Литва реставрує спадщину України: за час повномасштабної війни врятовано 1,5 тис. об’єктів
Про це з посиланням на агентство BNS пише LRT.lt.
До Литви було привезено сто робіт народної художниці Примаченко (1909-1997), більшість із них виставлено в Музеї Вітаутаса Касюліса у Вільнюсі, а над 15 найпошкодженішими роботами все ще працюють фахівці Реставраційного центру Пранаса Гудінаса.
У жовтні Литовський національний художній музей і Фонд підтримки та благодійності Йонаса Кароліса Ходкявічюса почали збір коштів на відновлення робіт художниці.
Мистецькі цінності надходять до Вільнюса з Національної художньої галереї імені Бориса Возницького у Львові, Національного музею мистецтв Богдана і Варвари Ханенків у Києві, Національного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра», Одеського музею західного і східного мистецтва та інших музеїв.
Керівник литовської реставраційної групи зазначила, що жодні мистецькі цінності з України, які опинилися на столі реставраційної групи, не були витягнуті з руїн або пошкоджені під час війни. Вони були привезені до Литви із Західної України, куди їх евакуювали з охоплених війною регіонів.
За словами голови реставраційної групи, рішення про те, які твори мистецтва підлягають реставрації, ухвалюють фахівці українських музеїв з урахуванням рекомендацій Реставраційного центру Гудінаса.
У центрі вже вивчені та відреставровані привезені з України роботи Франса Хальса (бл. 1581-1666), Франсиско Хосе де Гойї (1746-1828), Альбрехта Дюрера (1471-1528), Лукаса ван Лейдена (1494-1533), Рембрандта (1606-1669) та інших художників.
Також було оглянуто та вивчено понад 650 гравюр із Національного музею Богдана та Варвари Ханенків у Києві, усі цінності було підготовлено до експонування та зберігання. Серед них – гравюри японських художників укійо-е, традиційні сувої китайського живопису та унікальні ісламські мініатюри.
«Витягнутими з руїн творами займаються насамперед українські реставратори, ми допомагаємо їм і методично, і порадами, ми також неодноразово надсилали реставраційні матеріали», – сказала BNS Сенвайтієне.
За її словами, наразі ведеться листування з Національним музеєм Богдана і Варвари Ханенків у Києві з приводу ввезення та реставрації в Литві італійських дерев’яних вівтарних рельєфів XIV-XV століть.
«Вони дуже великі, вже кілька разів реставрувалися і зараз знову дуже сильно пошкоджені. Їхнє транспортування буде доволі складним, насамперед через крихкість предметів, а також через важкий каркас, який був сконструйований у шістдесятих роках двадцятого століття. Зараз ми обговорюємо з українськими фахівцями, як їх привезти», – пояснила директорка Центру Гудінаса.
За словами Сенвайтієне, твори з Реставраційного центру Гудінаса надходять на виставки не тільки після досліджень, консервації та реставрації, а й з усією документацією щодо технологічних досліджень і реставрації. Детальні описи процесів супроводжуються повною фотодокументацією досліджень і реставрації. Повна документація передається власникам творів – українським музеям.
Від початку війни в Україні 2022 року фахівцями Реставраційного центру Гудінаса було вивчено, визначено стан, підготовлено до виставок і довготривалого зберігання 1,5 творів з України, значна їхня частина була технологічно досліджена та відреставрована.
«Це дуже багато, тому що ми не припиняємо наші планові роботи. Усе, що заплановано, і всі зобов’язання перед іншими литовськими та зарубіжними музеями виконуються, вони не відкладаються», – наголосила директорка.
За словами кваліфікованого експерта та реставратора творів мистецтва на папері Егле Пішчікайте, байдуже, чиїми роботами опікується реставратор – світової знаменитості чи маловідомого митця, – на реставрацію витрачають однакові зусилля та час, до кожного твору виявляють однакову повагу.
Однак робота з творами з України, за її словами, створює додатковий сенс.
«Важливе не значення автора. Наша реставрація сприяє збереженню культурної спадщини України як частини європейської та всесвітньої спадщини. Тому ця робота не схожа на інші й виняткова», – сказала Пішчикайте агентству BNS.
