«Мир на папері ще нічого не означає», — д-р Шломо Фішер
Ідея організувати такі семінари полягає в тому, щоб поглянути на конфлікт в Україні крізь перспективу досвідів схожих конфліктів в інших країнах, щоб ми дистанціювалися від нашої ситуації і поглянули на те, як народи вирішували такі ситуації, — повідомили в Інституті екуменічних студій.
Доповідач д-р Шломо Фішер, соціолог і старший співробітник Інституту єврейської народної політики (JPPI) в Єрусалимі, спершу подав загальну картину миробудування в конфлікті між Ізраїлем і Палестиною.
«У 1993 році в нас були переговори, угода в Осло – це ініціатива з ізраїльської сторони, але вона не вдалася. Пізніше була наступна спроба у вересні 2000 року. По суті, в нас є основна ініціатива, на яку люди очікують з 1970-х років – і вона увінчалася поразкою у 2000-них. Хоча є люди, які підтримують мир, але немає жодних задіяних секулярних ініціатив. Частково це через уряд, який вже 12 років при владі. Також через те, що є втрата впевненості і довіри з боку ізраїльського населення і палестинської громадськості. Зараз є таке собі співіснування».
Невід’ємною частиною процесу в Осло, цього секулярного процесу миробудування, було те, що треба укласти угоди між державами. Мирова угода полягає в тому, що держава є стабільним утворенням. Оскільки існує Палестинська держава, то неминуче буде поділ.
Д-р Шломо Фішер сформулював декілька тез про дискурс миру між Ізраїлем і Палестиною:
- Ідея в тому, щоб якось співжити разом з палестинцями. Фундаментальна метафора – це метафора одруження: ми разом у цій ситуації, жоден з нас нікуди не йде, якось мусимо співжити, налагодити діалог. Цей підхід дуже практичний, немесіанський. Ми намагаємося працювати над людськими стосунками. Бо мир на папері ще нічого не означає.
- Одночасна істина двох суперечливих наративів – єврейський релігійний і палестинський. Ці два наративи суперечать один одному, але є водночас правдивими. Бо Бог є парадоксальним, життя парадоксальне, і в Бозі все є можливим, і без чуда тут ніяк. Відносність істини і парадоксальність істинності одночасно двох суперечливих речей.
- Діалог з Іншим і антитріумфалізм. В ізраїльському конфлікті антитріумфалістське богослов’я говорить про те, що Ізраїльська держава – це не повернення і відкуплення. Адже божественні ідеали не є досягнуті. Бог у своїй потузі і безконечності не може вміститися в якійсь одній релігії. Тому ми мусимо співпрацювати в діалозі з іншими релігіями, щоб відкривати для себе інші частини правди. Це є частиною основи для діалогу з Ісламом, з представниками мусульманства.
- Ідея однієї території для двох держав. Це суперечить всьому в європейській історії. З 1648 року не можна мати дві державні єдності на одній території. Це суперечить уявленням про державотворення. Але це все базується на тому, що можна мати два конфліктні наративи, які є одночасно істинними.
- Релігійно натхненний мир є чудотворний і парадоксальним. Це накладає анатему на секулярне уявлення про мир. З іншого боку, є люди «в низах», які перебувають в діалозі, пригощають один одного, приймають місцевих мусульман, представників мусульманського населення. Це говорить про те, що чудесне діяння є.
- Мир – це процес, не результат, немає кінця діалогу. Важливою є угода, але ще важливіше жити разом і розуміти, що це процес. Є невдачі, халепи, не все досконале. Але ми постійно над цим працюємо з вірою в те, що чудотворний елемент все таки себе проявить. Тут завжди є дихотомія. Соціологічний парадокс полягає в тому, що люди, які є ідеологами і богословами, це люди, які завжди мають близький зв’язок з палестинським населенням.
- Оскільки мейнстрімний процес провалився, люди почали задавати питання: які в нас є ще можливості? Тоді ми сказали, що в нас є релігійний табір миротворення. Бо більше нічого не відбувається після поразки угод в Осло кілька десятків років тому.
«Сьогодні говоримо про Ізраїль. Що мене вразило в доповіді д-ра Шломо Фішера? Модерністично-критичний підхід: є дві нації в одній країні, якщо ви становите меншість, то не знаєте, як собі давати раду з системою. Для нас тут питання в тому, що, може, ми б могли уникнути пастки, що кордон = нація. Друге – це ідея про внесок богословів у миробудування і ідея двох наративів, які одночасно суперечливі і правдиві, істинні. Тому що сам Господь Бог є парадоксальним. Як церкви можуть зіграти у плюралістичну гру – те, над чим варто подумати», — зазначив модератор семінару, директор Інституту екуменічних студій УКУ д-р Павло Смицнюк.
Респондентом на семінарі був Роман Назаренко, релігієзнавець, автор публікацій та лекцій з міжрелігійного діалогу і примирення, докторант богословського факультету Тілбурзького католицького університету.
«Працюючи у сфері міжрелігійного діалогу і згадуючи контекст ізраїльсько-палестинського конфлікту, розумію, що завжди релігія відіграє важливу роль. Мені відгукнулося те, яким чином д-р Фішер представив міжрелігійний діалог. Коли ми говоримо про ситуацію в Ізраїлі, мені важливо зауважити палестинську сторону. Бо якщо ми говоримо про різні політичні конфлікти, де на людському рівні відбуваються непорозуміння, то з цим простіше, бо можна завжди знайти якийсь консенсус. Але коли вступає релігійний чинник, коли головним каменем спотикання є релігія, то це завжди складніше. Коли говоримо про ізраїльський контекст, не так багато є голосів, які настільки прогресивно, відкрито говорять про ситуацію, яка є там, як д-р Фішер.
Свята земля є святою для різних релігій. Якщо би йшлося виключно про політичний елемент або елемент людських стосунків, то було б простіше. Але коли включається релігійний чинник, часами відбуваються спекуляції навіть на релігійному рівні. Відбувається політизація релігії або релігізація політики. Є різні спроби окремих напрямків чи партій використати релігійні чинники для власних інтересів. Той наратив, який представив д-р Шломо Фішер, відкриває перспективу майбутнього співжиття саме двох сторін. Це дуже практичні виміри діалогу. Бо розуміння можливості співіснування цих двох парадигм мислення може бути фактором зцілення для майбутнього порозуміння, яке настане на території Ізраїлю», - зрезюмував Роман Назаренко.
Наступний семінар проекту «Екуменізм і миробудування: міжнародні уроки для України» відбудеться вже 17 листопада о 17.00 год. На ньому розглянуть досвід Лівану.
