Вселенський Патріархат відслужив першу літургію у церкві Андрія Первозванного
Я не знаю, яким був характер апостола Андрія у житті. В житіях (принаймні після хрещення) всі рівноапостольні, святі, мученики – однакові, богонатхненні та рівноянгольні.
Яким би не був апостол Андрій, свято в Андріївському храмі, ставропігії Вселенського патріарха, на його день було дуже радісним, дуже світлим, дуже достойним його пам’яті. Це була перша літургія, яку служили тут клірики Вселенського патріарха.
Воно було і вшануванням святого Андрія, й розрадою для вірних на останньому відтинку шляху до об’єднавчого Собору. Шлях цей виявився надзвичайно важким. Не лише через спротив Москви. Частина духовенства Київського патріархату була готова пригальмувати процес через незгоду з пропозиціями Вселенської Церкви щодо проведення Собору. Але на сьогодні, наче, порозуміння досягнуто.
Ще перед літургією виник казус. Через годину після попереднього оголошення про літургію в Андріївському храмі з’явилася інша новина – про те, що сама літургія, мовляв, буде закритою. Звідки ноги тієї інфи, покликаної «знизити явку» бажаючих відвідати Андріївський храм, – не відомо. Але свято це не зіпсувало. Ті, хто міг і вірив – прийшли.
Ближче до вівтаря, праворуч, побачила голову Національного Інституту Стратегічних досліджень Ростислава Павленка, голову департаменту релігій Міністерства культури Андрія Юраша, міністра культури Євгена Нищука. Вони всі доклали рук до автокефалії. Євген – своїм рішенням 2014 року щодо заборони в’їзд патріарху Кирилу, Ростислав – численними поїздками в Стамбул до Вселенської Патріархії. Тут же побачила Нелю Куковальську, директора заповідника «Софія Київська».
Неля Михайлівна за кілька хвилин до початку літургії ще продовжувала відправляти смс-ки та вирішувати справи, пов’язані з об’єднавчим Собором.
- Символічний рік, – ділиться враженнями вона. – Рік тисячоліття, як було освячено Софійський собор. Наступного – буде 333 роки, як відторгли нашу митрополію, і це буде роком (дасть Бог) фізичного отримання Томосу.
- Ну, ви доклалися. Пустили Київський патріархат у Софію, інституту Святої Софії, який очолює отець Георгій, також дали притулок. А тепер ще й Андріївську церкву, яка є частиною заповідника «Софія Київська», також відкрили.
- Наступного року тут завершимо ремонт, – каже вона.
Розпочинається літургія. Людей – кілька десятків, головним чином – журналісти. Храм заставлений риштуваннями, він навряд чи вмістив би більше. Церковне начиння (сосуди) принесли, кажуть, з УАПЦ, хор прибув з УПЦ МП, одяг (можу помилятися), начебто, з Михайлівського.
Очолює літургію екзарх Іларіон Рудник. Це була гарна служба церковнослов’янською мовою, частково – грецькою та українською мовами. Ще перед початком літургії екзарх пообіцяв, що все найважливіше присутні почують на проповіді. Те, що він сказав, дійсно було важливо:
- У патріаршому храмі Вселенського патріарха все наповнене світлом, на небесах радіють сонми преподобних Печерських. Це святі, які спасалися під омофором Матері-церкви. Тут є світло патріарха Варфоломія, який після глибокого вивчення українського питання вирішив дарувати українській церкві автокефалію. Ми вдячні отцю нашому Варфоломію за турботу. Як казав президент Порошенко, Варфоломій – співзасновник церкви в Україні. Мені, чий рід походить із Житомирщини, подобається приносити тут безкровну жертву. Тут регулярно будуть звершуватися літургії за весь український народ. Будьмо вдячні за все Матері-церкві та нашому патріарху. Господь благословляє довгоочікуваною справедливістю.
Наступним виступив Емануїл Гальський, який, власне, проводитиме собор.
Він подякував Президенту Порошенку, дипломатам за підтримку. М’яко сказав, що в процесі підготовки собору виникають труднощі, сказав, що це нормально, так буває в церкві, але запевнив, що все буде добре.
Це був якийсь день добрих новин і зустрічей. У притворі побачила митрополита Олександра Драбинка. Він не служив, просто стояв, як мирянин. Автокефалія – це був і його шлях, шлях із ризиком для життя.
Після літургії Євген Нищук давав коментарі про інвентаризацію та запевнив, що в Почаєві всі головні святині – на місці. Андрій Юраш розповідав, яким буде голосування на Соборі. Воно пройде у два тури: у першому учасники пропонують кандидатів та голосують, у другому – обирають із двох найрейтинговіших. Сам принцип голосування був конфліктогеном у суперечці Київського патріархату та Константинополя. Останній переконував, що у такій демократизації, коли голосують і ієрархи, й рядові священники, і миряни (бо всі звикли, що патріарха обирають лише архієреї) нема нічого поганого. І, напевно, таки немає. Натомість, у другому турі голосують лише ієрархи. Отже, буде праймеріз. Хоч ми й не звикли.
- Собор не зірвуть? – запитую Андрія Юраша.
- Ні, – посміхається він.
Мене відволікає дзвінок колеги, який відстояв літургію у Володимирському.
- Як там? – запитую і чую биття власного серця.
- Все гарно. Дякують Варфоломію.
Амінь