Created with Sketch.

Ми просимо Господа прогнати демона смерті з нашої землі! Єпископ Павло Гончарук — про віру і служіння в часи війни

01.04.2022, 13:47

Джерело: CREDO

Юлія Завадська

Єпископ Павло Гончарук, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, яка найбільше страждає від російського вторгнення зараз і протягом останніх 8 років (коли на її території російські найманці утворили так звані ДНР та ЛНР), розповідає про ситуацію та своє служіння.

Харків сьогодні

 

З першого дня повномасштабної війни Росії проти України єпископ Павло перебуває у Харкові, де служить усім, хто потребує, незалежно від конфесії. Владика організовує гуманітарну допомогу, підтримує на дусі військових та їхні сім’ї, молиться на похоронах молодих захисників України, спускається у харківську підземку, щоби благословити людей, які, ховаючись від бомб і ракет, уже понад місяць не бачили сонячного світла…

По телефону єпископ Павло сказав: «Передай, що зі мною все добре: я поїв і в шапці, і навіть у рукавицях», — але погодився на пряме включення, щоб розповісти глядачам CREDO про ситуацію в Харкові. Розмова відбулася в 34 день війни, у прямому ефірі, попри постійне переривання зв’язку та звуки обстрілів неподалік автомобіля владики. «Я вже з цим освоївся, просто слухаю, якого характеру це обстріли, куди стріляють. Думаю, що ті, хто тут живуть, усі вже чують: звідки, куди і що», — каже ординарій Харківсько-Запорізький.

Повний запис розмови можна подивитися тут.

Росіяни обстрілюють храми

На початку повномасштабної війни владика сказав, що нікуди з Харкова втікати не збирається. І через місяць підтверджує: «Я в Харкові, я на місці».

Харків став одним із ключових напрямків ударів окупантів. Росіяни завдають ракетно-бомбових ударів по центру міста, методично знищують житлові квартали спальних районів і вбивають мирних харків’ян. Від початку вторгнення проти жителів Харкова та області вже застосували крилаті ракети, балістичні ракети «Іскандер», вакуумні бомби та касетні боєприпаси.

Харків сьогодні

 

За місяць війни в Україні було знищено й пошкоджено близько 60 храмів та релігійних споруд. За іронією, серед них багато церков УПЦ (МП). Дісталося також і католицьким храмам.

У Салтівці (житловий масив на сході Харкова) в храмі св. Вікентія де Поля ударною хвилею вибило двері й кілька вікон. Ушкодження має кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові — по стінах тріщини, деякі вітражі вилетіли. «І на дах прилетів нам подаруночок так, що посік усю бляху», — каже єпископ Павло (нагадаємо, на початку березня в курію Харківсько-Запорізької дієцезії влучила ракета).

Спершу Меси в харківській катедрі продовжувалися навіть під обстрілами, але зараз публічних відправ у соборі немає. «Ми до останнього молилися у храмі з людьми, скільки можна було; але почало вже дуже близько бити, а Службу ж не будеш переривати. Ми зрозуміли, що це може закінчитися фатально», — розповів єпископ Павло.

Харківська катедра
Джерело фото: Архівне фото

Парафіян у місті залишилося мало — більшість виїхали. Міський транспорт не працює. Пішки йти далеко, а пересуватися автомобілем небезпечно. Тому вірян просять молитися вдома, пояснює він.

В інших містах — Запоріжжі, Дніпрі, Кам’янському — парафіяльне життя триває і люди приходять на Службу. В Покровському також збираються на Месу, а от у Краматорську і Слов’янську — вже небезпечно.

Повністю розграбували монастир у Маріуполі, каже єпископ: «Не знаю, чи він розбитий, але там немає вікон і вже все рознесено. З Маріуполя передали Месал — це все, що залишилося від каплиці». До війни там жили і служили отці-пауліни: Павло Ткачик OSPPE та Павло Томашевський OSPPE. Від 2 березня з ними зник зв’язок і взагалі не було відомо про ситуацію. Але за кілька днів священникам разом із деякими парафіянами вдалося виїхати. Зараз вони перебувають у монастирі при парафії святого Миколая в Кам’янці-Подільському.

Харків сьогодні. Люди переховуються у підвалах
Джерело фото: Boris Soyka / Caritas-Spes Ukraine

Складна ситуація в окупованих містах і там, де тривають бої: священникам там погрожують.

Єдине окуповане місто, де зараз працюють римо-католицькі священники, — це Конотоп. Отці займаються душпастирством та волонтерством, роздають гуманітарну допомогу. А також прихистили у себе в будинку людей, які ховаються в підвалі від обстрілів.

Немає священника у Сумах. Він саме виїхав на зустріч і вже не зміг повернутися. Так само з Бердянська отець поїхав до Польщі, а коли все почалося — повернутися не вдалося. Також виїхав священник із Мелітополя. Стало відомо, що окупанти почали його шукати, і було небезпечно повертатися. Храм у Мелітополі поки що цілий, але достовірної інформації про це немає.

Харків.
Джерело фото: ФотоVia pixie1811 / Twitter

На території так званих ЛНР та ДНР римо-католицьких священників немає. Отець Микола Пілецький TChr, який служив у Донецьку, виїхав до Польщі й не зміг повернутися. «У п’ятницю він ще мав заїхати до мене, але в четвер усе почалося… Йому зателефонували, щоби він поки що не їхав, бо небезпечно», — каже єпископ Павло. Владика додає, що є контакт із вірними, які залишилися там. «Люди моляться, переживають, але нічого не можуть сказати, тому що все прослуховується».

Харківська катедра. Розвантаження гуманітарної допомоги
Джерело фото: Карітас-Спес Україна

Небезпечна місія Церкви

Окупанти обстрілюють місця роздачі гуманітарної допомоги, тому зараз це небезпечна місія – від якої Католицька Церква, попри все, не відмовляється. Адже місцеві люди часто більше не мають де взяти ліки, харчі та засоби гігієни.

Отець Войцех Стасевич та волонтери
Джерело фото: Карітас-Спес Україна

Католицька Церква під час війни роздає багато гуманітарної допомоги, — розповів єпископ Павло. Працює місцевий Карітас-Спес на чолі з директором, о. Войцехом Стасевичем. Допомогою займаються також о.Анатолій Клак MIC та о. Рафал Шкоповєц, який приїжджає з Мерефи. За медикаменти відповідає канцлер Харківсько-Запорізької дієцезії та настоятель кафедрального собору о. Григорій Семенков. Священники розподілили обов’язки між собою, і все працює справно. З Польщі, а також з українських парафій Дунаївців, Бара, Хмельницького, Понінки, Кам’янця-Подільського, Городка, Львова та інших — приходять багато вантажів, які тут, на місці, сортують волонтери. «У нас згуртувалося багато волонтерів: віруючі й невіруючі, серед віруючих і католики і православні, і протестанти — ми всі творимо єдиний організм», — розповідає єпископ. Допомога роздається адресно. А також — у різних локаціях міста, які постійно змінюються, щоб не стати мішенню бомбового чи ракетного удару. Кілька разів у Харкові окупанти спеціально обстрілювали черги людей, які стояли за допомогою, також часто б’ють по складах, де зберігається гуманітарка.

 
Джерело фото: Карітас-Спес Україна

«Люди дуже потребують цієї допомоги, за нею до Харкова приїжджають також із сусідніх місцевостей. Адже вони відрізані від світу: зарплати немає, роботи немає, магазини порожні, аптеки порожні… З Харкова багато виїхало, залишилися люди похилого віку, які не можуть зійти і дати про себе знати. Тому завдяки волонтерам та службам охорони міста ми дізнаємося про людей, які потребують допомоги», — розповідає єпископ.

Харків сьогодні
Джерело фото: EPA

За його словами, гуманітарної кризи в Харкові немає. Більша криза на окупованих територіях, куди росіяни не допускають гуманітарні вантажі. «Сподіваюся, що будуть звільнені міста і люди нарешті зможуть повернутися до нормального життя», — каже ієрарх.

Харків сьогодні
Джерело фото: Via DryRoastedPeanut / Twitter

Померти як вільна людина або сконати як раб

Церква під час війни має бути собою і виконувати своє служіння в різних харизмах, каже єпископ. Щодня у Харкові він молиться за Україну, підтримує українських військових, нагадуючи, що наш святий обов’язок — захистити свою Вітчизну, своїх рідних.

«Я вільна людина, я громадянин цієї країни, я на своїй землі»,— каже єпископ Павло і додає, що саме вільність і правда допомагає йому служити, допомагає любити, адже це базові цінності. «Я не можу себе продати, я не можу бути рабом, я не можу розминутися з правдою. Потрібно вибирати: або я вільна людина і якщо доведеться загинути, то загинути, як вільна людина, або сконати як раб, тому що раба в будь-якому випадку замучать».

Священник-капелан
Джерело фото: Архівне фото

Ще до єпископських рукоположень о. Павло Гончарук як військовий капелан часто їздив у зону АТО/ООС. Своє капеланське служіння він продовжує і зараз багато спілкується з військовими. За словами єпископа, це здебільшого душпастирські або просто товариські зустрічі: «Ми розмовляємо про цінності, не шукаємо якихось тем стратегічного планування чи ще чогось. Для них важливо просто поспілкуватися, посповідатися», — каже єпископ.

Проте зараз, у воєнний час, часто зустрічі наповнені втратами і болем. Ми розмовляли з владикою, коли він повернувся з похорону молодого бійця-командира. «Мама була, тато був, його дівчина була — дуже важкий похорон. Він воював із 2014 року. Ми втрачаємо цвіт нашої країни… Моліться за хлопців, які загинули», — закликає єпископ Павло. Також він нагадує, що потрібно молитися за поранених і за тих, хто захищає нашу Батьківщину на полі бою, щоби вони вистояли.

Харківська підземка
Джерело фото: Леонід Логвиненко

«Це особливий час, хоча дуже небезпечний, бо багато людей гине, багато людей страждає, але в цей час можна знайти Бога», — переконаний єпископ Павло. Він розповідає, як відвідує людей у харківському метро, яке зараз слугує також бомбосховищем. Дехто вже понад місяць не виходить із підземки.

«Те, що я зауважив: люди зараз хочуть притулятися, хочуть обійняти одне одного. Люди втомилися. Весь час сидять під землею і їхній стан дуже важкий. Сама присутність священника, який з ними поговорить про будь-що, це вже підтримка. Вони просять про благословення, просять помолитися за своїх померлих, просять помолитися за своє здоров’я. Така важка ситуація… відчуття такої безпорадності, а з іншого боку — цінування дару віри, цінування того, що Бог творить у серці».

Харківська підземка
Джерело фото: Леонід Логвиненко

Церква — це ми. У нас війна і кожен на своєму місці, що може, нехай робить, — каже єпископ Павло і закликає людей зі спокійніших українських міст бути гостинними до біженців, які втратили все: «Вони можуть бути агресивними, вони можуть бути незадоволеними, вони можуть бути сумні…» Єпископ закликає бути терпеливими і ставитися з розумінням. «Я особисто відчуваю біль цих людей. Вони плачуть і кажуть: “Ми мали все, а тепер не маємо нічого”». За словами ординарія, допомагає молитва, підтримка, навіть мовчазна присутність.

 
Джерело фото: Via Joel Reymont Twitter

Єпископ Павло Гончарук зізнається, що фізично таке напруження та життя під обстрілами в постійній небезпеці витримати складно. «Фізичні сили здають. Організм дуже швидко виснажується. Близько четвертої години я вже виснажений. Тіло каже: “Знаєш що – май совість”». Але Господь є джерелом духовної сили: «Я прошу Бога, щоб допоміг мені, щоби дав сили. І Він дає. Я думав, що Він тільки ліміт якийсь визначив; а Він, виявляється, дає трошки більше, ніж якийсь ліміт», — розповідає єпископ і додає, що дуже важливо не концентруватися на собі, а підтримувати інших і служити людям. А також — радіти кожному новому дню: «Потрібно жити, любити, тішитися тим, що Бог дав мені цей день, що я можу дихати, що можу служити. Треба жити сьогодні!»

Найпершою справою після перемоги єпископ Павло хоче відправити подячну Службу Божу та зустрітися з людьми, з якими зараз служить: «Зберуся з усіма волонтерами і ми щось заспіваємо, поїмо і будемо спілкуватися. Зустрінемося разом усі, хто був тут, хто залишився, і хто повернеться».

Єпископ Павло у Харківській катедрі
Джерело фото: Архівне фото
Читайте також