Краса і велич України-11

Церква Спаса на Берестові

 

Наприкінці ХІХ ст. в Києві було 105 православних церков, вісі чоловічих і два жіночих монастирі, чотири собори. Також у місті були два католицьких костели, лютеранська кірха, караїмська кенаса, два старообрядні та два юдейські молитовні будинки. Більшовики більшість церковних споруд зруйнували, або перетворили на приміщення господарського та культурно-масового призначення. Розповідаємо про вцілілій київські храми на поштових марках.

Храми столиці України
1845 року Тарас Шевченко намалював Аскольдову могилу і цей його малюнок відтворили на поштовій марці України. Цю місцевість здавна пов’язували з леґендою про вбивство Аскольда київським князем Олегом. За літописом, Аскольда поховали саме на цьому місці. Княгиня Ольга збудувала дерев’яну церкву св. Миколи (це ім’я прийняв Аскольд при хрещенні 867-го).
Перші українські християни заснували монастир, який проіснував до 1715 року. Стара дерев’яна церква існувала до 1809-го. У підвалі храму встановили гробницю Аскольда. Навколо церкви розмістився цвинтар, де були поховані представники відомих родів, діячі культури, знатні київські міщани. За доби визвольних змагань на кладовищі поховали українських юнаків, котрі загинули під Крутами, боронячи Київ від більшовицьких військ.
31 травня 1919 року радянські органи оголосили про закриття цвинтаря. Народний комісар освіти Української РСР Володимир Затонський писав 9 листопада 1934-го: «Аскольдову могилу як кладовище треба ліквідувати, церкву закрити, надгробні пам’ятники використати як матеріал для будівель та оформлення парків». 1934 року почалося перетворення некрополя на парк «Аскольдова могила», відбулося варварське руйнування численних склепів і надгробків. Миколаївську церкву 1936-го перетворили на ресторан, а потім перебудували на парковий павільйон. Сучасна Аскольдова могила — частина мальовничого парку на правому березі Дніпра та одне з улюблених місць прогулянок киян. Миколаївську церкву віддали Українській греко-католицькій церкві, тепер це — діючий храм, який 2001 року відвідав Папа Іван Павло ІІ.
2013-го на спільному з Румунією випуску поштових марок показана Церква Спаса на Берестові — стародавня церква неподалік від Києво-Печерської лаври, на колишній околиці Берестове, пам’ятка архітектури XI-XII ст., також на марці є церква монастиря в Сучевиці. Обидва храми додали до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Храм Спаса, як і церква в румунській Сучевиці, пов’язаний із діяльністю митрополита Петра Могили. Його портрет розмістили між двома марками. Точна дата побудови храму достеменно не відома. За традиційною версією, церква була зведена в період правління київського князя Володимира Мономаха між 1113-м і 1125 роками як головний собор Спасо-Преображенського монастиря. Після зруйнування Києва 1240-го впродовж кількох століть перебувала в занепаді. У 1640-1644 рр. зусиллями Київського митрополита Петра Могили будівля церкви, від якої до того часу залишилася тільки західна частина, була відновлена в стилі українського бароко та заново розписана. На початку XIX ст. прибудована триярусна дзвіниця в стилі класицизму.
Софійський собор багато разів показували у філателії, зокрема, на марках СРСР 1989 року, України 1996-го, 2011-го і 2012-го. У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком. Місцем закладення стало поле битви, на якому роком раніше руські війська здолали печенігів. Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Мудрого. Інші джерела дають можливість пов’язувати заснування собору з іменем Володимира Великого. Сучасні історики висунули гіпотезу, що собор заклали 4 листопада 1011-го, а освятили 11 травня 1018 року, спорудження розпочав Володимир Великий, а завершив Ярослав Мудрий. За багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти, перебудови. Входить до складу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Особливо гарною вийшла марка 2014-го, на якій літак Ігоря Сікорського «Ілля Муромець» летить на Києво-Печерською Лаврою. У червні 1914 року киянин Сікорський на літаку власної конструкції здійснив нечуваний в практиці переліт з Санкт-Петербурґа до Києва.
Києво-Печерську Лавру заснували 1051-го як печерний монастир. У XI ст. монастир став центром розповсюдження й утвердження християнства у Київській Русі, у XII ст. отримав статус Лаври — головного великого монастиря. Києво-Печерській лаврі були підпорядковані багато дрібних монастирів і так звані пустині з їхніми угіддями в Україні, Росії та Білорусі. У Лаврі працювали відомі літописці Никон і Нестор.
Траґічні події 1917 року призвели до тотального винищення православного духівництва й усього, що було пов’язано з церквою. 25 січня 1918-го у стінах Лаври закатували митрополита київського й галицького Володимира, а Лавру перетворили на Всеукраїнське музейне містечко, головне призначення якого — бути центром антирелігійної пропаґанди.
Під час Другої світової війни 1941 року радянські війська підірвали Свято-Успенський собор. Після вибуху храм був залишений у руїнах як свідчення злочинів нацистів.
Чернече життя і богослужіння в Києво-Печерській Лаврі відновили 1988-го. 9 грудня 1995 року президент України Леонід Кучма видав указ про відновлення Успенського собору. Храм відтворили за два роки.
У філателії України Лавра показана на блоку 2001-го, а марці СРСР — 1972 року з серії «Історико-архітектурні пам ’ятники України».
Михайлівський Золотоверхий монастир також є на марках України — блок 2008-го до 800-річчя собору. Православний монастир на честь Архангела Михаїла, катедральний собор Православної церкви України, спорудив у 1108-1113 рр. київський князь Святополк Ізяславич. В середині 1930-х рр., після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва, прийняли рішення знести собор, а на його збудувати місці адміністративні будівлі. У 1934-1936 рр. собор, дзвіницю та частину інших споруд монастиря зруйнували. Фрески, мозаїки перевезли до музеїв Москви, Ленінграда, Новгорода й інших міст СРСР.
Одним з ініціаторів сучасної відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря був Олесь Гончар, меморіальну дошку якому відкрили 17 травня 2011-го на будівлі собору. 9 грудня 1995 року президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом. Відкрили собор 1998-го за участі патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, котрий освятив монастир.
1989 року в СРСР і 1999-го в Україні побачили світ марки зі зображенням Православної церкви Андрія Первозванного, пам’ятки архітектури та монументального живопису XVIII ст. світового значення, спорудженої за проєктом видатного архітектора Бартоломео Растреллі. Церква розташована на крутому правому березі Дніпра, на Андріївській горі, над Подолом. Вниз від неї тягнеться Андріївський узвіз, який сполучає верхнє місто з нижнім. Церква збудована у 1747-1762 рр. в пам’ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною. Крім неї, в Києві є ще одна споруда авторства Ф.-Б. Растреллі — Маріїнський палац.
Андріївська церква була діючою до 1932-го, коли за рішенням радянського уряду в ній було припинено Богослужіння. 1939 року в ній розмістили філію Софійського антирелігійного музею. У 2001-2016 рр. в Андріївській церкві проходили Богослужіння Української автокефальної православної церкви. 18 жовтня 2018-го церкву передали Вселенському патріархату.
Тарас Шевченко залишив нам малюнок собору св. Олександра — найстарішого католицького храму Києва. Імператор Олександр І 7 липня 1815 року підписав у Парижі дозвіл на зведення храму. До спорудження костелу св. Миколая, яке було закінчено 1909-го, собор св. Олександра був єдиним великим католицьким храмом Києва, приймав фактично всіх римо-католиків міста. Після 1917 року долі священиків, котрі служили у храмі, склалися траґічно. Багато з них були репресовані та загинули у концтаборах. Останнього настоятеля парафії, о. Сигізмунда Кваснєвського, заарештували 3 червня 1937-го і 21 вересня того ж року стратили. В різний час у приміщеннях костелу містилися гуртожитки робітників, сховища Історичної бібліотеки, музей атеїзму. 1952-го будівлю передали обсерваторії при Київському університеті з метою використання її під планетарій.
15 вересня 1990 року відбулася перша за багато років Служба Божа на сходах собору св. Олександра. 1991-го будівлю повернули Римо-католицькій церкві. 25 червня 2001 року храм відвідав Іван Павло ІІ. На марці України 2002-го собор показаний за малюнком Т. Шевченка.
Костел св. Миколи з лютого 1980 року був відомий як Національний будинок органної та камерної музики України. Храм звели 1909-го під керівництвом відомого київського архітектора В. Городецького. Тривало будівництво десять років. Городецький народився в Україні, закінчив Петербурзьку академію мистецтв зі срібною медаллю. Його роботи відзначалися сміливістю інженерних рішень, використанням найновітніших досягнень науки та техніки. Для будівництва костелу він застосував новий для того часу будівельний матеріал — залізобетон. Після 1917 року костел закрили і використовували як складське приміщення, пізніше тут був розташований архів.
Коли вирішили переобладнати його як концертну залу, в Прибалтиці виготовили кольорові вітражі, на Львівській меблевій фабриці — м’які стилізовані меблі, в Ківерцях Волинської області — високоякісний паркет. Спеціально для концертної залу майстри з Чехо-Словаччини сконструювали великий концертний орган. У серії марок на честь В. Городецького 2015-го також показали цей собор. Храми Києва були відтворені й на поштівках 1911 року.

Лев Хмельковський