У Львів на Форум видавців представлять першу книгу, яка ілюструє роль духовенства, Церкви, віри на Майдані. Це комплексна збірка аналітичних й документальних свідчень про духовний аспект «Революції гідності».
Книга «Майдан і Церква. Хроніка подій та експертна оцінка» вмістила широку палітру думок, оцінок та роздумів як науковців, так і журналістів разом з активістами Майдану. Самі автори книги, провідні релігієзнавці з Інституту філософії ім. Г. Сковороди, брали активну участь в революційних подіях, співпереживали та бачили все на власні очі.
Презентація видання відбудеться у Львові, на 21-му Форумі видавців 11 вересня 2014 року. (15.00-15.45. Палац Потоцьких → Дзеркальна зала (вул. Коперника, 15)).
Пропонуємо до уваги роздуми на тему книги від головних авторок та редакторів видання – професорок Людмили Филипович та Оксани Горкуші. Додамо лише, що 10% від отриманих з продажу коштів підуть на потреби української армії.
Ідея книжки виникла абсолютно закономірно, оскільки ми були включені в усі ці події з самого початку, з листопада місяця, хоча тоді ми не усвідомлювали у що виллється протест студентів, які дозволили собі не погодитися з рішенням Януковича не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Події розвивалися так стрімко, що інколи не було часу на їх осмислити, тому тільки фіксували і збирали все, що з’являлося в інформаційному просторі. Сподівались, що пізніше спокійно опрацюємо матеріал, проаналізуємо його… Але інтенсивність змін, швидкість, з якою пішов розвиток історії, не залишили нам якогось часового ліміту: все збиралося, писалося, з колес, як то кажуть.
Серед багатоманіття проявів Майдану, що, безумовно, буде вивчатися різними фахівцями, ми обрали тему «Майдан і Церква» — і в силу своїх фахових зацікавленостей, і в силу своїх екзистенційних пріоритетів. Особлива подяка Церкві, яка підтримала демократичні прагнення народу, виступила на його боці, захистила гідність людини. Без цього позиціювання себе як Церкви свого народу, без сміливого, незалежного від злочинної влади мирного протесту ця б книжка не з’явилась. Саме життя, релігійне життя, усвідомлення Церквою своєї ролі в суспільному поступі надали нам цей безцінний матеріал в руки. Ми просто збирали інформацію, фактично живучи або на Майдані, або в інтернеті, поглинаючи новини, які лавиною накривали нас. Всі звернення від Церков, виступи, молитви, факти присутності священнослужителів, релігійних лідерів ми прагнули зафіксувати. Тобто ця книга є своєрідним літописом. І в частині відображення конкретних подій, і в частині їх фахової інтерпретації з боку експертів.
Перебуваючи на Майдані, нам важливо було зрозуміти природу Майдану, як він відображався у свідомості його учасників, їх бажання і відчуття. Нас вразила віра і щирість людей на Майдані, його духовність і молитовність. На наших очах відбувалася духовна революція, в якій брали участь і віруючі, і невіруючі, і люди різних конфесій і релігій, звичайні миряни та їх духовні пастирі. Останні органічно вписалися в формат Майдану, не було якоїсь штучності, ніхто не піарився там, на сцені, коли зосереджено молився зі своїм народом Божим. Це такі миті, які обов’язково треба зберегти як документ, як спогад, як досвід, як історичний урок. Минуть роки і ми можемо втратити канву подій, їх масштабність, значимість, але ж це долі десятків тисяч людей! Це жива історія їх віри, історія Церкви, історія духовного стояння проти соціальної несправедливості, економічної нерівності, моральної убогості, проти неповаги до людини.
До книги увійшли не лише хронологія та офіційні документи, там присутні неофіційні висловлювання звичайних віруючих, але особливий сегмент – це думка експертів, перш за все релігієзнавців. Вони розкрили суть Революції гідності, вони визначили роль релігії і Церкви в трансформації свідомості людей, в зміні ходи історії. Крім тексту в книзі розміщені фотографії, які передають дух Майдану, які є візуальним свідченням про такі важливі події в житті українського народу.
Ця книжка – це наш вклад у вшанування Небесної Сотні, це наша дяка всім, хто героїчно відстоював ідеали Майдану, хто добровільно прийшов захищати свою і нашу свободу. Нам дуже хочеться, щоб наш продукт дійшов до кожного, кого ці події особисто зачепили. Ясно, що не реально зафіксувати враження кожного учасника Майдану, але, може, у словах представників церков або експертів хтось знайде думки, суголосні своїм власним.
Книга орієнтована на всіх українців, чий патріотизм і відповідальність привели їх на Майдан. І на тих, які не зрозуміли намірів і цілей протестуючих. Зараз є можливість звернутися до документів, прочитати їх, переосмислити те, що не вдалося деяким людям в тому революційному вирії. Хочемо нагадати віруючим українцям, що саме їх віра надала сили не тільки їм, а й тим, хто був поруч, захистити свій демократичний вибір, свою людську гідність. Книга про Церкви, про духовників, які виявилися зі своїм народом. Нам хотілося показати, що суспільство позитивно оцінило їхню присутність на Майдані. Завдяки зусиллям священиків люди вивчили тексти молитов та духовного гімну — це дуже позитивні речі. Мирна толерантна спрямованість Майдану фактично відкрила природу українців, показала, що ми не є силовиками, які всім заламують руки. Правильно зазначив Михайло Паночко, сказавши, що «Майдан вивів людей з радянського минулого. Але чи вийшов з нас радянський союз?»
Укладачі книги скористалися експертними коментарями в основному з інтернету, частково замовляли статті науковцям. Велику спонукальну роль відіграли журналісти, які активно брали інтерв’ю у відомих духовних лідерів, богословів, релігієзнавців. З’явилась плеяда молодих експертів - Г.Тригуб, Д.Брильов, Г.Целковський, М.Якубович та ін. Молодь відчула в собі силу дуже грамотно відкоментувати події, що відбувалися. Мені здається, що всі спрацювали професійно, кожний прагнув якісно виконати свою роботу, яка виноситься днями на суд читачів. Особлива подяка колективу редакторів – Оксані Горкуші і Віті Титаренко, а також видавництву "САММІТ-КНИГА" та його директору Ігорю Степуріну.
Головною особливістю збірки “Майдан і Церква: Хроніка подій та експертна оцінка” є те, що вона формувалась не за якоюсь наперед визначеною стратегією і не внаслідок попередньо сформульованих концепцій, а, так би мовити, «природним» чином – скеровано дійсністю. Будучи безпосередніми свідками подій, що відбувалися в Києві взимку 2013-2014 року ми з Людмилою Филипович в певний момент усвідомили, що дійсність, яка розгортається, значно відрізняється від усіх теоретичних її інтерпретацій. Зрозуміло, що будь-які теоретичні моделі не можуть відобразити дійсність як вона є. Водночас бажання зрозуміти дійсність й зобразити її максимально адекватно є рушієм наукового пошуку. Тож ми й поставили собі за мету спробувати схопити подію ЄвроМайдану в щонайбільше наближеному до її дійсного перебігу вигляді. З іншого боку, як фахівців нас цікавив певний предмет – Церква (інституалізована релігія) в її функціонуванні у події Майдану. Зазвичай теоретичний аналіз певної суспільно-історичної події відтермінований у часі, опосередкований конкретною методологічною точною зору та проінтерпретований у певному ідеологічному контексті. Ми ж прагли охопити у цілісну картину усю динаміку Революції Гідності в її духовно-релігійному вимірі та усьому багатоманітті проявів. В пригоді тут стала безумовно інформаційна доба, адже завдяки різним інформаційним ресурсам щомиті фіксувались той чи інший релігійно інспірований вияв Майдану, висловлена релігійними діячами офіційна чи неофіційна точка зору, демонструвалась діяльність церков та їх реакція на актуальні події. Водночас як редколегія, так і наші експерти та аналітики були безпосередньо включені в саму подію Майдану, тобто мали феноменальний досвід його релігійного виміру.
Зізнаємось, що чи не найбільш складно виявилось класифікувати той потік інформації, що відображав релігійно-духовну складову події Майдану. Тож ми зрештою зупинились на хронологічно-подійно-проблемно-конфесійному підході у систематизації таких ілюстративних матеріалів.
Наше бажання відобразити взаємодію Майдану (громадянського суспільства) і Церкви (інституалізованих релігійних організацій) максимально наближено до дійсності також спровокував науковий досвід: ми побачили, що дослідники релігії, які перебувають у іншому ідеологічно-методологічному й буттєвому контексті, погано розуміють, що у нас насправді відбувається. Так 13 грудня, за два дні після першої спроби зачистки Майдану, ми виступали в Московському Державному Університеті на міжнародній конференції з доповідями, у яких намагались проаналізувати релігійний фактор Майдану, спираючись на конкретні емпіричні дані та документи. Та загальна реакція московських колег на ці виступи виявилась дивною — московські колеги були не чулі до наших теоретичних міркувань, адже і сама подія Майдану сприймалась ними винятково у проінтерпретованому російським інформаційним простором ключі, й релігія розумілась лише згідно із усталеними в російському релігієзнавстві традиціями. Тож побачити релігію (та релігійні ідеї) інспіратором Майдану, а Майдан – Революцією Гідності, виявилось для них неможливим. А наше бажання прояснити цю тему якомога детальніше й щонайбільш наближено до дійсності – зросло.
Поступово в інформаційному просторі накопичувалась величезна кількість ілюстративних матеріалів, дещо відтерміновано у часі почали з’являтися експертні аналітичні матеріали. Найрізноманітніші документи й ілюстративні матеріали, зібрані у нашій книзі, дають можливість усвідомити глибину і багатогранність взаємодії Церкви й Майдану, а теоретичні міркування фахівців релігієзнавців, теологів та мислителів допомагають розібратися у величезному їх масиві зацікавленому читачу.
Книга містить три частини. Перша містить лише один документ, що є надзвичайно важливим для усвідомлення поступового перебігу прояву релігійної складової Майдану — хронологічний розвиток подій. Друга частина – експертні матеріали. Чому ми їх поставили раніше ніж документи – тому що проаналізувати той величезний масив матеріалу без теоретичної підготовки просто неможливо. Нам було важко зорієнтуватись в тому морі, ми вважали, що людина спершу має ознайомитись з оцінками спеціалістів. І третій блок – ілюстративний, де зібрано офіційні точки зору церков, документи, думки релігійних та духовних лідерів, а також реакція журналістів.
Отже, до збірки увійшли хронологія подій, офіційні документи Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, окремих релігійних об’єднань, звернення та заклики релігійних лідерів до народу і до влади, неофіційні висловлювання та коментарі звичайних віруючих та пасторів, експертні оцінки політиків, державних діячів та релігієзнавців. Усе це допомогло розкрити суть духовного Майдану, зміст Революції Гідності, показати роль релігії і Церкви в становленні громадянського суспільства та сучасних соціально-політичних процесах.
Книга стала можливою завдяки участі багатьох небайдужих людей, які надавали інформаційну, експертну, ілюстративну та матеріальну допомогу для її створення. Редколегія вдячна тим авторам, чиї наукові розробки, міркування й висловлювання зібрані у нашій збірці, тим журналістам, які систематично висвітлювали Майдан, тим масмедійним ресурсам, на базі яких це робилось, авторам використаних у збірці світлин та тим спільнотам, що ці світлини надали (Асоціація "Духовне відродження", прес-центр Київської Патріархії, представники УГКЦ, Т. Гринчишин, В. Содель та ін.). Підготовлено за сприяння та фінансової підтримки Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Української асоціації релігієзнавців, Асоціації «Духовне відродження», видавництва САММІТ-КНИГА.
Зрештою усі майбутні книги на цю тему будуть значнішою мірою інтерпретаціями, віддаленими від Майдану у часі, або ж наслідком інтелектуальних пошуків певних мислителів чи окремих дослідників. Ми ж спробували схопити дійсний перебіг взаємодії “Майдану і Церкви” безпосередньо та включено, багатогранно та різнобарвно.
Головний висновок, який ми зробили – те,що Церква (як духовна співдружність різних релігійних організацій, груп віруючих, духовних осіб) продемонструвала готовність співпрацювати з громадянським суспільством , виявилась ефективним джерелом ідейного натхнення та свідомої громадянської позиції й діяльності. Громадянському суспільству потрібна громадянська Церква, яка, як і саме громадянське суспільство, будучи різноманітною у своєму суб’єктивному (конфесійному) вияві є джерелом цілісного натхнення для розбудови гідного майбутнього України.