Ми відроджуємо релігійні цінності кримських татар ‒ муфтій Айдер Рустемов

Муфтій ДУМ АРК Айдер Рустемов

Реєстрація Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим тривала удвічі довше передбаченого законом терміну. Але весь цей час новостворений муфтіят кримських мусульман на материковій частині України працював. Про те, що вже вдалося зробити, муфтій Айдер Рустемов розповів у інтерв'ю для Крим.Реалії.

‒ Відсутність реєстрації в якійсь мірі обмежує можливості релігійної організації. Що все-таки вдалося зробити?

‒ Перше, що хотілося б відзначити, ‒ міжнародні візити. Перший візит був до Туреччини, в Діянет (Управління у справах релігій Туреччини ‒ КР). Там ми познайомилися з їхньою структурою, вони з нами поділилися досвідом. Зустріч відбулася на високому рівні. З Діянетом ми здійснили низку благодійних проектів. Наприклад, у місяць Рамадан ми купували продовольство, робили стандартний пакет ‒ крупи, консерви, найбільш затребувані продукти ‒ й роздавали всім, хто потребує, кримським татарам, мусульманам. Ми це зробили всюди, де існують наші громади. У Києві та в області, у Вінниці, у Львові та у Львівській області, в Херсонському регіоні, у нас там є громади. Це був наш перший проект. На Курбан-байрам також спільно з Діянетом купували жертовних тварин, різали й роздавали м'ясо в тих же регіонах. Це досить великий обсяг роботи, є дуже гарні відгуки. Люди кажуть, що нас пам'ятають, адже звикли до того, що релігійні діячі виступають з трибун, приїжджають раз на рік привітатися, роздають літературу й на цьому все. Завжди існувала й існує ця проблема.

Окрім того, була поїздка в хадж. Перша делегація ДУМК, нехай скромна, перший такий невеликий крок, 26 осіб. Ми скористалися послугами чинної компанії, на жаль, вона єдина сьогодні, це всім відома «Космос-тревел». Були питання з візами, з квітами, я писав листи послу Саудівської Аравії, звертався за допомогою до посла України в Саудівській Аравії, й за допомогою Всевишнього Аллаха, а потім і людей за підтримки нашого лідера Мустафи Джемілєва нам вдалося отримати додаткові місця, хоча квота на той момент була вичерпана. Отримали візи й здійснили поїздку.

‒ Чому ті, хто їде з Криму в хадж з російськими паспортами, платять майже удвічі менше, ніж з України, при тому що відстань приблизно однакова? Доводилося чути думку, що таким чином російська влада в Криму намагається підкупити мусульман...

‒ Відстань однакова, але я знаю від тих кримських паломників, які поїхали з російськими паспортами, що маршрут у них інший. Вони їхали через Емірати (Об'єднані Арабські Емірати ‒ КР), тобто там все було складніше. Всі ці маніпуляції були, щоб здешевити поїздку. Це об'єктивна інформація, яку я отримав безпосередньо від паломників. А те, що у нас тільки одна компанія, то це, звичайно, впливає на ціну, це закон економіки. Якщо на ринку всього одна компанія, немає здорової конкуренції. Монополізм ‒ це погано, незалежно від того, про які послуги йдеться. Поки є монополізм, говорити про зниження ціни поїздки не доводиться.

Делегація кримських прочан у хаджі (Айдер Рустемов крайній праворуч) , серпень-вересень 2017 року

​‒ Чому можна повчитися у Діянету, який має великий досвід роботи з громадами?

‒ У них варто повчитися менеджменту. Турки люблять порядок, пунктуальність, розподіл обов'язків, сувору вертикаль і підпорядкування молодших старшим. Цьому всьому можна вчитися. Як вони організовують хадж, вони все продумують до найдрібніших деталей.

​‒ У турків великий досвід використання вакуфного майна. Зараз ця тема активно обговорюється в кримськотатарських джамаатах материкової частини України. Оскільки вимушені переселенці часто виїжджали поспіхом, залишаючи майно, у багатьох незавидне матеріальне становище. Виникає питання: наскільки актуальна для них тема використання вакуфів?

‒ Архіактуальна тема. Я впритул займаюся цим на ідеологічному рівні, де б я не був, з людьми в джамаатах, під час поїздок за кордон. У нас завжди були вакуфи, це було нерухоме майно, як правило, яке забезпечувало існування всіх громадських інститутів. Вакуфна система дозволила протистояти російському окупантові ще в ті часи. Навіть після анексії 1783 роки вона дозволяла утримувати джерела води, парки. Про це писав Ісмаїл Гаспринський, про це пише Возгрин в «Історії кримських татар». Було близько 300 тисяч десятин вакуфної землі. На цій землі люди жили, працювали на ній і харчувалися з неї, вона приносила прибуток на утримання громадських інститутів. Коли Росія усвідомила це, то почала знищувати вакуфи кримських татар різними шляхами. Не всі вакуфи були оформлені письмово, деякі були засновані усно, що дозволяється шаріатом. Поміщики з Росії приходили й брали в оренду, а потім припиняли платити й привласнювали ці землі як постійні користувачі. Це описує Возгрин. З приходом більшовиків вакуфи були знищені. Я ставлю собі за мету відродження цієї системи.

Українське законодавство дозволяє це зробити через благодійні фонди, які можуть засновувати компанії, а вони, в свою чергу, будуть власниками нерухомого майна або бізнесу, який може бути вакуфом. У нас є до 50 тисяч кримських татар-переселенців. У них є проблема з житлом. Будується мечеть. Навколо мечеті можуть бути збудовані житлові будинки. Ось це житло може бути вакуфом. Духовне управління мусульман Криму є засновником цього вакуфа, воно здає в оренду своїм співвітчизникам житло за ощадливою, мінімальною ставкою. Люди, таким чином, живуть у цих будинках і платять оренду, а прибуток, одержуваний з цього вакуфного майна, витрачається, наприклад, на утримання структури муфтіяту. Таким чином, задовольняється потреба в житлі, й структура муфтіяту забезпечується безпосередньо вірянами, зміцнюється зв'язок і довіру між вірянами та їхніми представниками, й ми, таким чином, відроджуємо нашу спадщину, нашу культуру, наші релігійні цінності. Я думаю, що люди, які можуть робити пожертвування, є, їх можна знайти. Головне ‒ щирість, головне почати. Той, хто почав щось робити з ім'ям Всевишнього, сказав «бісміллях» (в ім'я Аллаха ‒ КР), він не залишиться без підтримки Всевишнього. Я поки тільки говорю про це, але бачу, що люди реагують позитивно. Треба почати робити й це вийде.

‒ Духовне управління ‒ структура, для її роботи потрібні приміщення, фінансування, штат. Як із цим справи?

‒ На жаль, у нас немає стабільного фінансування. Вся наша діяльність здійснюється на волонтерських засадах. Допомагають віряни, брати-бізнесмени дають, нехай Господь зробить їм Всевишній в багато разів більше. Але стабільного фінансування немає. Немає у нас і культового приміщення, свого центру. Наразі я сам здійснюю свою діяльність у будівлі Меджлісу, там я зустрічаю своїх гостей. Але свого приміщення немає, де ми могли б проводити п'ятикратний колективний намаз, проводити уроки релігії рідною кримськотатарською мовою або уроки арабської, турецької мови. Все це буде, наш лідер Мустафа Джемілєв після зустрічі з Реджепом Тайїпом Ердоганом (президентом Туреччини ‒ КР) повідомив, що на 2018 рік заплановане будівництво Соборної мечеті в Києві. Туреччина готова виділити 80 мільйонів доларів. Є домовленість з Ринатом Ахметовим, він готовий віддати свою ділянку землі, слава Богу, ця земля знайшлася, решта якось буде вирішуватися.

‒ Як будується робота муфтіяту з Меджлісом?

‒ Працюємо разом, це принципово. Наша юридична адреса та сама, що й у Меджлісу. Перший наш з'їзд відбувався під модераторством голови Меджлісу Рефата Чубарова. Так що разом працюємо.

‒ Доводиться чути від багатьох мусульман, що «політика ‒ це політика, не треба змішувати її з релігією». Але оскільки іслам охоплює й регулює всі аспекти життя вірян, виникає питання: де «золота середина» між цими двома важливими аспектами життя вірян?

‒ Знайти «золоту середину» завжди непросто: і в політиці, й у поклонінні, й у сімейному житті. Ми живемо в певній реальності, у світській державі Україна, де релігія відділена від держави. Ми ‒ громадяни цієї країни, у нас є певний договір з цією державою, так це можна узагальнити, на тій підставі, що ми є носіями паспортів ‒ громадянами цієї держави. Ми маємо бути законослухняними, іслам зобов'язує нас бути такими. Ми змушені зважати на реальність. Але це жодним чином не забороняє нам бути соціально активними, будувати здорове громадянське суспільство, брати участь у всіх соціальних, економічних і політичних процесах.

‒ Серед мусульман пострадянського простору нерідко можна зустріти думку, що вибори, демократія ‒ це не з ісламу. І мусульманам не слід брати участь у цьому. Ви як вважаєте?

‒ Я не поділяю таку точку зору. Якщо ти є носієм паспорта цієї країни, то здорове, врівноважене розуміння ісламу зобов'язує тебе бути активним громадянином. Я завжди повторюю, наполягаю на тому, що наша найсильніша зброя ‒ щирість, прозорість і публічність. Ми щирі. У нас своя точка зору, розуміння того, що можна, а що не можна, як нам жити. Але ми щирі, ми про це пишемо, говоримо, не приховуючи нічого. Це найсильніша зброя, тому що якщо ти говориш правду, істину, то ніхто не може їй протистояти.

‒ В Україні мусульмани складають менше ніж 1% населення. При цьому існує кілька релігійних організацій. У цьому для мусульман благо чи проблема?

‒ Це треба сприймати як певну даність. З точки зору релігії, єдність мусульман дуже важлива, до цього закликав Пророк Мухаммад (САС). Ми в своєму діалозі, мабуть, не дійшли до того рівня, коли могли б бути єдиними. Але ми намагаємося, ми йдемо до цього. Є певний конструктивний діалог з усіма, хто готовий вести такий діалог. У нас є два свята ‒ Рамазан-байрам і Курбан-байрам. Я вважаю, що було б правильним всім мусульманам, усім духовним управлінням (збиратися ‒ КР) в одному місці. Йдеться про Київ та великі міста. Орендується стадіон, проводиться загальна святкова молитва. Ми озвучували цю ідею, пропонували. Ніхто не відмовляв, але деякі пояснювали неможливість участі внутрішніми причинами. Але ми до цього йдемо. Ми співпрацюємо з Духовним управлінням УММА, з нашим братом, муфтієм Саїдом Ісмагіловим. Минулого року була підписана Хартія мусульман України. Цей документ показує прагнення до єдності мусульман України. Ми до цього прийдемо, ін ша Аллах. А поділ на організації пояснюється історією їхнього виникнення. Це не питання теології.

Зустріч лідера кримських татар Мустафи Джемілєва і президента Туреччини Реджепа Ердогана, Анкара, 4 липня 2017 року

​‒ Реєстрація Духовного управління мусульман Криму на материку затягнулася. І це може свідчити про певні сумніви чиновників, щодо їхніх підозр і занепокоєнь щодо мусульман. Як ви вважаєте?

‒ Так, такі сумніви й занепокоєння є. Було б неправильно говорити, що їх немає. Але наша реєстрація затягнулася не тільки тому. Там існує низка об'єктивних причин. У зв'язку зі змінами законодавства релігійні організації мали перереєструватися, щоб зберегти свій статус. І був величезний потік до відповідного відділу, вони просто не могли впоратись. Це факт. Але, на жаль, є й інша причина. Весь цей апарат не реформувався. В інших країнах реєстраційна процедура займає дві-три години, це проходить в електронному вигляді. У нас все залишилося з часів Радянського Союзу. Але, напевно, це теж можна віднести до об'єктивних причин. А занепокоєння та сумніви викликані тим, що в Україні нібито може розвиватися тероризм, екстремізм. Мабуть, це вже моє припущення, хтось пише про це. Оскільки у мене немає необхідних документів, то я не можу сказати, хто саме пише. Але факт, що існують такі занепокоєння, свідчить про існування таких «письменників». Але нам, кримським татарам, мусульманам нема чого приховувати. Ми ‒ корінний народ. Крим ‒ це Україна. Крим ‒ наша батьківщина. Ми довели, що ми ‒ патріоти України. Апарат СБУ кримського, який майже повністю перейшов на сторону Росії, писав до Києва про те, що нас треба боятися. Події 2014 року, анексія показала, хто є хто, у нас багато учасників АТО.

‒ Ви стикалися з ісламофобією в Україні? Знаєте випадки негативного ставлення до людей саме через їхню релігію, через іслам?

‒ Особисто я не стикався. У цій країні, треба віддати належне, я відчуваю себе абсолютно вільно й комфортно. Де б я не був, я можу зупинитися, попросити дозволу помолитися. Немає умов, немає комфорту, самі створюємо комфорт. Постелив килимок, помолився, на будь-якій зупинці. Був інцидент, на дверях Асоціації мусульман України хтось намалював свастику, але я думаю, що це штучно робиться. Але щоб явно виявлялася ісламофобія, такого я не зустрічав.

‒ Зараз очевидно, що для мусульман, які проживають у Києві, не вистачає навчальних закладів, де вивчається релігія. Коли з'являться школи, медресе, може бути, університет ісламський?

‒ Так, очевидно, що проблема нагальна. Попит перевищує пропозицію. Мої діти теж навчаються в гімназії при «Аль Раїд» (Асоціація громадських організацій «Аль Раїд» ‒ КР). Звичайно, якби була школа ближче, в яку вони добиралися б 10-15 хвилин, а не годину-півтори, як зараз, безсумнівно, вони б туди ходили. Соборна мечеть будуватиметься, там, при цій мечеті, буде школа обов'язково... Для дітей кримських татар, але вона буде відкрита й для інших дітей. Ми плануємо почати будівництво медресе в Новоолексіївці, там є ділянка землі, поруч з мечеттю. Плануємо там збудувати, є в планах.

‒ На півдні Херсонської області, в Стрілковому, джамаат іноді молиться на кладовищі, за словами місцевого імама. Не тому, що хочуть, просто ніде. Цю проблему якось плануєте вирішувати?

‒ У тому регіоні, в селі Щасливцеве та в селі Партизани планується будівництво двох мечетей, там проектна документація на етапі завершення. Фінансуватиме наша турецька діаспора. Знадобиться років два, й будуть функціонувати наші мечеті. Всі віряни кримські татари й представники інших національностей зможуть молитися, як мінімум, у сусідньому селі.

‒ А мусульманам, які живуть у Криму, нове духовне управління може вже чимось допомогти?

‒ Ми вже допомогли. Тому що делегація ДУМК, всі наші паломники були з Криму. Я та ще один наш брат були з Києва, решта ‒ з Криму. Це вже реальна допомога. Наступного року, я думаю, буде більше паломників з Криму. Якщо нам за допомогою Всевишнього вдасться відродити вакуфну систему, перше, що ми зробимо, ‒ заснуємо вакуфи для сімей політв'язнів.

Хамза Караманоглу

"Крим.Реалії", 31 жовтня 2017