Людмила Филипович: «Оптимізація» від НАНУ загрожує ліквідацією Інституту релігієзнавства
Про це у коментарі РІСУ розповіла відомий релігієзнавець, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, професор Людмила Филипович.
«Так, від нас, науковців, треба вимагати нові здобутки, формулювати свої запити, але не наказами, а лише через інтелектуальний діалог, через спільне усвідомлення вагомості тих чи інших наукових проектів. Науковці мають переконати суспільство у необхідності своїх досліджень, пояснити людям, зокрема чиновникам та інвесторам, що ми вміємо добре думати, узагальнювати, втілювати, ділитись новими пропозиціями, які будуть працювати на практиці», — зауважила вона.
За її словами, перші суттєві скорочення відбулись ще у 1991-му році, коли з 33 працівників Відділу релігієзнавства лишились 15. У радянські часи в НАНУ працювало понад 80 тис. працівників, нині майже 35 тис. Друга спроба почалась після Помаранчевої революції у 2004-му році, однак тоді нічим на практиці не скінчилась. Зараз у Відділенні працює 15 осіб, але згідно з Постановою, їх має лишитись максимум шість. Уже два роки, враховуючи складну фінансову ситуацію, науковці працюють на 0,8 ставки. Зараз всім загрожує половинна зарплата (0,5). Людмила Филипович підкреслює, що подібна стратегія несе у собі великі проблеми, а саме знищення молодого покоління науковців, відкидання працівників за межу бідності та інші втрати.
«Старше покоління Відділення готове відмовитися від «уравніловки» у скороченнях зарплат. Всі ми, і молоді, і старі, маємо одні фізіологічні потреби у їжі, лікуванні, житлі тощо. І молодим, можливо, треба більше, ніж нам. Потрібен диференційований підхід. Легше всього автоматично скоротити пенсіонерів. Але для мене важливо, щоб старше покоління залишилось на своєму місці, або у якості консультанта, або на інших умовах. Не можна їх викинути як ганчірку. Ті, які все життя поклали на наукові дослідження, тепер стали непотрібними? Проте, ми всі маємо критично ставитися до себе, звертати увагу на користь. Треба бути чесним перед самим собою та колегами», — підкреслила професор.
Термін оптимізації Президія встановила до 1-го серпня. Додатково інститути мають змогу довести свою ефективність до 25-го квітня, зокрема запропонувати стратегію отримання грантів, роботи у рамках проекту Горизонт 2020, впровадження розробок в оборонну промисловість, надання в оренду вільних площ та поглиблення співпраці з бізнесом. Законом «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на фінансування НАНУ передбачені видатки обсягом 2 млрд 54,2 млн грн, що, за оцінкою президії НАНУ, на 284,8 млн грн. або на 12,2% менше від обсягів фінансування 2015 року і на 725,0 млн грн менше від мінімальних потреб. Основні скорочення торкнулись фундаментальних та прикладних досліджень. При цьому тільки для виплати зарплати та нарахувань на неї установам НАНУ необхідно 2 млрд 174,1 млн грн.
У відповідь науковці направили звернення до Президії НАНУ, у якому звучить звинувачення у пасивності та підняття питання компетентності. Вони вимагають скликати позачергове розширене засідання Президії, сформувати список порушень законів з боку Кабміну та почати судове оскарження, оприлюднити дані за останні 5 років про фінансовий стан, працівників та наукову продукцію, розробити процедуру відбору представників трудових союзів для представлення інтересів на зустрічі тощо. Подібне рішення потенційно загрожує й українському релігієзнавству. «Настала реальна загроза знищення цілої стратегічно-важливої галузі наук – вітчизняного академічного релігієзнавства. Розуміємо, що наука в Україні сьогодні потребує реформування, однак не способом знищення стратегічно важливих для державного будування галузей гуманітарних наук», — додає науковий співробітник Відділення Оксана Горкуша.
Людмила Филипович підкреслює, що наявний вплив релігієзнавства та в принципі гуманітарних досліджень важко «порахувати». Але він присутній у великих масштабах, впливаючи не лише на певні рішення або освіту, а формуючи терпимість та толерантність, разом з новим громадянським суспільством, яке неможливе без його осмислення. «Одна з наших нових сфер впливу — це експертні ради при міністерствах. Вони були створені ще за часів правління Януковича, але реально почали працювати тільки зараз. Там обговорюються нагальні проекти, відбувається обмін думками, звірення позицій, навіть звучить критика у бік керівництва державного та відомчого. Учасники, які там представлені, переважно відповідальні і креативні. Вони розуміють ситуацію і прагнуть розв’язати посталі проблеми у конструктивному руслі», — твердить проф. Филипович.
Відомий публіцист та історик, кандидат філософських наук Сергій Грабовський передбачає: «Що попереду? За такого ставлення до себе з боку влади наука як така в Україні якщо й відновиться, то через десятиліття. Молодь, тим більше талановита, не піде працювати туди, де платять копійки (ставка старшого науковця у два з гаком рази менша за середню зарплату по Києву), а з усіх сил тікатиме за кордон або йтиме працювати — проклинаючи владу — у ті сфери, куди ця влада ще не наклала свою тяжку лапу. Ба, справа не лише у зарплаті: наукова молодь не захоче будувати свою перспективу під сокирою майбутніх скорочень (адже з року в рік на науку виділялося все менше). Перервуться традиції, зникне недоруйнований більшовиками науковий етос, а президія НАНУ асистуватиме цим руйнівним процесам, зберігаючи себе».
