У Великому Любені що на Львівщині під час Великого посту у церкві святого Миколая УГКЦ перебувала Свята місія з мощами блаженного Папи Івана Павла ІІ. Щодня відбувалися Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми.
У Великому Любені що на Львівщині під час Великого посту у церкві святого Миколая УГКЦ перебувала Свята місія з мощами блаженного Папи Івана Павла ІІ. Щодня відбувалися Служби Божі з місійними науками. Крім того, отці місіонери проводять молитовні зустрічі з дітьми. Журналістка Людмила Бублик зустрілася з єромонахом-василіянином Теодозієм (Янківим), який і проводить місійні науки.
— Отче, розкажіть, будь ласка, про цю Місію, її витоки і завдання.
— Свята місія – це діло Католицької Церкви, яка від самого початку паломничає, тобто, по всіх народах провадить місію – проповідує Євангелію, слово Ісуса Христа. Місія має також окреме завдання: коли вже народ прийняв християнство і Церква вже працює, потрібно щоразу відновлювати християнську свідомість, подавати нове християнське знання, вливати новий дух у життя парохії. Для цього протягом цілого тижня провадиться науки, що мають на меті внести в життя людини поновлену християнську свідомість. При цьому вірні мають змогу приступити до Святих Тайн і таким чином наблизитися, з’єднатися з Ісусом Христом.
Наша Місія ініційована отцями Василіянами і провадиться вже п’ятий рік поспіль. Спочатку вона була присвячена Святій Тайні Хрещення, а зараз уже третій рік ми проповідуємо про Святу Тайну Євхаристії. Поштовхом до проповідування стали науки великої людини, нині блаженного Папи Івана Павла ІІ. Коли його в Римі проголосили блаженним, ми зрозуміли, що його слова «Відкрийте двері для Ісуса Христа» є дуже актуальними сьогодні в Україні. Минуле залишило страшну прірву в житті цього народу, незагойну рану в його душі. Щоб перемінити обличчя цього народу і загоїти ту рану, потрібен новий подув ласки Божої, сили Духа Святого і живого Ісуса Христа. Цю Місію ми провадимо під патронатом Івана Павла ІІ – маємо зі собою ікону, освячену на його гробі в Римі, реліквії, тобто, речі, на яких він молився, якими благословив людей. Його присутність є для нас дуже великою підтримкою і натхненням, щоб приносити для покалічених і збезчещених життям людей оздоровлення, зцілення і зміцнення сили їхньої віри. У проповідуваних науках ми використовуємо вчення Івана Павла ІІ, щоб український народ зробити новим суспільством, новою цивілізацією.
— Які науки проголошують отці місіонери?
— Темою нашої Місії є Свята Тайна Євхаристії. Але ми представляємо її в контексті різних питань, пов’язаних зі сучасним життям людини. Найперше, через Тайну Євхаристії хочемо пояснити, чим є гідність людини, достоїнство людського життя. Потім через Святу Євхаристію прагнемо дати зрозуміти, що значить свобода в житті людини, незалежність у суспільному житті. Також хочемо дати глибше розуміння суті і святості сім’ї: немає святої сім’ї без Ісуса Христа.
Свята Євхаристія має величезне значення у християнському вихованні. Тому щодня в ході Місії ми зустрічаємося з дітьми різного віку, провадимо науки спеціяльно для дітей. Через Пресвяту Євхаристію ми також хочемо пояснити паломництво Церкви, яку нам залишив Ісус Христос. Церква і Євхаристія дуже тісно пов’язані між собою.
І, врешті, дуже актуальна тема: Євхаристія і державобудування. Ми хочемо допомогти вірним пізнати, як сьогодні будувати нову християнську державу. Треба подивитися на Христа Євхаристійного через віру в Бога, з якої виросла наша українська держава – з віри і хрещення. Тому нинішню нову державу також треба будувати на вірі.
— Отче, чи це єдина така місія?
— Ця місія має специфічний характер, тому що нам зараз товаришує Папа Іван Павло ІІ у святих реліквіях та в іконі. Вона має свій відмінний стиль. Тому можна сказати, що це єдина така місія, вона унікальна.
— Чи діяльність місії якимось чином пов’язана з тим, що на 27 квітня в Римі Іван Павло ІІ буде причислений до лику святих?
— Безумовно. Іван Павло ІІ був на нашій землі у 2001 році і благословив її. Хочеться, щоб після канонізації його присутність на нашій українській землі була ще більшою посеред нашого народу і актуальнішою в нинішній час.
— Місіонери мають намір об’їхати всі парохії УГКЦ в Україні?
— Хочеться, але не знаю, чи дамо раду. Місія не є цілорічною – ми використовуємо два періоди: осінній, коли люди вже закінчили польові роботи і можуть частіше приходити до церкви, і період Великого Посту. Загалом, це приблизно 22 тижні в році.
— Отче, Ви кажете, що Місія відбувається вже п’ятий рік. Які області вона вже відвідала?
— Ми об’їхали вже багато областей: були і в Києві, і у Хмельницькій області, і в Закарпатті, і, звичайно, по всій Галичині… Але не можна сказати, що ми побували в кожній місцевості названих регіонів. Ми приїжджаємо з місією до якоїсь області, потім повертаємося і так далі – все залежить від організації і від складеної єпископами програми.
— Отче, завдяки тому, що ви буваєте в різних куточках України, чи можете коротко представити, як виглядає справа з вірою, чи має вона регіональний характер?
— Однозначно скажу, що всюди, де б ми не бували, відчувається потреба цієї місії. На жаль, у нас повсюдно невелика християнська свідомість. Але це правда, що в різних місцевостях є свої нюанси: десь більший духовний занепад, десь більше наростилося людських немочей у вигляді алкоголізму чи інших проблем, десь, можливо, більші проблеми в родинах. Але загалом релігійний рівень більш-менш однаковий. Коли ми приходимо зі словом Божим і за Святими Тайнами, люди відгукуються всюди однаково гаряче.
Можливо, десь треба попрацювати 1-2 дні більше, але наша місія втішається дуже великою популярністю серед людей. Дай, Боже, щоб ми мали силу всіх обслужити.
— Чи на ваші Служби Божі в ході Місії приходять тільки греко-католики?
— Абсолютно ні! На нашу місію, що відбувається в тій чи іншій місцевості, приходять всі, незалежно від конфесійної приналежності. Таким найяскравішим прикладом для нас була Верховина на Гуцульщині. Невеличка місцевість, де греко-католиків є 70 чи 80 осіб. Сама Верховина і її околиці – це населення різних православних віросповідань. Але впродовж тижня на Службах Божих було стільки людей, що на завершення місії до Святого Причастя приступило близько 1200 осіб, а присутніх на Службі було значно більше. Вся околиця, всі гуцули, одягнені в національні строї, прийшли на цю урочистість, а на прощання, після благословення заграли нам на трембітах. Це було дуже зворушливо і промовисто: Іван Павло ІІ в білий день зробив велике чудо в тій малій гірській місцевості, серед того народу.
— Чи можна говорити вже сьогодні про якісь результати місії?
— Результатів місії не дасться побачити тут і зараз, їх не можна виміряти і представити в тому чи іншому розмірі. Однак, є певні прояви, про які можна говорити вже зараз. Є багато прикладів, коли під час нашого паломництва людям повернулося здоров’я, надія в житті, сила духу. Тому успіхи і плоди місії в кожній місцевості є значними.