Протестантський Таврійський християнський інститут (ТХІ) розташований у дуже привабливій херсонській локації — просто на березі Дніпра.
Джерело: Дзеркало тижня
До нападу Росії на Україну 24 лютого установа мала до 150 студентів і з 1997 року була центром підготовки теологів (із державною ліцензією) та пасторів щонайменше для українських баптистів, яких на початок 2022 року нараховувалося понад 100 тисяч. ТХІ мав розкішну, одну з найбільших на півдні України, 30-тисячну богословську бібліотеку.
Щойно розпочався наступ, адміністрація машинами вивезла з навчального центру документи й особисті справи студентів. Перша колона з ТХІ врятувала від окупації близько 70 людей (співробітників і студентів ВНЗ). Останнє авто з працівниками, студентами та молоддю з херсонських протестантських церков вирушило з інституту після обіду.
Російські війська розмістились у Херсоні 1 березня. Після повної окупації міста за опустілими спорудами богословської школи спочатку приглядав 36-річний Олексій Пушкарський, який до цього був будівельником і de facto став адміністратором інституту.
Сам навчальний центр перетворився на гуманітарний штаб: за весь час окупації працівники та волонтери роздали місцевим мешканцям близько 30 тонн харчів. Окрім того, ТХІ закуповував продукти у фермерів, які працювали на контрольованій РФ території, — їжу роздавали херсонцям у церквах. Але це робилося цілком таємно. «Я впевнено кажу, що в Херсоні (під час окупації. — О.Г.) основну допомогу населення отримувало від церков. Євангельська церква на окупованих територіях сміливо допомагала місцевим і дуже постраждала під час окупації. Мабуть, більше, ніж будь-яка інша конфесія», — розповідає 46-річний ректор ТХІ Валентин Синій.
9 березня 37-річному проректору Леонідові Мацейку зателефонував охоронець Анатолій і сказав, що до інституту прибули двоє російських військових. Стало зрозуміло, що їхні підрозділи шукали собі базу. «Вже наступного дня, 10 березня, до ТХІ на БТРах і машинах приїхало близько 200 росіян. Наскільки пам’ятаю, це була Росгвардія», — уточнює Синій.
Після заселення військові сказали співробітникам не хвилюватися. «Ми приїхали вас рятувати від «бандерівців», тому нічого не чіпатимемо, все ваше майно залишається з вами», — запевнили вони християн.
За тиждень замість росгвардійців заїхали інші військовослужбовці. Котрі, як свідчать очевидці, почали трощити буквально все. Зі слів охоронця, один солдат стояв посеред двору та з автомата стріляв по вікнах. Анатолій звернувся до військового: «Навіщо ви це робите? Ваші люди обіцяли нам, що не чіпатимуть будівлі». У відповідь росіянин приставив автомат до голови чоловіка і сказав: «Якщо ще раз щось в’якнеш, це будуть твої останні слова».
Інститут був не єдиною релігійною організацією, яку захопили росіяни. Навіть під час окупації в місті функціонувала Херсонська філія Біблійного товариства — релігійний non-profit, націлений на розповсюдження Святого Письма українською. 24 серпня в офіс організації увірвалася група військових. Генеральний секретар Українського біблійного товариства Олександр Бабійчук розповідає, що, на думку росіян, тут ховалися партизани й вони прибули їх захоплювати. Диверсантів так і не знайшли, а от будівлю захопили, влаштували в ній штаб і користувалися нею аж до звільнення Херсона. «Вони перерили та викинули з полиць усе, що можна, — каже Бабійчук. — Нам казали: «Біблійна робота — це ваше прикриття. Ви насправді — американські агенти».
Захопивши ТХІ, російські підрозділи швидко перетворили його на зручний логістично-навчальний хаб. Одні приміщення використовувались як казарми, інші — як військовий шпиталь. Про це свідчать сліди крові на другому поверсі однієї з будівель. Іще одну споруду армія РФ миттєво «переоформила» на склад зброї, а спортивне поле — на тренувальний полігон.
З часом градус ворожості російських солдатів лише підвищувався. 19–20 квітня Леонідові Мацейку близько 16:00 знову зателефонував охоронець. «Росіяни ламають двері. Виносять усе, що тільки можна. Що мені робити?», — схвильовано запитав він. Проректор попросив Анатолія знайти офіцера, аби поговорити з ним. Росіянин узяв слухавку, але не назвався і спитав, хто на іншому кінці дроту. Мацейко зазначив, що є керівником установи. Після цього російський офіцер попросив його приїхати до ТХІ, але чоловік відмовився, бо вже мешкав у Івано-Франківську. Наступний діалог тривав менш як хвилину:
— Ваша попередня група обіцяла, що не чіпатимуть наше майно, — сказав Мацейко.
— А ми вже знаємо всю правду. Ваш ТХІ — не інститут, а американська секта, яка не має жодного права на існування у Російській Федерації. Херсон — це російське місто, тому ніякої секти тут не буде. Відтепер конфісковане майно інституту належить російській державі, — відповів росіянин.
— Але ж це обладнання використовується для дитячих таборів! Навіщо воно вам?
— Мені це нецікаво. Або ти приїжджаєш у Херсон для розмови віч-на-віч, або ми продовжуємо «конфіскацію».
— Вибачте, я зараз у Івано-Франківську та приїхати не можу.
— Тоді є остання пропозиція: ти сплачуєш 500 доларів за кожен забраний нами предмет.
«Торгуватись із ними — абсурд, тому я швидко відмовився», — згадує Мацейко. «Під час цієї розмови росіянин висловив думку, якої ми реально злякалися: «Ми таких, як ви, живцем закопуватимемо (або вже закопували)», — додає Синій.
Російські солдати виявилися вправними не лише в погрозах, а й у мародерстві. Того дня вони виламали та потрощили сейфи, намагаючись знайти цінності. Опісля підігнали великі вантажівки й почали перекидати в них усе придатне для вивезення — офісну техніку й те, що мало цінність. Зняли плазми, телевізори й інтерактивну 70-дюймову дошку; забрали матраци, ліжка, меблі й оргтехніку. Також вивезли лопати та граблі — все, що можна винести. За допомогою викруток акуратно витягнули розетки з житлових блоків. З’їли навіть кашу для собак, а самих собак застрелили.
Згідно з даними правозахисної української НУО «Інститут релігійної свободи», російські солдати вкрали майна й технічного обладнання на суму 68 400 доларів. Цінності, які не встигли забрати окупанти, згодом порозтягали місцеві мешканці.
Частину 30-тисячної бібліотеки російські солдати вивезли на міський смітник. «Ми також чули, що, розглядаючи нашу англо- та україномовну літературу в перші дні захоплення ТХІ, росіяни казали, що треба стерти з лиця землі ці «нацистські» книжки. Вони могли її знищити, але обрали шлях плюндрування книжок на смітнику. Важко підібрати коректні слова», — зізнається Синій. Іншу значну частину інститутської бібліотеки росіяни вивезли в невідомому напрямку. В кампусі немає жодного сліду спалення книжок. За вартості одного богословського видання близько 10 доларів збитки від ліквідації росіянами інститутської бібліотеки оцінюються в третину мільйона доларів США.
Росіяни окупували християнський інститут, пограбували і досі його обстрілюють
11 листопада, після визволення Херсона, на територію інституту зайшли передові штурмові загони ЗСУ.
Для ТХІ відновити навчання саме в Херсоні — місія, з якою за нинішніх обставин не впорався б і сам Том Круз. По-перше, офіційно ТХІ — ще «сіра» мінна зона. По-друге, територія інституту нині — лінія фронту або «нуль». З лівого боку, де Антонівський міст, досі тривають російські мінометні та снайперські обстріли. Армія РФ гатить по 100-метровій зоні від берега Дніпра (це 35–40% території інституту). У грудні 2022-го артилерія РФ повністю зруйнувала гуртожиток і їдальню. В результаті працівники ТХІ не можуть ані ретельно оглянути будівлі, ані безпечно перебувати на своїй території.
Ще 2014 року, під час окупації Криму, росіяни захопили протестантський Українсько-американський коледж, розташований у серці півострова — Сімферополі. А в липні того ж року встановили контроль над комплексом із шести споруд Донецького християнського університету та великою донецькою п’ятдесятницькою церквою «Слово Життя». В Херсоні історія довела свою циклічність: вже 2022-го за дев’ять повних календарних місяців російські війська знекровили ТХІ.
Ця історія — лише невеличкий і водночас характерний фрагмент масштабної мозаїки про тиск російських військ на український протестантизм, чия активна проукраїнська позиція з 2022 року та волонтерські зусилля відверто дратують Кремль.