Львів є населеним пунктом, який відзначається і завжди відзначався бурхливим політичним та культурним життям. Відтак місто існує чи існувало на декількох рівнях водночас; у минулому його вулицями ходили люди, які не просто не спілкувалися та ворогували, а й не дозволялися собі увійти до однієї кав’ярні.
Джерело: Фотографії старого Львова
Із тих часів зійшло багато води, “обличчя” міста неодноразово змінювалося. Не все, що існувало, було зафіксовано для наступників. Також не все із зафіксованого пам’ятають, осмислюють й ретранслюють сьогодні. Герой цієї статті, його історія, розказана ним оповідь – це речі, дійсно, непересічні та унікальні. Якщо оцінювати його в контексті Львова наших днів, то ні він сам, ні змальований ним світ, до сучасного львів’янина не промовляють. Й цю тезу ще можна зрозуміти щодо самого Карла Шляйхера (Carl Schleicher) – він у Львові тільки народився і з містом був пов’язаний мало. Водночас, світ, представником і виразником якого Шляйхер був у мистецтві, який змальовував і про який розповідав – колись той становив левову частку повсякденної реальності міста Лева.
Вісім десятків років буття та творчої діяльності Карла Шляйхера проминули між австрійським Львовом та італійською Падуєю. У першому він народився, це трапилося у далекому 1825 році. У другій, на початку жовтня 1903 року, перестало битись його серце. Простір між цими двома визначальними датами Шляйхер заповнював по-різному: він був художником, людиною тощо.
Для сучасників та людей із оточення Карла Шляйхера більш промовистими й визначальними були такі його іпостасі як чоловік, член релігійної та етнічної спільноти. Для нас сьогодні, так вже якось повелося, найбільш цікавою і визначальною є саме його професійна діяльність. Отож, Карл Шляйхер був художником-реалістом. Так його означують і це ми бачимо на його роботах. Водночас, присутнє на останніх і щось незвичайне, яке виходить за межі реального: незбагненна магія та таємнича глибина моменту. Відтак його реалізм, по аналогії із відомим літературним напрямком, можна було б назвати магічним.
Професійне становлення й творча самореалізація Карла Шляйхера пов’язані, перш за все, із Віднем. Там він навчався і зростав, там працював із знаним австрійським художником та письменником Фердинандом Георгом Вальдмюллером. У Відні відбувалися й перші виставки робіт та формувалися власний індивідуальний стиль та почерк Карла Шляйхера. Особливо плідним та самобутнім був для нього період із 1859 до 1871 року. Впродовж цього часу він і створив свої найбільш відомі праці, найцікавіші жанрові сценки.
Рабини, талмудисти, монахи, п’яниці, гравці в карти, музиканти, жанрові картини зі сценами з життя євреїв і просто різноманітні життєві ситуації – це короткий, але дуже живий, жвавий і промовистий перелік тем та ситуацій, до яких звертався у своїй творчості Карл Шляйхер. На його творчість відчутний вплив мало голландське мистецтво XVII століття, де значну увагу також звертали на передання різноманіття життя у всій красі і без зайвої ідеалізації. Помітно, що окремі з персонажів Карла Шляйхера мають анекдотичний вигляд, але практично всі вони – це упізнавані та репрезентативні типажі, через які автор дуже вдало передає те, що важливе і життєве, притаманне людям. Особливо багато робіт художника присвячено християнським монахам і талмудистам. Останні стосуються теми обміну ідеями між поколіннями, є її осмисленням, авторською рефлексією на це. Водночас, подібні картини художника є цікаві ще й як резервуари знань про певні звичаї і традиції, характерні для відмінних релігійних та етнічних спільнот.
“Тлумачення Талмуду”, “Єврейська сцена”, “Швець”, “Лихвар”, “Монах читає”, “Монах пише”, “У равина”… Роботи Карла Шляйхера зберігаються у музеях та галереях різних європейських міст, у приватних колекціях. Побачити їх можна навіть у Манчестері.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела: