Це інтерв’ю було записало 17 жовтня 2014 року, а тому, можливо, є останнім, що дав відомий письменник, філософ і громадський діяч Євген СВЕРСТЮК. Бо вже 1 грудня 2014 пан Євген відійшов до Господа.
До річниці пам’яті Євгена Сверстюка зі згоди автора ми публікуємо повністю текст розмови, частину якої було використано для фільму проекту «Великого бажайте».
– Що для Вас є мрія? І чи Ви вірите в чудеса?
– До речі, слово «мрія» в українську мову вів Михайло Старицький, спершу, воно здавалося дивним, але згодом, закоренилося. Бо, очевидно, дуже бракувало людям цього слова.
Для живої молодої людини, мріяти, прагнути змінити світ, щось в ньому досягти – це є нормальним явищем. Якщо в людини немає мрії і немає прагнення – ця людина не засвідчена або погашена. В кожному поколінні є мрійники, які добиваються якоїсь мети. Можна, звичайно, мріяти знайти гаманця на вулиці, але це профанація. Ідеться про те, щоб людина мріяла досягти якоїсь цілі, стати кимось в житті. Одним словом, буди живою людиною, яка має свою візію і прагне чогось.
– То треба лише повірити в правильні речі?
– А власне кажучи, тільки ті, що прагнули, і досягали. Досить прочитати біографію знаменитих людей. Вони копали колодязь, копали в одній точці і таки його викопали. Вони чогось прагнули, і це прагнення активізували їхні сили. Це є дуже важливо, адже сили людини не сплять. Людина використовує дуже велику частину своїх сил у житі, але якщо людина ставить дуже високі цілі у житті, то її сили двояться, трояться і тоді людина стає не впізнаною.
Я не думаю, що це питання є дискусійним, – мріяти чи не мріяти. Інша справа, що мрія, як і все інше, вироджується у мрійництво і людина впадає в це мрійництво і живе тільки в ньому, не прагнучи досягти чогось. Це як і все інше, має свій зворотній пародійний бік.
Коли ви потрапляєте в живий шкільний клас, ви бачите засвідчені очі, і вам захочеться говорити з дитиною – яка чогось прагне і кудись поривається. І вам стає не по собі, коли ви бачите обличчя молодих, але вже пристаркуватих дітей.
– А як щодо чудес?
– Є така тенденція, яку висловив колись Маяковський, як таку марксистську доктрину: «Но нету чудес, и мечтать о них нечего». Але є чудеса! Вони тільки не одразу помітні, вони трапляються з людиною, але та не одразу розуміє, що то диво. Це не є звичайний збіг обставин, це є понад обставинами! Майже кожен, хто вірить, потрапляє на таке диво і здатен творити таке диво!
Апостол Петро, який хотів іти за Христом по воді, перелякався і сказав: «Я тону», а Христос йому відповів: «Мало віри». Йому бракувало лише його віри і він би створив це диво! Отже, для людини, для людини окриленої духовно, завжди трапляється, що наче якась сила їй допомагає, і наче хтось за нього робить, і ця людина потрапляє в силове поле руки провидіння.
– Але багато людей це трактують як певну випадковість?
– Між випадковістю і чудом є та різниця, що чудо має явні ознаки втручання Вищої сили. Чудеса стаються з кожним, тільки є люди які нічого не помічають. Є люди, які не пам’ятають розмов, і є люди, які не пам’ятають снів, і саме через те вони не помічають сам процес чуда, вони лише фіксують, що щось сталося. Чим більше людина є духовно повна, чим більш вона окрилена, тим частіше з нею стаються ті дива. Є люди, які не вміють бачити, люди які зневірені, але ми не про них не говоримо, бо вони є аномалією. А для нормальних людей, які живуть духовним життям, є надія, що їй допоможуть Вищі сили, ця Вища сила допомагає суттєво і несподівано. Отже, тут не має навіть що доводити, це життєвий шлях кожної людини, яка жила і думала, і яка наповнена такими дивами, я не буду всіх перелічувати, не має часу, тай вам довго записувати (сміється).
– Що ж б Ви побажали тим, хто так і не повірив в реальність чудес?
– Для тих людей, які не вірять в чудеса, які є тверезими скептиками, часом, молодими скептиками. Спробуйте уважніше приглянутись до поведінки людей окрилених, до поведінки людей творчих і до їх досягнень. Подивіться скільки чудесних речей вони зробили, і не відомо, де з’явилося в їх уяві це. Наприклад, шедеври літературні чи мистецькі шедеври, їх же в книжці не вичитаєш, це теж чудо – чудо творчого акту. Творець наділив людину творчою силою, і Він наділив людину моральною силою творити чудеса. І ми такими людьми найбільше цікавимось, не тому, що вони рідкість, а тому, що вони сіль землі.
Розмовляв Денис Коляда