«Маєте в Україні унікальну духовну і національну культуру, рухайтесь й далі у Європу», - віце-президент CEP Маргарет Майєр

Львів приймав 30-й ювілейний Колоквіум Європейських Парафій (англ. — Colloquium of European Parishes, CEP) на тему: «Чи можуть відмінності нас об’єднати». Сюди прибули 120 мирян та священиків з Європи, щоб у живому спілкуванні поділитися та набути нового досвіду парафіяльного життя. Про те, як все відбулося, розмовляємо з віце-президентом CEP Маргарет Майєр («Реновабіс»).

— Вітаємо, п. Маргарет, у Львові, який вперше став центром парафіяльного життя європейської католицької спільноти – учасників Колоквіуму Європейських Парафій. Ви, як член команди організаторів, що можете сказати про цю зустріч в Україні?

— Я завжди турбувалася про долю Східної Європи. Раніше Колоквіум Європейських Парафій (англ. — Colloquium of European Parishes, CEP) проходив у Західній Європі. А у мене завжди було бажання, щоб він відбувся тут, бо Україна є східноєвропейською державою, яка прагне інтегруватися в Європу. Нам важливо, щоб учасники колоквіуму ознайомилися з цією країною, її реаліями, щоб люди змогли на рівні зустрічей, розмов та дискусій пізнати один одного, поділитися своїм баченням життя, духовності, віри. Це дуже важливо сьогодні. Такі зустрічі, як СЕР, дають таку можливість не лише для представників Західної Європи, але й краще пізнати, зрозуміти, людей у Східній Європі, зокрема, їх церковне життя. Люди отримали можливість пізнати один одного. І це дуже важливо.

— А як все пройшло?

— Мене насправді здивував Львів. Коли побачила центр цього чудового міста, я подумала про Париж. Саме архітектура у центрі Львова нагадує столицю Франції. Сам же  Колоквіум Європейських Парафій пройшов чудово. Учасники форуму багато спілкувалися. Історія цієї організації тривала, але тільки цьогоріч в Україні ми внесли у програму нововедення. Окрім доповідей та тематичних дискусій у групах ми надали учасникам більше можливості для дружнього спілкування з куштуванням традиційних для кожної країни смаколиків. Так ми чудово проводили  вільний від засідань час. Таке частування щовечора і невимушене спілкування було фантастичним.

— Що ще нового дала Україна цьому конгресу?

— Ми вважали, що потрібно на власні очі побачити те, що відбувається в Україні. Нам також цікаве парафіяльне життя в Україні, яка зберігає сильні християнські традиції. Для нас, західних європейців, це дуже актуально. Ми почерпнули для себе багато нового в активному парафіяльному житті. Звісно, нас також цікавила унікальна культура цього місця і країни.

Важливо, що молодь з країн Європи побачила переповнені храми в Україні, багато практикуючої молоді у церквах. Це може надихнути їх. Такі зустрічі відбуваються вже впродовж 60-ти років. Ми маємо мотивувати світ розвиватися у християнських традиціях. Ми залучаємо до участі у CEP молодих людей. Їх стає щоразу більше. Долучається хороша молодь не лише з Західної, але й зі Східної Європи. Це вселяє надію. Спеціально для них на кожну зустріч розробляється цікава молодіжна програма, бо важливо, щоб історія CEP продовжувалася.

Ми повинні й надалі мотивувати світ розвиватися в Христі і залучаємо до цього Україну, тому будемо раді, якщо Україна, а, зокрема, українська молодь, тільки збільшуватиме своє представництво у CEP.

- У чому важливість таких зустрічей?

 - Знаєте, коли зустрічаються люди з різних країн в одному місці і мають кілька відведених днів для спілкування, то усвідомлюєш, наскільки світ є тісним. Саме так, бо бачиш, що країни різні, а проблеми одинакові. Є випадки, коли ти у своїй країні відчуваєш, що не можеш достукатися до людини, бо не всі готові чути Слово Боже. Тоді ставиш собі питання, а може я роблю щось не так, можливо, не тими словами доношу  Слово Боже? Однак, коли ми тут усі з різних країн дискутуємо, то розумію, що всі ми «в одному човні», тобто всі ми маємо ті ж проблеми, не всі люди просто готові сприймати це Слово. Тут ми мали чудові доповіді професора Пола Цуленера, о. д-ра Михайла Димида, професорки Ганни Теслюк. Вони дали багато потрібних роз’яснень і я подумала, що дуже важливо мати можливість почути таких людей.

— Ви на Колоквіумі представляєте Благодійний фонд «Renovabis». Впродовж багатьох років ця організація допомагає учасникам зі Східної Європи брати участь у такому конгресі. Скажіть, чи надалі учасники зі Східної Європи матимуть підтримку фонду?

— «Renovabis» допомагає здебільшого католикам, бо це католицька організація, яка підтримує церкви на сході Європи, а також у центральній частині. Це основна межа нашої діяльності. Якщо в Україні з’явиться якийсь певний проєкт, то ми готові допомогти. Щодо СЕР, то ми радо надаємо можливість його учасникам зі східної Європи взяти участь у таких зустрічах, бо розуміємо важливість їх присутності на цьому форумі. Співпраця з колоквіумом постійна, відбувається завжди.

— Що побажаєте українцям і Україні?

— Ми дуже раді, що у цій країні продовжує встановлюватися демократичний лад. Ми бажаємо вам і надалі рухатися в бік Європи. Хочемо бачити Україну успішною. Ми бажаємо вам всього найкращого і запрошуємо до себе в гості. Тема цієї зустрічі  «Чи можуть відмінності нас об’єднати?»  Україна також має розвиватися у напрямку єднання у різноманітності. 

Розмовляла Лілія Ковалик-Васюта