Майкл Мюррей "Введение в философию религии"
Майкл Мюррей – професор Коледжу Франкліна і Маршала (США), віцепрезидент відділу філософії релігії Фонду Джона Темплетона та Майкл Рей – професор Університету Нотр Дам (США), директор Центру філософії релігії, презентують стан сучасної англо-американської аналітичної філософії релігії.
Нині ми є свідками актуалізації дисциплінарного релігієзнавства загалом і філософії релігії зокрема в системі гуманітарного знання України. А це, в свою чергу, передбачає необхідність ґрунтовного дослідження не тільки релігієзнавчого сегменту крупних філософських систем, але й вивчення філософії релігії як окремої дисципліни. Щодо останнього, то у неангломовного читача залишаються доволі скромні можливості. Існує велика потреба у працях, в яких окремі філософські питання, що стосуються релігії, розглядаються разом під однією рубрикою. З цим завданням, на наш думку, успішно впорались творці книги «Введение в философию религии».
Майкл Мюррей – професор Коледжу Франкліна і Маршала (США), віцепрезидент відділу філософії релігії Фонду Джона Темплетона та Майкл Рей – професор Університету Нотр Дам (США), директор Центру філософії релігії, презентують стан сучасної англо-американської аналітичної філософії релігії.
В книзі вдало систематизовані і концентровано викладені матеріали, що стосуються великого кола питань філософського осмислення феномену релігії. Окрім, широко висвітлених і достатньо знайомих професійному читачеві матеріалів, у «Введении» міститься їх проникливий авторський аналіз, влучні розгорнуті пояснення. Чіткість і логічна строгість «сухих» дефініцій поєднанні із вдало підібраними ілюстраціями-аналогіями. Це робить матеріал доступним не тільки для студентів гуманітарних спеціальностей, але й для широкого загалу читачів, які цікавляться релігією та світоглядними проблемами.
У вступі влучно підкреслюються міждисциплінарні відмінності між богослов’ям, релігієзнавством і філософією релігії. При цьому визначаються особливості останньої як специфічної галузі філософських знань.
Перша та друга глави присвячені докладному висвітленню таких божественних атрибутів, як незалежність, добрість, могутність, вічність, всезнання і провидіння. Тут здійснено структурно-функціональний аналіз цих понять. Спочатку автори розглядають основні методи, за допомогою яких у монотеїстичних традиціях розвивалося поняття про Бога: апостеріорний («Бог» як сутність, що виконує певну роль) і апріорний («Бог», як власне ім’я). Далі розкривається сутність концепції богослов’я досконалої істоти та детально досліджуються її логічні наслідки. Разом з визначеннями всемогутності, безгрішності, добрості Бога, перед читачем відкривається низка проблем, пов’язаних з цими атрибутами. А це, на думку авторів, «потребує від нас вироблення власної позиції з тих спірних пунктів, що перебувають нині у центрі дискусій у цій області»
На основі розгляду двох уявлень про час (етернвлізм та презентизм), осмислюються підходи до поняття вічної природи Бога.
Через призму характеристик всезнання, як атрибуту Бога, розглядається проблема свободи та божественного напередзнання, проводиться концептуальний аналіз основних поглядів на божественне провидіння.
У третій главі книги розглядається труднощі філософського характеру, пов’язанні з суто християнськими догматами про Трійцю та Втілення. Вказуються причини суперечливого характеру вчення про божественність трьох Осіб Божества, а також розглядаються ряд «перспективних» моделей розуміння міжтринітарних відносин, що були розробленні філософами за останні сорок років. Автори детально пояснюють сутність найпоширенішого серед християнських апологетів доведення на користь віри у втілення Ісуса із Назарету – так званого аргументу «Бог – Ошуканець – Безумець». Тут вартий уваги також акцент на узгодженості вчень про Трійцю і про Втілення, та чіткий огляд основних христологічних теорій.
Четверта глава присвячена аналізу релігійної віри на предмет ірраціональності. Розглядаючи природу віри як когнітивної позиції (спосіб відношення до вислову), висвітлюються її негативна та позитивна концепції. Осмислюючи необхідні умови обґрунтованості віри, автори здійснюють порівняння двох поглядів щодо цього питання. Перший з них – евіденціалізм, згідно якого раціональність релігійного переконання залежить від сили аргументів, які ми представляємо для його обґрунтування. Другий - реліабілізм – релігійні переконання не залежать від нашої здатності представляти докази, що підтверджують віру. Але чи не свідчить поширеність релігійних розбіжностей про сумнівність будь-яких людських здібностей до релігійних суджень? На думку авторів, наявність вищезазначеного факту є недостатньою підставою, щоб стверджувати, що віра у вчення конкретних релігій є нерозумною. Завершує главу розгляд доводів, користуючись якими можна довести, що не релігійна віра, а, швидше, атеїзм за своєю суттю є ірраціональним.
У п’ятій та шостій главі книги викладаються аргументи на користь віри у існування Бога та доводи проти теїзму. Досить змістовно, обширно і у доступній формі подано сутність онтологічного доказу, доказу від задуму, перераховуються основні версії космологічного доказу буття Бога. Разом з цим автори допомагають нам побачити слабкі місця цих теоретичних побудов. Подібна ситуація з аргументами, що заперечують буття істоти, яка володіє відмітними ознаками Бога: одразу ж наводяться свідчення, що доводять сумнівність атеїстичних доказів. Примітно те, що після безпристрасного викладу позицій теїстів та атеїстів читачеві пропонується самотужки «розібратися у різних аргументах і оцінити їх силу». Такий підхід, на нашу думку, робить дану книгу привабливою для широкого і світоглядно неоднорідного читацького загалу.
Окрім цього варто відзначити, що у шостій главі до нашої уваги пропонується ґрунтовне роз’яснення деяких примітних теодицей, а також атеїстичного «аргументу від божественної приховуванності» – маловідомих для вітчизняного читача тем.
Не залишились поза увагою авторів «Введения» питання взаємовідносин релігії і науки, розгляду яких присвячена сьома глава книги. Тут концептуально окреслюються основні закономірності та форми взаємодії релігії і науки, що склались історично, а також відслідковуються сучасні тенденції у цій царині. Примітним є те, що автори при цьому роблять акцент на обмеженості науки, спростовують її претензії щодо того, щоб бути універсальним та вищим пізнавальним зусиллям, здатним на пізнання релігії та її легітимізацію. З іншого боку оригінально аргументується певна залежність науки від релігії: саме віра у Творця всесвіту робить більш ґрунтовними передумови наукового методу.
У восьмій главі досліджується зв'язок між релігією і такими сферами мислення та діяльності, як мораль і політика. Зокрема обґрунтовуються погляди стосовно того, що апеляція до Бога виявляє свою корисність у пошуку відповідей на основні питання філософської етики. При з’ясуванні особливостей взаємовідносин між релігією та політиком, розглядаються актуальні питання віротерпимості та впливу релігійних переконань на громадян, які виступають у ролі суб’єктів політики.
Остання глава книги присвячена аналізу палітри поглядів щодо душі та життя після смерті. Тут розглядаються сильні та слабкі сторони ряду концепцій безсмертя.
Поза всяким сумнівом, книга Майкла Мюррейя та Майкла Рейя «Введение в философию религии» буде цікавою та цінною як для викладачів і студентів, так і для широкого загалу читачів, які філософією релігії та світоглядними проблемами.
Замовити книгу можна на сайті Християнської академічної книги
Ігор РУБІН,
магістр філософії, викладач філософських дисциплін Українського гуманітарного інституту
