Синод УПЦ просить Президента захистити її від "гонінь" і покарати "богохульників". Але що робити, коли "богохульниками" виявляється сама УПЦ (точніше, її керівна ланка)?
Вийшло "відкрите звернення" Синоду УПЦ до Президента. Оскільки обов'язок експерта - попереджати державну владу щодо зловживань і давати якісний критичний аналіз, то слід вказати: це "звернення" повне маніпуляцій і неправди. Свідомо чи несвідомо, звернення вводить в оману громадян і державну владу, а отже, стає на межу злочину. Чому? Уважно читаємо і аналізуємо.
Все починається з першої фрази: "Українська Православна Церква має понад тисячолітню історію".
Маніпуляція на межі з брехнею! Понад 1000-літню історію має православ'я в Україні. Але звернення передбачає, що таку історію має релігійна організація, зареєстрована як "УПЦ" під проводом митр. Онуфрія. Це - хибне ототожнення, захоплення і експлуатація історії України. Маніпуляція. Історія православ'я в Україні охоплює всі православні юрисдикції, і навіть торкається УГКЦ, оскільки її ієрархія також походить від православної церкви часів князя Володимира (а то і більше - лише вона, УГКЦ, має пряму спадкоємність від ієрархії доби Київської Русі, оскільки православна ієрархія була "відновлена" після Берестейської унії, і строго кажучи, веде свою історію з 1620 року.
Конкретно дана Київська митрополія, яку зараз очолює Онуфрій, може вести історію тільки з 1686 року. Саме тоді, з порушеннями канонічного права, Київська митрополія була підпорядкована Москві. Після скасування акту передачі Константинопольським патріархатом у 2018 ця релігійна організація не має права претендувати на ту спадкоємність, а тим паче брехливо заявляти про монополію на цю традицію.
Понад те, в 1930-і роки ПЦ в Україні і загалом в СРСР була майже знищена. Вона була відновлена волею Сталіна як "РПЦ" в 1943 році, Саме тоді було "відновлено" патріаршество і заселено патріархію на Чистий провулок, і всі документи з тих часів показують раболіпство "отців-засновників" чи то пак "відродників" тієї церкви перед совєцькою владою.
Цікаво, за яких часів Київська митрополія у складі РПЦ (саме такою її вважає ВСЕ без винятку світове православ'я) стояла біля витоків державності, і чиєї державності? Де вона була "з часів монгольської навали, литовсько-польської доби, козаччини"? Тоді українське православ'я належало до Константинопольського патріархату, і про цю історію вже сказано вище. Дійсно, з часів XVIII століття Київська митрополія активно працювала на благо держави, а особливо під час "радянського періоду і до сьогодні". Але маніпуляція - на благо якої держави?
Аналіз численних висловлювань, як письмових, так і усних, текстів видань, що розповсюджувались в УПЦ, богослужбових текстів - показує, що ця держава є "русская", "российская", яка постійно згадується, натомість апеляція до України нікчемно мала.
Авжеж, або згідно з однією з українських традицій, ой-вей, це мабуть мовчазна згода на передачу єпархій під пряме підпорядкування РПЦ, відверта співпраця в Ізюмі, Куп'янську, Херсоні, протест проти автокефалії митрополитів з Одеси і Донецька - це все "безумовна підтримка". Проти "братовбивчої війни".
Наклепи. Є гарна цитата з російської байки Крилова: "не лучше ль на себя, кума, оборотиться?". За потреби, СБУ можуть продемонструвати тисячі доказів "наклепів". Якщо СБУ проведе запис проповідей в різних храмах, а особливо прогляне історію виступів в різних храмах за останні 20 років, там стільки наклепів на УПЦ з боку самих священиків УПЦ...
"Розпалює релігійну ворожнечу". Всі тридцять років проповідь УПЦ зводиться до пропаганди брехні і ненависті до євреїв, інших християн і навіть інших православних християн. Мабуть, пан Президент має оцінити, що чи не єдина релігія, щодо якої в РПЦ найменше мови ненависті - це іслам.
Приклади такої брехні: розкольники абсолютно безблагодатні, гірше самих атеїстів і сатаністів, їхні таїнства недійсні. Це брехня з точки зору православного віровчення, але це накручує велику ненависть щодо тих, кого так оббріхують. Людей не приймають, забороняють вінчати і відспівувати, постійно принижують. Проведіть розслідування на тему антисемітизму в УПЦ, не здивуєтесь).
Тепер візьму їхній же абзац і перепишу його згідно правди:
Так ми переклали облудну мову на правдиву.
Тому всі біблійні пасажі, які УПЦ прикладає до себе, є маніпуляцією і брехнею за примітивною схемою: "даємо половинчасту і хибну інформацію + використовуємо красиві цитати + докладаємо їх до себе".
Коли УПЦ говорить про боротьбу "за загальнолюдські цінності: свободу, гідність, права людини", слід пам'ятати, що ці цінності регулярно критикуються і висміюються в її внутрішньому середовищі. Понад те, УПЦ жодного разу не піднесла голос протесту проти переслідування інакомислячих і інославних в Росії, Білорусі чи на окупованих територіях України. Навпаки, вона цілком толерувала або навіть підтримувала "методи, які використовувала богоборча влада в часи радянського тоталітаризму", коли ці методи застосовувалися проти людей з іншими релігійними почуттями. Про це свідчать численні випадки переслідувань нехристиян в РФ, кришнаїтів, протестантів, Свідків Єгови тощо.
Коли УПЦ закликає "раз і назавжди подолати тоталітарне минуле заради майбутнього", "справжня декомунізація має відбутися у сфері людської свідомості", слід запитати, де в документах УПЦ (і РПЦ, з якою вона літургічно і канонічно пов'язана) прописано засудження радянського тоталітарного режиму, як пояснити постійні випадки прославлення "духовності" Сталіна, богообраності Росії і навіть СРСР, коли Росія і СРСР протиставляється Заходові, як оплот справжніх духовних цінностей (достатньо провести контент-аналіз проповідей патр. Кирила і вимагати від УПЦ публічно засудити ці проповіді).
Оскільки духовенство та миряни УПЦ вимагають "принести публічні вибачення за передачу та вилучити її з інформаційного простору, а також до правоохоронних органів для належного розслідування цього ганебного сюжету", з точки зору юридичної і логічної рівноправності і справедливості цю вимогу слід сформулювати так:
"1) вимагати від УПЦ принести публічні вибачення за багаторічну дезінформацію, поширення брехні, фейків і ненависті щодо інших релігійних конфесій та етнічних груп, особливо за перекручування православного канонічного права,
2) з боку правоохоронних органів - розслідувати з усією ретельністю всю діяльність УПЦ з 1992 року на предмет мови ненависті щодо людей з іншими релігійними поглядами, іншого етнічного походження, сексуальної орієнтації тощо".
Рекомендація: як може вчинити УПЦ, щоб дійсно довести несправедливість претензій до неї? Дуже просто.
1) опублікувати новий статут, де буде прописана автокефальний статус ПЦ. В полі православ'я не існує жодного іншого статусу, який був би "незалежний". Жодного - всі автономні і самокеровані "належать" до когось.
2) оголосити публічно вихід з усіх органів РПЦ і направити до РПЦ вимогу визнати автокефалію УПЦ, як помісної Церкви.
3) засудити захоплення єпархій УПЦ з боку РПЦ і призначити туди власних єпископів, відповідно, визнати російських єпископів там неканонічним.
4) засудити вчення "русского мира" і "богообраності Росії", яке часто фігурує в російськомовних церковних і довколацерковних виданнях, і публічно наголосити, що таке вчення є єретичним і хибним (див. про єресь "русского мира" та слова грецького експерта з канонічного права);
5) написати листи всім Предстоятелям помісних ПЦ з проханням прийняти нову церкву в спілкування;
6) запросити до примирення і взаємного визнання Константинопольський Вселенський патріархат та ПЦУ на основі формули "прощаємо і просимо прощення, визнаємо і приймаємо, без всяких передумов", а також започаткувати працюючий діалог щодо механізму возз'єднання православних конфесій в Україні.
Це УПЦ ніколи не зробить. Насамперед тому, що багаторічна пропаганда брехні і ненависті призвела до того, що сам "електорат" УПЦ першим повстане проти цього. Ієрархія так довго накручувала ненависть, що сама стала заручницею своєї брехні. Зате тепер, ми зустрічаємо постійні маніпуляції зі статистикою і чисельністю, які умисно відводять увагу від змістовної дискусії. Це нагадує аргументацію в дусі: "не чіпайте нас, бо ми дуже великі і зробимо вам заворушення". Чи є це шантаж державних органів влади?
Сьогодні наша держава вимагає чіткої, послідовної і принципової політики захисту власних інтересів і цінностей. Держава і насамперед Президент не можуть дозволити собі обманюватися і вводити їх в оману. Тому держава повинна вимагати чітких кроків для спростування відповідних звинувачень, або вони вважатимуться за істинні звинувачення.
Тільки в руках УПЦ зняти з себе наклепи.