Мекка українських паломників. Мандрівка у Почаїв вилікує душу й тіло
Марія БЄЛЯЄВА. — “Хрещатик”, 2 квітня 2008 років
Дістатися Почаєва можна двома шляхами. Перший і найлегший — звернутися до туристичної фірми. Майже всі компанії, що займаються внутрішнім туризмом, мають групові тури. Одноденна мандрівка, розрахована на 30-40 осіб, коштуватиме від 150 грн на кожного. Окремо автобусний тур з екскурсіями по Почаєву і сусідньому Кременцю можна замовити за 200 — 280 грн. Глобальна подорож — на три дні з відвідуванням усіх почаївських святинь та навколишніх замків обійдеться в 600 грн. Можна поїхати й самому. Квиток на автобус до самого Почаєва коштує 80 грн, а на поїзд до Тернополя — 56 грн.
На великі релігійні свята до Почаївської лаври стікаються паломники. Отож, аби насолодитися прогулянками святинею, ліпше обрати для мандрівки інший час. У місті є лише один монастирський готель для прочан, проте комфортабельний (вартість проживання символічна — від 30 до 100 грн). Можна зупинитися і в приватному секторі або в Кременці, що за 25 км від Почаєва. У місцевих кафе і ресторанах годують дешево, як для киян: обід обійдеться у 10 — 20 грн.
Почаївські дива
Місто відоме передусім своїм монастирем та іконою Почаївської Богоматері. Разом із Софією Київською Почаївська лавра — найголовніша святиня православної України. Сама назва міста “Почаїв” теж має релігійне коріння: за однією версією, вона походить від принесеного київськими іноками імені річки Почайни, в якій святий Володимир хрестив киян, за іншою — від вислову “Поча (почала. — Ред.) Діва творити чудеса”.
Свято-Успенська Почаївська лавра згадується ще в ХIII столітті. Перші ченці, рятуючись від татаро-монголів, за легендою, побачили над Почаївською горою Богоматір у вогняному стовпі. Вражені видінням, вони збудували біля підніжжя гори церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. На одній із скель навіть залишився відбиток її ноги й пробилося джерело з цілющою водою. Це одна з найбільших святинь, яка збирає до Лаври численну кількість віруючих.
У Почаєві свого часу побували композитор Ференц Ліст та письменник Оноре де Бальзак, монастир брали під опіку російські царі та українські гетьмани. До слова, у монастирі й досі дотримують суворих правил: жінкам не можна заходити на його територію з непокритою головою та в брюках. Тому на вході кожній модниці видають довгі спідниці. Продають і різноманітні сувеніри, зокрема, “фірмову” ікону Почаївської Богородиці, на якій Діву Марію зображено у вогняному ореолі.
Багато див пов’язано з Почаївською лаврою. За переказами, заступниця монастиря Пресвята Богородиця захистила його від війська турецького султана Магомета, налякавши завойовників своєю появою. Головна прикраса лаври — Соборний храм Успіння Божої Матері, зведений коштом графа Миколи Потоцького ще в 1780 році. Там зберігається і знаменита Почаївська ікона Богоматері. Про її чудотворність свідчать милиці, забуті кимось із вилікуваних прочан.
Цілющі джерела
Головне місце, куди паломники простують по святу воду,— джерело святої Анни. Температура води в невеличкому озері цілий рік тримається на рівні 5-7 градусів за Цельсієм. За будь-якої погоди тут купаються богомольці. За легендою, якщо людина тричі зануриться у воду, цілий рік буде здорова, а жінкам свята Анна допомагає завагітніти. Секрет цілющої води — у високому вмісті кремнію, який очищає воду.
Поряд у заповіднику “Медобори” розташована Божа гора із джерелом святої води, яку туристи охоче набирають і везуть додому. Дорогою до святого місця вже не одне десятиріччя зав’язують стрічки на деревах: кажуть, буцімто здійснюються всі бажання.
Від монастиря — до замкових скарбів
Якщо вже приїхали до Почаєва, то неодмінно треба відвідати сусідній Кременець. Українська Венеція та перлина Волинського краю — так місто називають недарма. У містечку збереглися красиві споруди європейського зразка — магістрат і колегіум, Богоявленський і Миколаївський собори, старовинні житлові будинки. Найбільша цікавинка — Замкова гора, з якої відкривається чудова панорама. На ній височіють руїни Кременецького замку XVII-XVIII століття. Не раз зміг вистояти під час нападів татаро-монголів. Багато легенд ходить про італійську володарку фортеці — дружину короля Речі Посполитої Сигізмунда. Начебто Боне Сфорца привезла з собою і заховала у підземеллі замку коштовності. Її дух, за переказами, і досі охороняє їх, блукаючи руїнами. А дістануться скарби тому, хто у Великодню ніч зустріне королеву Боне та відбере поцілунком ключ від підземелля. Відімкнути скарбницю потрібно до останнього великоднього дзвону, інакше герой залишиться у підземеллі назавжди...
Блукаючи містом, варто заглянути у будинок-музей уродженця Кременця поета Юліуша Словацького та у краєзнавчий музей. Ще одну символічну назву — Українська Швейцарія — Кременець дістав завдяки санній трасі. Штучне покриття дає змогу кататися на санях будь-якої пори року.
