Із кінця вересня думка про діяльність у Криму груп ісламських екстремістів масово тиражується в російських ЗМІ. Цього тижня вона вийшла на "логічний" висновок: кримськотатарські бойовики планують атакувати Крим (готують теракти, війну в Криму тощо).
На зміну жупелу "фашистів" та "правосеків", судячи з останніх посилань глашатаїв Кремля, у сценарні плани пропагандистів прийшли кримські "ісламісти-терористи".
Дарма що їх ніхто в очі не бачив, а за всю історію незалежної України на півострові, куди разом із поверненням на Батьківщину кримських татар повернулася ціла релігія — іслам, не було жодного релігійно мотивованого теракту.
Ви бЕндерівців у Криму в березні бачили? Я теж ні. А "Кримїх".
Із кінця вересня думка про діяльність у Криму груп ісламських екстремістів масово тиражується в російських ЗМІ. Цього тижня вона вийшла на "логічний" висновок: кримськотатарські бойовики планують атакувати Крим (готують теракти, війну в Криму тощо).
Офіційний тон цим публікаціям задає популярна цитата секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева: "Особи, які здобули бойовий досвід і при цьому залишаються релігійно та політично зарядженими, повернувшись на постійні місця проживання, можуть стати досить небезпечною загрозою національній безпеці своїх країн".
Виступаючи 26 вересня на зустрічі секретарів Радбезів країн СНД, Патрушев, за повідомленнями ІТАР-ТАРС, мав на увазі бойовиків із цих-таки країн СНД, що влилися в ряди екстремістів "Ісламської держави Іраку і Леванту". Така загроза справді є, про неї сьогодні говорять і в США, і в країнах Європи. І в Росії на офіційному рівні її озвучили не сьогодні.
Ще рік тому заступник директора ФСБ С.Смирнов визнавав, що на території Сирії в ролі найманців можуть перебувати майже 300—400 вихідців із Росії. "Вербування найманців справді є. Вони повернуться, і, природно, це становить велику небезпеку" (цитується за "Інтерфаксом").
Однак нинішнього року офіційно визнана кількість найманців із РФ у Сирії й Іраку раптом дуже зменшилася, — заступник міністра закордонних справ Росії М.Богданов повідомляв, що на боці ІДІЛ воюють "десятки" росіян. Газета.Ру, ставлячи його слова під сумнів, нагадує про дослідження The Independent, згідно з яким у Сирії перебуває не менше
800 російських бойовиків, а сама Росія стоїть на четвертому місці за кількістю найманців, поступаючись лише Тунісу, Саудівській Аравії та Марокко. "Релігійні радикали розглядають Росію як ринок найманців", — робить висновок видання.
Своєю чергою, Олена Супоніна, радник директора московського Інституту стратегічних досліджень, в інтерв'ю агентству Bloomberg говорить про 1000 російськомовних джихадистів, чимало яких — чеченці та кістинці з Панкісі, ущелини між Кахетією і Південною Осетією. Тобто земляки одного з найвідоміших командирів "Ісламської держави" Тархана Батірашвілі (Абу Омар аль-Шішані (Shishani — чеченець). Агентство цитує його слова, сказані батьку: "Незабаром він повернеться і приведе тисячі прибічників, щоб помститися Росії за вторгнення в Грузію".
Обіцянка "визволити и Чечню і Кавказ" з боку бойовиків ІД вперше прозвучала на початку вересня: на відео, знятому після взяття під контроль аеродрому та захоплення винищувачів, викладеному в мережу, бойовики погрожували особисто Володимиру Путіну як союзнику Башара Асада, що постачає режим диктатора озброєнням: "Ми, з дозволу Аллаха, визволимо Чечню і весь Кавказ! "Ісламська держава" є і буде, і вона розширяється з дозволу Аллаха".
Відповідь надійшла від президента Чечні Рамзана Кадирова, який пообіцяв, що той, "кому спало на думку погрожувати Росії й вимовити ім'я президента нашої країни Володимира Путіна, буде знищений там, де він це зробив". Власне, після такої бравурної заяви більшість росіян, мабуть, уперше дізналися про існування ІД. Принаймні дослідження ФОМ наприкінці вересня показало, що тільки 13% росіян знають про організацію "Ісламська держава", а 54% почули про неї вперше від соціологів під час опитування.
Одне слово, бумеранг повертається. Після цього пунктиру потенційних погроз на адресу Росії з боку російських і, як каже Супоніна, російськомовних бойовиків, що воюють у Сирії і мають за що мститися Росії й Путіну особисто, знову звернемося до цитати Миколи Патрушева. Генерал казав: "Особи, які здобули бойовий досвід і при цьому залишилися релігійно та політично зарядженими, повернувшись на постійні місця проживання, можуть стати досить небезпечною загрозою національній безпеці своїх країн".
Не знаючи контексту, багато хто в Україні міг би подумати і про тих бойовиків, які сьогодні вбивають українців на Донбасі і яких, "заряджених релігійно й політично" російською пропагандою, рано чи пізно Путіну доведеться "зливати". І тема нового — "новоросійського" чи українського? — синдрому інвалідів війни, яку РФ веде без оголошення, уже активно обговорюється в Росії. Правда, тільки на не залежних від влади майданчиках — у ЗМІ, які на пальцях можна ще перелічити, в соцмережах, на кухнях та на поминках. Але в цілому — загрозу режимові Путіна і стабільності світу плюсуємо.
Однак екс-директор ФСБ і глава СБ Росії, як випливає з офіційних повідомлень, говорив виключно про найманців, котрі воюють у Сирії, і без уточнення — на чиєму боці.
Хвиля в підконтрольних ЗМІ, що рознесла в маси ці слова як заклик пильнувати, була сфокусована на іншому регіоні.
"Його слова досить актуальні для Криму, разом із яким Росія отримала на додачу й строкатий букет ісламських екстремістів найрізноманітніший напрямів", — написав Росбалт, картаючи Україну за "крайню м'якість" до діяльності організацій, що в Росії заборонені як екстремістські.
Не більше й не менше: Росія успадкувала від України загрозу ісламського екстремізму!
"Независимая газета" пішла ще далі й підвела нас до головної думки, яка жене хвилю: Україна, виявляється, вирішила "скористатися крихким перемир'ям, встановленим на південному сході країни, для того, щоб спільно з ісламськими радикалами організувати заворушення в Криму". Підстава залізна — газеті про це повідомили відразу кілька незалежних джерел: Муфтій недавно відтвореного, паралельного існуючому, "Таврійського муфтіяту" Руслан Саїтвалієв ("у соціальних мережах прихильники кримських ваххабітів та "Хізб ут-Тахрір" закликають розпочати війну в Криму"); Ігор Друзь, радник Ігоря Стрєлкова (повідомив, що групи бойовиків для терактів сформовані з кримських татар, які раніше воювали в Сирії,); та "джерела "НГ" у силових структурах, які повідомили про дві бази для вербування майбутніх терористів — у Дніпропетровську, за кілька кварталів від обласної адміністрації (ну як же без Коломойського!), і в Генічеську, де "розквартирований штаб кримськотатарського Меджлісу у вигнанні".
До уваги не береться те, що з боку часто згадуваних "Хізб-ут-Тахрір" та структур, які пов'язують із "Братами-мусульманами" й "Сірими вовками", у Криму не було зафіксовано жодних екстремістських і, тим більше, терористичних діянь за всі 23 роки незалежності України. Як і те, що за протидію проникненню й розростанню нетрадиційних для головної мусульманської громади півострова — кримських татар — ісламських течій найгучніше завжди виступали Духовне управління мусульман Криму та Меджліс. Саме після їхніх заяв та прямих звернень СБУ висилала з країни емісарів і вживала "профілактичних" заходів. Крім боротьби з невластивими кримським татарам віяннями ісламу, в діях Меджлісу й Муфтіяту був резон збереження і єдності народу, та й власного авторитету. Кримські "хізби", ламаючи укорінені уявлення про глибоко законспіроване життя послідовників світового халіфату, де члени знають одне одного тільки в межах п'ятірок, вели досить відкриту діяльність. Тому просвітницька робота в деяких населених пунктах переходила у перепідпорядкування мечетей, зміну імамів, що кілька разів закінчувалося сільськими бійками. Але не більше.
При цьому завжди залишалося питання: чи такі вже самостійні у своїх діях розкольники, чи їх патронують спецслужби? Не тільки українські, як завжди підкреслював лідер кримських татар Мустафа Джемілєв.
До цьому бекграунда додамо також уперту постійність, що загострювалася в моменти міжнародного тиску на Росію у зв'язку з чеченськими війнами, підозрілими терактами та порушеннями прав людини, з якою впродовж усіх двох десятиліть залежні російські ЗМІ шукали у кримських горах "бази терористів". І не знаходили. Але багато говорили. Всі запам'ятали.
То що відбувається тепер? А все дуже просто. До непристойності.
Сьогодні, коли у США й НАТО на один рівень ставлять агресію Росії щодо України і загрозу від "Ісламської держави", у спікерів Кремля з'явилася пропозиція.
"Росії — Крим, Заходу — допомога Москви в боротьбі з ісламістами".
Це заголовок і фокус статті Володимира Корнілова, колишнього директора української філії Інституту країн СНД "імені Затуліна" і директора Центру євразійських досліджень. Якщо стисло, автор із допомогою цитат двох британських баронів переконує, що "антиісламська коаліція" сама з ІД не впорається, без участі та допомоги Росії на Близькому Сході — взагалі ніяк. Але не безплатно: Захід повинен визнати анексію Криму.
"Хоч як це цинічно звучить, проте будь-які кризи на Близькому Сході благотворно впливають на російсько-американські відносини. В останні десятиліття кожен серйозний конфлікт з участю американської армії автоматично приводить до втрати особливого інтересу Вашингтона до наших країн. Нам просто дають спокій на певний час", — з надією нагадує Корнілов і робить висновок: залучити Росію до боротьби з ісламістами сьогодні, з погляду національних інтересів США, набагато важливіше, ніж "грубо та цинічно втручатися в українську кризу, як це було наприкінці минулого року".
Таким чином, Крим (і Україну з її територіальною цілісністю) пропонують зробити розмінною монетою вже навіть не в російсько-українському конфлікті, а на Близькому Сході.
Попутно, світ має повірити, що все, з погляду права, безчинство, до якого вдається російська влада в анексованому Криму стосовно кримських татар — цілого народу "незгодних", — в ім'я боротьби з загрозою розповзання радикального ісламізму. Що зникнення людей, катування, вбивства, заборона на в'їзд на територію вистражданої Батьківщини, обшуки в мечетях, медресе й національних школах, неможливість вільно говорити, збиратися, пересуватися, навчатися рідною мовою, молитися — усе в ім'я перемоги над загальною загрозою.
Ось і вилізла "татарська" карта, яку, як ми завжди остерігалися, будуть застосовувати для дестабілізації задля подальшої "стабілізації" ситуації на півострові. Хто сяде за цей стіл грати?
На завершення — коментар DT.UA Рефата ЧУБАРОВА, голови Меджлісу кримськотатарського народу
"У російських ЗМІ залпово заговорили про нібито активізацію ісламістського руху в Криму та загрозу терористичних актів. І нікого не мусить дивувати абсурдність цих тверджень. Починаючи з того, що, як пишуть, "влада України, схоже, вирішила скористатися крихким перемир'ям, встановленим на південному сході країни, для того, щоб спільно з ісламськими радикалами організувати заворушення в Криму", і завершуючи тим, що, мовляв, "групи бойовиків для дій на півострові сформовані з кримських татар, які воювали раніше в Сирії... які проходять зараз тренування на одній із баз Служби безпеки України у Львівській області".
Стає очевидно, що Росія, зіштовхнувшись із наростанням опору своїй агресії з боку української армії та єдністю міжнародної спільноти, витягнула зі свого сарафана останній козир, який досі ефективно спрацьовував при веденні нею політичних торгів і досягненні поступок з боку західних країн.
Формула "Ви — нам Крим і контроль над Україною, а ми з вами — боротьбу проти ісламістів" — не що інше як нова спроба Путіна розколоти західних лідерів.
Однак Путін усе ще не може зрозуміти, що час, коли західні лідери могли вірити йому на слово, канув у Лету саме внаслідок вторгнення Росії в Крим, анексії півострова і наступної війни на Донбасі.
Понад те, очевидна трагедія кримськотатарського народу, який, щойно повернувшись на свої землі з піввікового вигнання, знову потрапив у жорна експансіоністської політики Кремля, стала предметом постійного обговорення на різних міжнародних форумах.
Отже, нова приманка Росії, яка здається, на перший погляд, безпрограшною, насправді може стати новим стимулом для міжнародної спільноти до пошуку таких механізмів вирішення кризи, при яких відновлення прав корінного народу Криму ляже в основу глобального переговорного процесу щодо статусу Криму.
Зрозуміло, в такій ситуації й Київ намагатиметься максимально спертися на міжнародні норми у сфері прав корінних народів. Саме такому небажаному для Росії повороту й намагаються запобігти російські "аналітики". Звідси й нова інформаційна атака на кримських татар із метою їх дискредитації перед Заходом".
Валентина САМАР