Текст звернення каерівництва УПЦ МП:
ВОЛОДИМИРУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ ЗЕЛЕНСЬКОМУ
Адміністрація Президента України, вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
Щодо порушення конституційного права
осіб, які належать до віруючих Української
Православної Церкви
ЗВЕРНЕННЯ
Шановний Володимире Олександровичу!
Ми, віруючі Української Православної Церкви звертаємося до Вас з питання, пов'язаного з антицерковними законами, які порушують наші конституційні права.
Так, Закон України № 2673-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17.01.2019 р. та Закон України № 2662-VIII «Про внесення зміни до статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організаціїщодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, шо здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» від 20.12.2018 р. (далі по тексту - Закони) суперечать конституційному принципу відокремлення держави від церкви.
Протягом останніх років Міністерство культури України шляхом зловживань та маніпуляцій, застосовує ці антиконституційні Закони виключно проти Української Православної Церкви та в примусовому порядку намагається позбавити Її своєї власної назви. Посадовцями порушується принцип рівності всіх релігійних конфесій перед законом та обмежується в правах нашарелігійна організація серед інших, що є дискримінацією за релігійною ознакою мільйонів віруючих громадян, котрі належать до Української Православної Церкви. Державні органи, втручаючись у внутрішні справи Церкви, нав'язують своє розуміння її релігійної та ієрархічної структури. Порушуються положення Конституції України, які виключають можливість встановлення особливих вимог до назви окремих релігійних організацій і які регламентують право кожного сповідувати будь-яку релігію. Через це, релігійні громади УПЦ знаходяться під постійним тиском між органами державної влади та рейдерами, нас позбавили можливості вносити зміни до установчих документів, змінювати керівників, відкривати рахунки в банківських установах, користуватись послугами нотаріусів, оформлювати права на земельні ділянки під церковними спорудами та інше.
Як наслідок, збільшилась кількість міжконфесійних протистоянь, посилились релігійна ворожнеча та конфлікти в державі. Регулярно здійснюються провокативні дії окремими псевдо релігійними організаціями, що зумовлюють дестабілізацію в українському суспільстві. В засобах масової інформації та Інтернет-просторі подається неправдива інформація щодо висвітлення релігійних подій, яка дискредитує Українську Православну Церкву. Чисельно збільшилась кількість кримінальних правопорушень на релігійній основі та судових процесів щодо оскарження актів органів державної влади. Використання антиконституційних Законів церковними рейдерами, призводить до щоденної дестабілізації релігійної ситуації в суспільстві, погіршення рівня свободи віросповідання в Україні, створення суттєвих перешкод для духовного та соціального служіння церков і релігійних організацій.
Закони про примусову зміну назви та підлеглості не відповідають ані Конституції України, ані міжнародним договорам у сфері захисту прав людини. Зокрема, норми Законів суперечать положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Загальної декларації прав людини щодо питання захисту права на свободу віросповідання.
Завдяки прийняттю минулою владою законів, що порушують права віруючих нашої Церкви, релігійні громади УПЦ потрапили у нерівне становище у порівнянні з іншими релігійними організаціями. Ще за часів заснування своїх релігійних громад, ми не мали можливості передбачити негативні наслідки, встановлені прийнятими законами, щодо протиправної змінипідлеглості або обов'язку вказувати відповідну повну назву такої організації (об'єднання), вносити встановлені державою зміни до своїх статутів, втрату чинності статутами релігійних організацій (об'єднань) через невиконаннярегламентованих законами обов'язку. Примусова перереєстрація, зміна назви та підлеглості у канонічних питаннях релігійних організацій (об'єднань) є прямим втручанням у свободу віросповідання. Право на автономність релігійних організацій гарантується Європейською Конвенцією з прав людини та відображене у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини. Релігійна організація має право самостійно обирати собі назву і її змінювати держава не вправі примушувати. Закони прямо порушують статтю 35 Конституції України, статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, статтю 18 Загальної декларації прав людини 1948 року.
Просимо Вас, шановний пане Президенте, застосувати надані Вам законодавством України повноваження, а також свій авторитет і політичний вплив, щоб відмінити Закон України № 2673-VIII та Закон України № 2662-VIII, які, поряд з тим, що спричиняють порушення конституційних прав і свобод громадян України, несуть у собі загрозу миру і спокою в нашій Державі, ставлять під сумнів щирість проголошених Україною євроінтеграційних прагнень, реалізація яких є неможливою за умов порушення прав і свобод людини та особливо вразливих верств населення, до яких належать віруючі Української Православної Церкви.
Настоятель
Додатки:
Додаток 1. Підписи на підтримку віруючих Української Православної Церкви щодо звернення про порушення конституційного права на______ аркушах.
«____» __________________ 2021 року
Додаток 1.
Підписи на підтримку віруючих Української Православної Церкви щодо звернення
про порушення конституційного права