративних споруд в районному центрі. Зрештою, комусь із партійного керівництва в 70-х прийшла в голову “світла” думка взагалі підірвати святиню! І лише стараннями Товариства пам’яток архітектури його не зруйнували. Чотири десятиліття тому буревій на будівлі зірвав дах. “Добила” костел пожежа у вежі.
Відтоді пам’ятка національного значення стоїть з непокритою головою перед лицем неба - відкрита до вітру, снігу і дощу. Щоправда, польська громада відремонтувала частину, де з 2006-го року відбуваються відправи у невеликій тимчасовій каплиці в захристії святині. Польський уряд наче має намір відновити історичний костел, але наразі якогось поліпшення його стану не видко
Старовинні Підгайці затишні, невеличкі, мініатюрні. Тут є кілька унікальних давніх пам’яток архітектури. Чи не найбільш помітна - костел Пресвятої Трійці. Якщо його не порятувати - на одну пам’ятку стане менше...