Кожен уряд, який замикається на одноконфесійності, є недалекоглядним…, – не можемо зробити людей олов’яними солдатиками

Люди різних конфесій і віросповідань пишуть йому, а у храмі на богослужіннях – просять про молитву. Як говорить єпископ, проповідує чисте Слове Боже, а не вузькоконфесійність. Тому перше запитання до єпископа Церкви ХВЄ України,  пастора Української Християнської Місії відродження і милосердя, проповідника із майже 20-літнім стажем Василя БОЄЧКА радше риторичне.

– Яким є ваше ставлення до екуменізму?

– Ми дуже толерантно ставимося до всіх християнських віросповідань. Ось уже пішов 20-ий рік, як я є телевізійним проповідником. Хоч там пишуть: проповідник Церкви віри євангельської, я служу усьому народу українському. Ви не знайдете жодного єрарха, щоб сказав якесь негативне слово чи то про нашу Церкву, чи то про мене особисто. Бо ми стоїмо на засадах неупередженого Слова Божого. Якби я проповідував конфесію, вузькорелігійність, мене би 19 років люди не слухали.

Я цілий семестр читав біблійні науки у Львівському Національному університеті ім. І. Франка (спільно з УКУ). Мене ніхто не контролював і не редагував – я сказав, що як я проповідую на телебаченні, так і викладатиму магістрантам.

– Розкажіть, будь ласка, про соціальні проекти вашої Церкви.

– Наш головний проект – відкриття великого сирітського будинку у Винниках на базі військового містечка. Цим займається наша Українська християнська місія Добрий самарянин. На превеликий жаль, через безглузду постанову уряду, прийняту ще за Тимошенко (там є лісова територія, яка, згідно з постановою, не відчужується і не продається), ми ось уже як два роки не можемо туди прийняти дітей. Скільки я разів у Києві був... Найвищі посадові особи цим займаються, але вони самі себе не можуть перескочити, щоб відмінити ту постанову...

Літом ми приймаємо там багато дітей, відбуваємо 4-5 заїздів. Діти – з інтернатів, з неблагополучних сімей, проводимо і зимові табори. Але ми не можемо відкрити стаціонарний сирітський будинок. Та вірю, що рано чи пізно це станеться.

А другий наш головний проект – це телебачення. Мати таку кафедру, щоби з мільйонами людей спілкуватися, то дійсно Божа благодать. Теперішній губернатор – дев’ятий за моєї пам’яті. І які б вони не були, яку б не мали політичну приналежність, ні один не ставив перешкод. Те ж саме можу сказати про президентів національної телекомпанії (зараз керує уже п’ятий за цей час). У цьому я бачу Божу милість.

– Якою є ваша реакція на теперішню політику уряду і Президента, котрі неприховано толерують лише одну Церкву – Московського Патріархату?

– Кожен уряд, який замикається на одноконфесійності, є недалекоглядним. Хай це буде програма Регіонів чи Свободи, – не можемо зробити людей олов’яними солдатиками. Написано в Євангелії: служіння є різне, але Дух один. Дуже жаль, коли державні діячі використовують Церкву як політичний засіб. Тому недобре робив і попередній Президент, який завжди акцентував: я – православний. То лозунги царського режиму, коли був один народ – одна Церква. До чого це привело? Така політика є недалекоглядна і приречена на фіаско. Тому я би щиро бажав кожному політику високої державної мудрості і релігійної толерантності. Ми можемо мирно жити при різних традиціях і різних обрядах. Якщо домінуючою силою є Слово Боже, ми порозуміємось.

Ось у нас популярним є День міста, молитва за мир. Ми піднімаємось на платформу – церковні єрархи, мер міста, і мене ще ніколи ніхто не засуджував, що я молився не так, наприклад, як кардинал Гузар. У тому є сила держави, коли вона захищає релігійну ідентичність людини і громади.

– Яким є ваше ставлення до доктрини матеріального процвітання, що набувала популярності останнім часом?

– До цього псевдохаризматичного руху ми відносимось дуже негативно. Вони кажуть: маєте благословенному жертвувати. От люди і несли, що могли, аж до того, що почали і свої помешкання закладати. Не можна Церкву перетворювати у якусь бізнесову структуру, в якесь одурманення народу.

– На чому акцентуєте при вихованні своєї молодої пастви?

– Знаєте, як кажуть: береженого Бог береже. Виховуємо нашу молодь, щоб вона була культурною, а особливо – зберігати невинність. Пильнуємо, щоб не ставали жертвами Інтернету, де люди опускаються в такі глибини... Я можу похвалитися, що, дякуючи Богу, ми не маємо проблем з нашою молоддю – за багато років, десятиліть, я не знаю випадку зґвалтування, нещасливого шлюбу, розлучення. А це означає, що ми так виховуємо молодих, як пише Петро – шлюб нехай буде чесний, а ложе – непорочне. Тому ми маємо щасливі сім’ї, які мають щасливих дітей. А коли люди входять в літа, вони не переживають, що над ними поглумляться і їх не доглянуть.

– А чим займаються ваші хлопці й дівчата?

– Маємо щосуботи молодіжне служіння. Але вони не просто вивчають Слово Боже, а й є дуже соціально активними – працюють у дитячих притулках, домах-розподільниках, школах-інтернатах, організовують кухні для безпритульних дітей. А тепер із 103-ого інтернату, що по вул. Лисенка, взяли фотографії і коротку інформацію про дітей, щоби знати, за яку дитину ти молишся і морально відповідаєш, стежиш за розвитком. Наша дочка особливо у цьому активна. Вона розповідала такий факт – перевели хлопчика у восьмий клас, а він ще не знає букв...

Так що молодь у нас дієва. Якщо молода людина є зайнята активною працею і розуміє, що вона комусь потрібна, чує слова подяки і бачить результати своєї праці, то їй не захочеться входити в якісь гріховні сфери. Людина повинна приносити плід, і тоді молитви її будуть результативні, а вона – щаслива у своєму житті.

– Якщо людина опинилась під владою злих сил, як ви її намагаєтесь звільнити? У Православній і Католицькій Церкві практикуються екзорцизми. Чи існує така практика у вас?

– Екзорцизм – вигнання злих духів шляхом заклинання і магічних дій – не біблійне явище. Ісус виганяв їх не заклинанням і не магією. У Євангелії від Марка написано, які ознаки супроводжуватимуть віруючих – будуть оздоровлювати, демонів виганяти, змій брати, мовами говорити. Якщо людина живе свято, Сатана до неї доступу немає. Найголовнішими факторами, які дають нечистим силам впливати на людину, є статеві спотворення і різні форми окультизму. Якщо людина приходить до церкви і говорить, що у неї неспокій, чи у квартирі щось відбувається, ми найперше приводимо її до Сповіді, щоб людина відрізала той канал нечистих сил, викривши свої нечисті справи. Після Сповіді пастор продовжує за неї молитися, але якщо людина когось скривдила, мусить йти до скривдженого із покаянням.

Буває, що людина буйноодержима. У мене був такий випадок в Сєвєро-Двінську на березі Білого моря. Мені треба було проповідувати у великому палаці підводників. При вході мені кидається під ноги одержима жінка, хапає за ноги. Я не міг далі йти і мусив молитися за вигнання нечистого духа. Весь той зал – там було до тисячі людей, різних, багато інтелігенції – молився зі мною. Та боротьба йшла хвилин сорок, поки вона зовсім не очистилася. Зал побачив конкретний вияв Божої сили.

Божа людина, яка є чиста від гріха, завжди має бути готова дати відсіч демонічним силам. Церква повинна так виховувати своїх прихожан, щоб вони були недоступні для будь-якої демонічної провокації. А якщо таке сталося – бо людське суспільство неможливо перетворити в ангельське, то священик повинен бути настільки чистим від будь-якого гріха, щоб завжди бути готовим допомогти такій людині.

Розмовляла Катерина ЛАБІНСЬКА