Стати Церквою здорових стосунків, дружніх спільнот Христових учнів, які соборно думають і синодально діють. Таке завдання ставлять владики УГКЦ перед глобальною спільнотою Української Греко-Католицької Церкви в постсинодальному посланні 2021 року «Надія, до якої нас кличе Господь».
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
У посланні єпископи наголошують на потребі творити мережу стосунків, беручи приклад з Ісуса Христа, який, за їх словами, був майстерним творцем міжособових стосунків і сопричастя. Архиєреї переконані, що сьогодні ми ще більше покликані до таких особистих і церковних стосунків на різних рівнях: у сім’ї, у школі, на роботі, у парафії та єпархії і між єпархіями, між богопосвяченими спільнотами і монастирями.
«Спільнота Христова, по суті, є мережею любові та служіння. Ми маємо стати Церквою здорових стосунків, дружніх спільнот Христових учнів, які соборно думають і синодально діють», – переконані автори послання.
Також владики звертають увагу на необхідність зцілювати рани ближніх і приділяти увагу убогим: «Господь дає приклад, як ми маємо діяти і проповідувати – зцілювати рани і недуги іншого, особливо в контексті пережитого досвіду геноцидних тоталітарних режимів, що нищили людину і трощили її гідність. Ці рани потребують зцілення таїнственним, ніжним, особистим Божим доторком. Інакше біль, страх і недовіра переходять в агресію, шкідливі пристрасті і залежності».
Єпископи УГКЦ переконані, що пандемія, яку кожен із нас переживає, дала змогу ще виразніше побачити обличчя скаліченого людства і потреби зраненої людини, яка страждає від самотності, страху, тривог, залежностей, неспокою та несправедливості.
«Ми потребуємо Цілителя і самі маємо бути знаряддям зцілення, щоб являти Царство, яке проповідуємо», – мовиться у посланні.
«Парадоксальним чином ми осягаємо зцілення не тоді, коли зосереджуємося на собі самих, на своїх труднощах, потребах і проблемах, а коли відкриваємося у співчутливій і милосердній любові до своїх ближніх, намагаючись через людську присутність і близькість дати їм відчути Божу цілющу присутність і животворну любов», – зазначено у тексті.
«Наші християнські зусилля принесуть ще більші плоди, коли ми, поряд із заспокоєнням потреб певної особи, нашого ближнього, змагатимемося за зцілення суспільної гріховності і таким чином утверджуватимемо спільне благо, з якого черпатиме надію кожен член людської спільноти», – наголошено у тексті документу.
Як РІСУ інформувала, Постсинодальне послання 2021 року «Надія, до якої нас кличе Господь» єпископи УГКЦ присвятили роздумам про спільне майбутнє Української Греко-Католицької Церкви на наступне десятиліття посеред викликів нинішнього світу.
У документі, який складається із семи частин, архиєреї стверджують, що за допомогою цього листа прагнуть роздумати, як Церкві бути живою та істинною Христовою Церквою, спільнотою Господніх учнів, посеред викликів нинішнього світу – у мирі та радості. На переконання архиєреїв, відповідь на це питання слід шукати з глибокою вірою в Ісуса Христа.
Повний текст постсинодального послання Синоду єпископів УГКЦ «Надія, до якої нас кличе Господь» опубліковано 29 жовтня 2021 року на офіційному сайті УГКЦ.